- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Розділ 1. Карантинна служба україни.
- •§2. Перелік шкідливих організмів, які мають карантинне значення для України
- •§3. Історія розвитку й міжнародне співробітництво в галузі карантину рослин
- •§4. Функції і структура державної фітосанітарної служби України
- •Міністерство аграрної політики України
- •Головна державна інспекція з карантину рослин
- •Функції Головної державної інспекції з карантину рослин є:
- •§5. Фітосанітарний контроль підконтрольних і підкарантинних матеріалів на державному кордоні України
- •§6. Документальне оформлення карантинних об’єктів і матеріалів при фітосанітарній експертизі в Україні
- •§7. Знезараження та очищення підконтрольних, підкарантинних матеріалів і транспортних засобів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •§2. Класифікація та характеристика асортименту зернових культур
- •§3. Стандартизація зерна
- •§4. Будова зерна
- •§5. Хімічний склад і харчова цінність зерна
- •§6. Вимоги до якості зерна
- •§7. Зараженість зерна шкідниками хлібних злвків
- •Злакові цикадки
- •Злакові попелиці
- •Хлібні клопи
- •Хлібні жуки
- •§8. Вади зерна та їх вплив на якість
- •§9. Хвороби зернових культур
- •§10. 3Берігання сільськогосподарської сировини
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 3. Олійно й ефіроолійні культури
- •§2. Товарознавча характеристика олійної сировини
- •§3. Сучасні уявлення про ефіроолійну сировину
- •§4. Товарознавча характеристика ароматичних ефіроолійних культур
- •§5. Використання ароматичних речовин, одержаних з ефіроолійної сировини в харчовій і парфумерній промисловості Використання ароматизаторів у харчовій промисловості
- •Використання ароматизаторів у парфумерній промисловості
- •§6. Товарознавча характеристика ефірних олій
- •§7. Хміль – як основна сировина у пивоварінні Проблеми та перспективи розвитку хмільництва в Україні та світі
- •Характеристика споживних властивостей хмелю
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 4. Хміль, тютюн і махорка
- •§ 2. Особливості державного регулювання тютюнової галузі в Україні
- •§ 3. Сучасне уявлення про тютюн – як сировину для тютюнових виробів
- •§ 4. Особливості технології переробки сировини та матеріалів для виробництва тютюнових виробів
- •§5. Класифікація та споживні властивості сировини тютюну
- •§6. Сучасне уявлення про махорку та особливості її вирощування
- •§7. Оцінювання якості тютюнової сировини і махорки
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Розділ 5. Рослинна лікарсько-технічна сировина
- •§2. Класифікація рослинної лікарсько-технічної сировини
- •§3. Характеристика окремих видів лікарсько-технічної сировини
- •§3.1. Характеристика сировини квітів і суцвіття Бузина чорна (Sambucus nigra l.) - це рослина родини жимолостевих – Caprifoliaceae. Інші поширені назви: боз, бузок, пищальник.
- •Характеристика різних видів бузини
- •Арніка (arnica montana l.) – це багаторічна трав'яниста, золотисто-пухнаста рослина родини айстрових (складноцвітних). Інші назви: чарник барана, скусівник гірський, трава баряня.
- •§3.2. Характеристика лікарської сировини з листя
- •§3.3. Характеристика сировина трав, мохів і грибів
- •Відмінні ознаки різних видів череди
- •§3.4. Характеристика сировини бруньок
- •§3.5. Характеристика сировини плодів, ягодів, насіння, кори
- •Поширення. Горобина росте повсюдно в лісах, по берегах рік, озер, на полях, уздовж доріг, висаджують її в скверах, парках, садах майже по всій лісовій і лісостеповій зоні України.
- •§4.6. Характеристика сировини коренів, бульб, кореневищ
- •Використання. У другій половині хх століття було налагоджене виробництво клітинних культур кореня женьшеню.Препарати женьшеню застосовують:
- •§4. Характеристика сировини різного походження
- •§5. Організація збирання і заготівель рослинної лікарсько-технічної сировини
- •Список видів лікарських рослин з обмеженим поширенням і невеликими запасами сировини, збирання яких здійснюється за документами органів лісового господарства
- •Список видів лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені і збирання здійснюється за квитками органів лісового господарства, погодженими з державними органами охорони природи
- •Список видів лікарських рослин, обсяги заготівель яких не обмежені при суворому дотриманні правил збирання
- •Види лікарських рослин, занесені в «Червону книгу України»
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Вимоги до якості насіння цукрових буряків
- •Ефективність захисту цукрових буряків від бур'янів з використанням гм-гібридів (Ліберті) у порівнянні з традиційною системою
- •Валовий збір цукрових буряків (фабричних) за регіонами (тис. Т)
- •§ 2. Походження цукрових буряків
- •§3.Ботанічна характеристика цукрових буряків
- •Хімічний склад речовин у 100 кг коренеплодів цукрових буряків
- •Періоди та фази росту цукрових буряків
- •§4. Характеристика біологічних особливостей цукрових буряків
- •Вплив температури на швидкість проростання цукрових буряків
- •§5. Технологічні показники якості цукрових буряків
- •Технологічні показники якості цукрових буряків
- •§6 Особливості приймання та визначення технічних показників якості цукрових буряків
- •Технічні вимоги до коренеплодів цукрових буряків
- •§ 7 Способи й умови зберігання цукрових буряків
- •§8. Захист посівів цукрових буряків від бур’янів
- •§9. Захист цукрових буряків від шкідників
- •Комплекс заходів із захисту иукрових буряків від шкідників
- •Норма препаратів у композиції для інкрустації насіння цукрових буряків
- •Економічні пороги шкодочинності основних шкідників цукрових буряків
- •Застосування пестицидів цукрових буряків
- •§10. Захист цукрових буряків від хворіб
- •Застосування фунгіцидів (протруйників)
- •Хвороби листків
- •Вірусні хвороби
- •Хвороби голодування буряків
- •Хвороби коренеплодів під час вегетації
- •Обгрунтування необхідності застосування фунгіцидів
- •Періоди ефективної шкодочинності і захисту від хвороб по фазах розвитку цукрових буряків
- •Застосування фунгіцидів
- •Регламенти застосування фунгіцидів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 7
- •§2. Товарознавча характеристика коноплі (Сannabis) і конопляних волокон. Використання конопель у промисловості.
- •Коноплі – це цінна прядильна культура, що нараховує 3 види. Посівні коноплі містять у сухих стеблах - до 25% волокон-пеньків; насіннях – 17-38% висихаючої олії.
- •§3. Товарознавча характеристика льону та лляних волокон, їх застосування на практиці
- •§3. Товарознавча характеристика джуту та його волокон
- •§5. Товарознавча характеристика кенафу та його волокон, їх застосування на практиці
- •§6. Товарознавча характеристика бавовника та його волокон, їх застосування на практиці
- •Посівні площі під бавовником у різних країнах світу, га
- •Обсяг виробництва бавовни тис. Т
- •Світове споживання бавовни, тис. Т
- •§7. Характеристика інших волокон (сизаль, генекен, маніла, кендир, койр, рамі, морська трава)
- •Волокно абаки – це об'ємний натуральний матеріал, що складається з висушених волокон стебел і листків бананової пальми. Волокна переплетені з основою і є рухливими.
- •Рамі (кропива китайська, біла рамі (ramie), бомерія білосніжна) - це рослина із родини кропивних, батьківщиною якої є Східна Азія.
- •§8. Характеристика мінеральних волокон з гірського льону (азбесту)
- •Азбест має високу вогнестійкість, тому входить до складу тих тканин, де необхідне сполучення гнучкості й термостійкості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Список використаних джерел
§4. Характеристика сировини різного походження
Трутовик лікарський – це паразит, що росте на стовбурах модрин і деяких інших хвойних порід. Складається з ліщиці, яка пронизує деревину і плодового тіла. Плодове тіло багаторічне, товсте, копитоподібне або подовжене, майже циліндричної форми, довжиною до 20-30 см, білувате або жовтувате, борознисте із грязно-жовтими або коричнево-бурими зонами. Поверхня плодового тіла шорсткувата, часто горбкувата, покрита тонкої, твердої, що сильно розтріскується кіркою; краю тупі, закруглені; тканина м'якувата, згодом твердіє й робиться пухкої й що кришиться, біла або злегка жовтувата, легка, гірка на смак. Знизу капелюшка гриба є неясні шари трубочок, що наростають щорічно на 0,5-1 див, що відкриваються опукло-кутастими, дрібними порами діаметром до 0,5 мм, з білими, згодом розірваними й поступово, що руйнуються краями.
Поширення. Росте на стовбурах модрини й сибірського кедра, рідше - ялиці в північно-східних районах країни.
Хімічний склад. Плодове тіло гриба містить агарициновую эбуриколовую кислоти, d-глюкозамин; фумаровую, рициноловую, лимонні і яблучну, органічні кислоти; 30% смол (з віком зміст смол збільшується); жирне масло, фітостерин, глюкозу й маннит.
Фармакологічні властивості. Має проносну, кровоспинну, заспокійливу й легку снотворну дію, а також властивістю зменшувати потоотделение.
Використання. Відвар гриба агарика використовуєтьтся як проносне, кровоспинне (особливо при внутрішніх кровотечах) засіб, а також як заспокійливий засіб при ревматизмі й подагрі, як легке снотворне при головному болі, неврозах. У медицині препарати з трутовика застосовуються як проносний і кровоспинний засіб і для зменшення виснажливого потовиділення в туберкульозних хворих. Агарицин у невеликих частках викликає снодійну й заспокійливу дію.
Заготівля. Використовуються плодові тіла гриба, що збираються навесні й у першій половині літа.
Плаун булавовидний (Lycopodium clavatum) – це багаторічна вічнозелена трав’яниста рослина родини плаунових. Стебла довгі до 3 м висоти, гілки прямі, густолистяні, листи дрібні, лінійні, шиловидні. Верхівки галузей закінчуються двома стоячими спороносними колосками 2-5 см довжини на довгих ніжках. Колоски містять спорангії із численними стробілами. Наприкінці літа, з липня-серпня місяців, коли дозрівають стробіли, колоски здобувають жовте фарбування. Спорангії розтріскуються і стробіли висипаються.
Поширення. Росте плаун булавовидний переважно в соснових борах – у Карпатах, на Поліссі та в північній частині Лісостепу.
Хімічний склад. Лікоподій містить у своєму складі фенольні кислоти, а також отрутний алкалоїд. Він містить до 50% жирної олії, що не висихає, фітостерин, протеїни, цукор. У стропілах плауна дуже багато жирного, легко займистої олії.
Використання. Настої й відвари спор лікоподію застосовують усередину при запаленні сечового міхура, каменях у печінці й нирках; зовнішньо - для ванн, примочок і обмивань при різних шкірних захворюваннях. У науковій медицині спори плауна за назвою «лікоподій» застосовують у якості дитячої присипки, що підсушує, і при пролежнях, а у фармацевтичній практиці, через його індиферентність, як обсипання для пігулок, що запобігає їхнє склеювання.
У народній медицині спори й трава плауна застосовується в якості проносного й сечогінного засобу, для лікування хвороб бруньок, печінки, сечового й жовчного міхура, а також дихальних шляхів. Настойку з лікоподію вживають при захворюваннях, пов'язаних з порушенням обміну речовин.
Заготівля. Плавун збирають приблизно з кінця липня до середини вересня, як тільки наступає технічна зрілість їх, ознакою чого є жовте фарбування колосків, у яких утримуються суперечки. Колоски зрізують ножицями й доставляють до місця сушіння. Велике значення має вибір часу збору, що пов'язане з певною фазою розвитку рослини. Зібрані колоски сушать доти, поки колоски зовсім не розкриються й суперечки, що втримуються в них, не будуть висипатися самі без залишку. Сушити лікоподій можна на печах, у кімнатах або будь-яких теплих приміщеннях, підкладаючи яку-небудь чисту підстилку, краще папір, для запобігання від забруднення. У результаті сушіння виходить суміш спор з порожніми колосками. Суміш пропускають через густе волосяне або шовкове сито й одержують дрібний, чистий, досить сипучий, світло-жовтий порошок. Якісна заготовлена сировина являє собою ніжний, тонкий, легкий, бархатистий на дотик порошок без запаху й смаку. Він не змочується водою, не викликає подразнення шкіри й при запалюванні дає миттєвий блискавичний спалах без диму.
Вимоги до якості. Складність цього полягає в тім, що, з одного боку, порошок лікоподію тільки тоді вважається доброякісним, коли він отриманий з колосків із цілком розвиненими стробілами (недозрівші стробіли дають сировину низької якості), а з іншого боку - колоски зі зрілими стробілами в суху погоду при найлегшому дотику до них обсипають (стробіли в такий спосіб пропадають). Тому краще сировину збирати вранці або в сиру погоду (лікоподій від води не псується) і зрізати колоски безпосередньо над ящиком або коробкою (стінки їх повинні бути зовсім щільними без щілин), щоб не доторкатися руками до колосків, що прямо падають у коробку для збору. Розкриття зрілих колосків не є небезпечним, тому що при обсипанні вони зберігаються. Якісна сировина має порошкоподібну консистенцію, рівномірний світло-жовтий колір, без сторонніх запахів. Не депускається наявність сторонніх домішок, які легко розпізнаються.
Панти (молоді роги оленів).Довжина тіла 160-180 см, висота в холці 95-112см. Влітку фарбування червоно-руда з білими плямами, узимку темно-сіра. Роги самців набагато тонші, ніж у благородного оленя; на шиї в них грива подовженої вовни. В оленів є дзеркало - різко обкреслена світла пляма на заді, що допомагає їм не втрачати один одного з виду в густому лісі. У плямистого оленя дзеркало невелике, біле із чорною облямівкою, не заходить вище хвоста. Роги дорослих самців більші, із численними відростками. Вночі очі світяться червоним або жовтогарячим світлом.
Панти - складний орган, що складається з різноманітних, здебільшого молодих, зростаючих і тканин, що диференціюються. Вони мають зовнішній покрив, шкіру, середній, проміжний, центральний, мозковий (багатий тонкостінними судинами, оточеними кільцем пухкої сполучної тканини).
Уміру видалення від верхівки сполучна тканина перетворюється в хрящову, і навіть кісткову. Надалі в основну речовину хряща починає відкладатися вапно.
Поширення. Плямистий олень живе в Південне Примор'я, завезений у середню смугу європейської частини Росії й на Кавказ. Населяє світлі ліси з густою травою й галявинами, що заростають вирубки й гари, заплавні ліси. У горах улітку тримається на північних схилах, узимку на південні. Активний ранком і ввечері, узимку нерідко пасеться й удень. На Далекому Сході часто виходить на берег моря, де лиже сіль, поїдає водорості й морські викиди. Череда займає ділянку в кілька квадратних кілометрів. Там, де глибина снігу більше 20 см, олені мають потребу в підгодівлі й охороні від хижаків. Самці скидають роги у квітні-травні.
шарудів об гілки.
Хімічний склад. Вони містять мінеральні солі, складні органічні сполуки, ензими, високу масову частку гормональних речовин, вітамінів і амінокислот.
Фармакологічні властивості. В пантах і крові маралів міститься велика кількість літургічних речовин, білкових з'єднань, енергетиків у чистому природному виді, які необхідні для лікування різних хворіб. Сировина використовується також як профілактичний, тонізуючий засіб. Біологічно активні речовини пантової сировини нетоксичні за всіма показниками в тестах специфічної токсичності; мають гіпотензивний ефект; проявляють гонадотропна позитивна дія; мають імуностимулюючі властивості; підсилюють метаболичні процеси, у тому числі за рахунок активації обміну кисню; володіють лінотропним впливом; діють як виражене репаративний засіб при експериментальних виразкових процесах, переломах костей; впливають на функцію щитовидної залози, включаючи можливість її нормалізації при радіаційному впливі; можуть розглядатися як детоксикант (адсорбент) при інтоксикаціях, включаючи алкогольну; проявляють антимутагенний ефект.
Використання. Їхнє застосування, як відомо, підвищує енерготворність організму, поліпшує крообіг, сприяє регенерації тканин, ефективно прискорює відновлення м'язової тканини після її ушкодження в результаті інтенсивних фізичних навантажень, а також сповільнює процеси старіння організму. Панти, в основних рецептах Східної медицини, товкли й розтирали в порошок. У такому вигляді використовуються як ліки, часто змішані з іншими порошками. Вчені стверджують, що кров маралів є добрим засобом для сповільнення процесу старіння організму. Окостенілі роги - панти й кров оленів застосовували для лікування різних захворювань: при глухоті, подагрі, застійних явищах, кашлі, каменях у сечовому міхурі, сперматорії, піхвових кровотечах, плевриті й пневмонії.
Сировина набула широкого використання в кулінарії.
Заготівля. Лікарською сировиною марал є плямистий олень. Для цих цілей вона використовує 13 органів і частин тіла цих тварин, насамперед, - роги, панти, а також м'ясо, кров, сухожилля, хвости, пеніси, кістки, жир і т.д. Панти (молоді роги оленів) являють собою наповнену кров'ю кісткову частину. Вони зрізуються у весняно-літній період і консервуються варінням, сушінням протягом 2 міс.
Лікувально-профілактична цінність пантів полягає в крові, яка міститься в них. Панти, що втратили кров, не придатні для лікувальних цілей.