§7. Характеристика інших волокон (сизаль, генекен, маніла, кендир, койр, рамі, морська трава)

У текстильній промисловості цінною волокнистою сировиною є сизаль або агава. Сизаль, є продуктом трьох різних рослин роду Агава: з Agave sisalana одержують справжню сизаль - пеньку, Agave fourcroydes дає генекен і Agave cantala – волокно, яке називають «кантала» або «маге».

Найбільшими світовимивиробниками сизалю є Танзанія, Кенія, Уганда, Ангола й Мозамбік. У Середній Азії найбільшу кількість волокон сизалю виробляє Індонезія. В Америці сизаль вирощує Бразилія, Гаїті, Венесуела.

До роду рослини агава належать понад 300 видів, які розповсюджені на островах Карибського моря, у Центральній Америці й на півдні США. У Європу агави були завезені в другій половині XVI ст. і швидко поширилися як екзотичні, декоративні рослини. У країнах Середземномор'я й на Чорноморському узбережжі Криму й Кавказу вони вирощуються у відкритому ґрунті. У країнах помірних і північних широтах- як оранжерейні й кімнатні рослини. У кімнатних умовах вирощують карликові форми або тільки молоді рослини. Серед культурних різновидів агав вирощують понад 50 видів.

Сизаль - agave sisalana (у перекладі із грецького означає «статна, видна») – це рід трав'янистих багаторічних рослин, які поширені в країнах тропіків як листкова волокниста сировина.

Батьківщиною сизалю є Мексика. Назва рослини походить від однойменного порту в Мексиці, через який вперше експортували волокно. Світову популярність завоювала агава сизалева (Agava Sisalana). Її з давніх часів вирощують заради волокна сизаль. Цей вид агави розповсюджений на Багамських островах, у Вест-Індії, Бразилії, Мадагаскарі й Танзанії.

Світове виробництво Сизалю поступово скорочується, тому що він витісняється синтетичним волокном. Головними експортерами є Танзанія, Кенія, Ангола, Бразилія.

Сизаль (Agave sisalana Perrine) - родина амарилісових (Amaryllidaceae), має коротке, товсте псевдостебло, що досягає 90-150 см у висоту й 15-30 см у діаметрі. Вкорочене стебло має розетку великих м'ясистих листків.

Листки сизалі товсті, лінійно-ланцетоподібні. Поверхня листків покрита восковим нальотом. Нові листки утворюються в точці росту стебла: перші товарні листки мають довжину 60-75 см, надалі довжина листків досягає 1 м і більше. Ширина листків становить 10-15 см. Сизалі або агави - безстебельні кактуси з міцними, соковитими листками, зібраними в щільну розетку. Розмір розетки може бути набагато більшим – 3-4,5 м у діаметрі. Проте ростуть агави менших розмірів, з діаметром розетки 3-4 см. Краї листків у більшості агав, як будь-якого кактуса, насичені міцними шипами – найгостріша колючка вінчає кінець листка. В сизалі нитконосної (Agava filifera) на краю листка замість шипів утворюються тонкі волокна. Умови обробітку сировини сильно впливають на довжину листків волокна. У пучку листків різних видів сезалізнаходиться від 2 до 4 тис. індивідуальних волокон. Листок сизалю включає в середньому до 1000 індивідуальних волокон. Листки утворюються у верхній частині вкороченого стебла, де розташовуються меристематичні клітини. Вони формуються по спіралі навколо стебла дуже близько один від одного.

Коренева система рослини мичкувата, в основному розподіляється в шарі ґрунту 50-60 см. Тільки невелика частина більших коренів досягає глибини 90-120 см. Коріння поширюється від рослини радіально на 3-4 м і більше. Із бруньок рослини в основі стебла на невеликій глибині утворюється білі м'ясистікореневища (різоми).

Сизальцвіте один один раз у житті. Із точки росту кактуса розвивається високий квітонос до 4-6 м і більше. Перед утворенням квітконосу листки в розетці стають меншими. Насіння утворюється дуже мало. Після того, як квіти обпадуть, квітконос відразу не відмирає, при цьому в суцвітті утворюється вегетативні цибулини до декількох тисяч на рослину. Ці цибулини є основним посадочним матеріалом. Рослина ксерофітна. Вона може рости в місцевостях як з великою кількістю опадів (250 мм) так і на бідних ґрунтах. Сизаль здатний витримувати тривалу посуху, при цьому ріст листків сповільнюється. Найбільшої продуктивності рослина досягає в районах, де випадає 1000-1800 мм опадів у рік. Температури повітря вище 27-32°С і нижче 16°С несприятливі для росту листків агави. Для сизалю найкраще підходить екваторіальний клімат.

Для одержання високих урожаїв сизалю й збереження родючості ґрунтів постійно розробляють нові, швидкозростаючі високопродуктивні сорти, застосовують органічні добрива, на поля вносять відходи переробки сизалю, освоюють нову систему землеробства, щодо вирощування сидеральних культур.

Сизаль розмножують пагонами й цибулинами. Пагони з'являються на плантаціях на другий або третій рік після посадки рослини. Пагони для пересадження найбільш придатні, тоді коли сягають висоти 15-25 см. Цибулини утворюються на вітках квітконосу й розвиваються в маленькі рослини довжиною 8-10 см, а потім опадають на землю. Цибулини висаджують у розплідник на 6-10 місяців. У полі рослини розміщують рядами на відстані 1,5-2,5 м при 1-рядковій посадці. Сизаль може культивуватися на невеликих ділянках та на схилах пагорбів.

При вирощуванні сизалю на великих плантаціях як посадочний матеріал використовують цибулини. Спочатку їх вирощують у розпліднику, де вони розвиваються до 45-60 см. Сезаль пересаджують на плантації у віці 12-18 місяців. Висадку рослини проводять у дощовий період молодими рослинами однієї висоти з кількістю листків понад 15. Місце посадки сизалю вибирають недалеко із місцем розташування фабрики по переробці листків. Розмір плантації не повинен бути великим, щоб робітники з листками не проходили довгий шлях із зібраною сировиною з метою збереження якості.

При розмноженні рослин агави цибулинамиперший збір листків проводять на 9-12 місяці в порівнянні з посадкою пагонів. На початку зрізування листків щорічно збирають тільки 2 зовнішніх ряди листків, тобто 20-30 листків ближче до стебла. Збір урожаю починають на початку сухого сезону. Незрілі листки збирати не можна, оскільки волокно в них одержують дуже низької якості.

До першого збирання урожаю агави приступають через2-2,5 роки, тоді на рослині розвивається 100-125 листків. Під час зрізування забирають всі нижні листки, залишаючи на рослині 25-30 верхніх (центральних) листків. Маса одного великого листка становить приблизно 1,5 кг. Урожайність свіжих листків до 30 т/га. Інтервал між черговими різанням листків сизалі залежить від інтенсивності росту. За нормальних умов вирощування становить від 10 до 22 місяців (іноді 6-9 місяців).

Сизаль також використовують у харчовій промисловості. Для отримання міцного алкогольного напою «текіла» агаві не дають зацвісти, вирізаючи бруньку, з якої мала розвитися квіткова стрілка, на її місці залишається ямка. У ямці збирається солодкий сік - до 5-7 л в день, який після зброджування, переганяють і одержують високоякісну текілу.

Сік агави використовується в народній медицині як засіб від укусів змій. Рослини агави з колючими листками господарі висаджують перед будинками. Вони служать живоплотом.

Високі якості волокна одержують із великих листків сизаді, які досягають довжини 2-2,5 м. Вони наскрізь пронизані грубим волокном. Окремі волокна сизалі можуть бути дуже короткими до 3 мм довжини. Проте вони склеєні в пучки, що досягають 1-1,2 м. Волокна сизалю мають кремово-білий або золотистий колір, особливу міцність і довговічність. Оскільки волокно сизалі грубувате, тому його використовують не в чистому вигляді, а в сумішах. Крім того сьогодні особливо модними вважаються «технічні» волокна із грубою, «первозданною» фактурою й переплетення типу «мішковини» або «рогожки». Їх використовують для виробництва мотузок, канатів, ласо, рибальських сіток, мішковини, шпагату, а також у килимарстві для плетення циновки. За міцністю воно перевищує волокно конопель.

Основною відомою сировиною для виробництва циновок є сизаль.Саме слово «циновка» походить від французького china, яким позначали килимові покриття, експортовані з Китаю. Вони ввійшли в побут європейців у XIX столітті на хвилі захоплення Сходом. У той час циновки являли собою просте полотно, сплетене з ниток, які відрізнялися за товщиною й фактурою.

В Європу мода на циновки повернулася в останнім десятилітті минулого століття, тоді широке поширення одержав екологічний дизайн. Коврики, сплетені з рослинних волокон, ідеально вписувалися в естетику приміщень. Вони вироблялися з натуральної сировини, яка не викликала алергії та здійснювала легкий масаж стопи. Щільна структура покриття робить циновки незамінним звукоізоляційним матеріалом, що не боїться пазурів і зубів домашніх тварин (котів, собак).

Циновки випускають пофарбованими та натурального кольору (світло-коричневого або темно-бежевого).

Машинний спосіб фарбування волокон дозволяє використовувати від 18 до 22 кольорів, в основному це локальні тони червоний, синій, чорний, білий, зелений тощо. Палітра ручного фарбування циновок набагато ширша.

Циновки вимагають спеціального догляду. Вони не люблять чистячих, миючих засобів, а також коли на них проливають рідину. Найкраще використовувати сухе чищення за допомогою порохотяга.

Ще однією сферою, де застосувують волокно агави є сучасний дизайн інтер'єрів.Із сизалю виготовляють модні екологічні килими й коврики різних текстур, шпалери, меблеві тканини, посуд, кашпо, рамки для картин тощо.

Сизаль використовується також для виробництваплетених капелюшків, сумок і різноманітних аксесуарів. Останнім часом вчені довели соціальну та економічну ефективність виробництва паперу, тканини й пряжі із сизалю.

Сизальскі троси виготовляються з волокон м'ясистих листків різних видів агави (алое), зокрема виду Agave var. Sisalana. Такі троси вперше були ввезені в Європу з порту Сизаль на північному узбережжі півострова Юкатан. Від цього порту вони й одержали свою назву.

Перший урожай рослини Agava sisalana збирають лише на 5-й рік життя. При цьому зрізують тільки нижні спілі листки. Листок вважається дозрілим, коли колючки на ньому світлішають (з темно-коричневого кольору перетворюються на бежевий).

Волокно з листків можна виділяти як при замочуванні, так і з використанням машин зрізування листків. Волокно виділяють зі свіжих листків не пізніше, ніж через 2 дні після зрізання. Декортикаційні машини мнуть і роздавлюють листочки, в результаті ударів і обмолочень відділяється рослинне волокно. Пізніше його ретельно промивають, сушать на сонці й обробляють щітками. Свіжоодержане волокно сизалю блискуче, жовтуватого кольору. Вихід волокна зі свіжих листків 3,0-3,5%. Продуктивність - 7,5-9 т/га волокна (цикл). При правильному вирощуванні рослина росте понад 10 і більше років (у Мексиці до 20 років).

У світовій торгівлі волокно Agavе sisalana позначають словом «сизаль», яке ставиться після назви країни походження, наприклад східноафриканська сизаль, гавайська сизаль тощо.Середня урожайність сухого волокна - 1 т/га.

Найціннішим видом агави для кораблебудування єAgave fouteroydes - генекен (юкатанский сизаль). В XVI ст. в іспанський порт із Південної Америки прибули кораблі з дуже міцними канатами, які витримували величезне навантаження. Оскільки назва рослини морякам була невідомою, то мотузки й нитки, що виробляють із рослинного волокна, стали називати "сизаль". Сизаль – Agave fouteroydes це тверде, грубе натуральне волокно, яке одержують з листків субтропічного трав'янистого чагарника - мексиканської агави. Волокна генекену виділяють зі свіжих листків без спеціальної обробки. Вихід волокна генекену становить 3,5%. Елементарні волокна генекену мають довжину 2-2,5 мм, а технічні - 0,6-1,5 м. Вони блискучі, жовтуватого кольору. За міцністю генекен поступається манільській пряжі, характеризується більшою ламкістю, порівняно з пенькою. Волокно використовують для канатів, мережива, щіток тощо.

Генекен - це багаторічна безстеблена або з дуже коротким стеблом суккулентна рослина. Листки зібрані в прикореневій розетці, часто дуже великі, м'ясисті, тверді, широкі або вузькі, що закінчуються великими міцними колючками. По краях листків генекену є міцні загнуті шипи. Забарвлення листків сіре, зелене чи зеленувато-голубе, у деяких з них по краях розміщено жовті або білі смуги. Листки покриті густим восковим нальотом.

КвітучаAgave fouteroydes - чудове й рідкісне явище. На величезному до 10 м квітоносі утворюється суцвіття у вигляді колоска з тисячами жовтуватих воронкоподібних квіток. Великі сіро-зелені або блакитнувато-сірі листки, у сприятливих умовах часто досягають 1-1,2 м довжини, з гострими колючками. На Кавказі листя генекену досягає в діаметрі 2-3 м. По краях листка виступають злегка зігнуті міцні бурі зубці. Верхня сторона листка плоска, нижня - опукла.

Суцвіття представлене великим віночком на верхівці. У великих рослинах досягає висоти 10 м і більше. Воно об’єднює понад 10 тисяч квіток. Квітки жовтуваті до 7 см у діаметрі. Після цвітіння рослина поступово гине, утворюючи пагони, які використовуються для розмноження.

Зрослини генекен одержують тверде, грубе натуральне одноіменне волокно. Волокна виділяють зі свіжих листків без спеціальної обробки. Його вихід становить близько 3,5%.

Елементарні волокна генекену мають довжину 2-2,5 мм, а технічні - 0,6-1,5 м. За зовнішнім виглядом вони блискучі, жовтуватого кольору.

Волокна являють собою систему судин, що проходить через весь листок генекену. Навколо них розташовуються тканини, які заповнені рідиною. Волокна рослини придатні для одержання тонкої мотузки. Із листя генекену виготовляють канати, шпагат, постілки, пакувальні та інші грубі тканини. З відходів генекену роблять обгортковий папір.

Із цукристого соку генекену, зібраного перед початком цвітіння, виготовляють міцний алкогольний напій «текілу». Корінь - застосовують у медицині. Агавовий сік, ("медова вода") містить до 10% цукру. Його можна пити в натуральному виді. Іноді він використовується в народній кухні, а в народній медицині для лікування ран і укусів отрутних змій. Молодий, ніжний квітковий пагін агави рекомендується споживати як овоч. Агава серед різноманітних речовин включає полімери фруктози. Вони знижують вміст холестерину і змінюють поглинання жиру в кишечнику.

Коли багата вуглеводами серцевина готова для збору, її зрізують. Вона досягає 3-3,5 м висоти з гострими, покритими шипами листками, розташованих навколо серцевини. Генекен зрізується химадором (jimador) або збирачем. Химадор являє собою гострий інструмент із довгою ручкою, що називається coa. Мистецтво збору агави передається через покоління від батька до сина. Працюючи методично, але ефективно, досвідчений химадор може за день обробити більше тонни серцевин агави. Потім її вантажать на автомобілі та доставляють на фабрику. На фабриці серцевину агави перед запіканням розрізають навпіл або на чотири частини. Збір агави проходить цілий рік тому, що рослини на полях дозрівають у різний термін. Деякі великі виробники збирають молоді агави, а інші, такі як фірма «Herradura», використовують рослини не молодші за 10 років.

Бананова пальма або (Calceta de platano) - виростає практично на всій території Колумбії, але в народному промислі використовується в департаменті Кордоба (Cordoba).

Бананові пальми вирощують для збору плодів та використовують для того, щоб закривати кавові плантації від прямих сонячних , а також є цінним джерелом волокна. Волокно маніли є сировиною для виготовлення високоякісних скатертин, подушок, предметів одягу. Більш грубі волокна маніли використовуються для виготовлення тросів на суднах, елементів меблів, плетених кошиків, підносів. З рослинних тросів найбільш широке застосування мають манільські. Сировиною для манільських тросів є судинні волокна живцевої частини листків бананових пальм виду Musa textilis, що виростають на Філіппінських островах. Манільський трос легко виділяється від поверхні, що утворюється при виготовленні від сполучення темних і світлих волокон (коричневих і золотавих). На відміну від сизальского поверхня манільського троса гладка, з деяким відтінком.

Бананова койра – це натуральний рослинний текстильний матеріал, який одержують з волокон плодів і листків бананової пальми, що виростає на Філіппінських островах. Волокна відокремлюють від плодів і листків, розрзуючи на смужки. Потім їх ручним або механічним способом перетворюють в однорідну масу. Після промивання й висушування залишаються пружні еластичні волокна.

Як наповнювач для матраців бананова койра являє собою середньої твердості пружний матеріал без домішок хімічних речовин, відмінно «дихаючий» з прекрасними антистатичними властивостями.

Бананова койра виробляється шляхом відділення волокон від плодів і листів з наступним розрізуванням на смужки. Технологія виробництва бананової койри для матраців включає ручну обробку матеріалу із трансформацією сировини в однорідну масу. По закінченні обробки матеріал являє собою пружні еластичні волокна. Бананова пальма росте на Філіппінських островах. Матраци з бананової койри мають середню твердість, відмінно пропускають повітря, володіють антистатичними й протиалергічними властивостями.