Періоди та фази росту цукрових буряків

До сівби		Вегетаційний період
		Період росту і розвитку
		Формування Асиміляційного апарату та кореневої системи										Інтенсивний ріст надземної частини та коренеплоду							Інтенсивне накопичення
																					цукрози в коренеплодах
		Орієнтовна календарна тривалість періодів і фаз
		Квітень		Травень				Червень					Липень			Серпень				Вересень			Жовтень
		16-30		1-15		16-31		1-15		16-31			1-15	36-31		1-15	16-31			1-15		16-30	1-15
		Фази росту та розвитку
0-1	1-2	1	2	3	4		5		6		7							8
Осінь	Весна	Проростання	Вилочка	1-ша пара листків	2-3-тя пара листків		4-5-та пара листків		Змикання листків у рядках		Змикання листків у міжряддях				Ріст коренеплоду та накопичення цукру			Технічна зрілість

У фазі 2-4 пар листків відбувається линька - розтріскування і скидання первинної кори коренеплоду. Коренева система цукро­вих буряків на час максимального її розвитку поширюється в сто­рони до 1 м і проникає в ґрунт на глибину більше 2 м. Добові при­рости маси коренеплодів у липні-серпні досягають у середньому 4 - 5 г, а при вирощуванні рослин на високородючих удобрених ґрун­тах і сприятливому зволоженні можуть досягати 8-10 г і більше.

Швидкість появи листків і потужність росту цукрового буряка залежить від забезпечення рослин теплом, вологою, добривом, світлом, іншими умовами.

Цукрові буряки відносяться до рослин довгого дня з помірними вимогами до тепла. Довжина вегетаційного періоду - час від сходів до збирання - складає 140-170 днів, а сума активних температур вище 10°С - від 2500 до 3000°С. Особливо важливим є швидке дозрівання ґрунту весною, що забезпечує більш ранню сівбу. Подовження вегетаційного періоду шляхом ранньої сівби забезпечує більш високі врожаї.

Мінімальна температура для проростання насіння - від 2 до 4°С. Чим тепліший ґрунт, тим швидше насіння проростає.

Холодні погодні умови на початку вегетації є головною причиною цвітушності цукрових буряків.

Восени цукрові буряки витримують морози до - 5°С. При подаль­шому зниженні температури коренеплоди замерзають без змін вмісту в них цукрози. Однак після відлиги цукристість коренеплодів починає різко знижуватися внаслідок переходу цукрози в моноцукри. Ці коренеплоди починають гнити і знижується їх «лежкість».

Для повної реалізації біологічного потенціалу цукрові буряки при достатній забезпеченості вологою потребують приходу на 1 м² поверхні ґрунту до 3 тисяч МДж сумарної сонячної радіації і до 1,5-1,8 тис. МДж ФАР (фотосинтетично активна радіація).

При хмарній погоді (розсіяне світло не забезпечує достатньої асиміляції) та нестачі сонячної енергії поживні речовини не метаболізуються у високомолекулярні сполуки. Так коренеплоди цукрових буряків збагачу­ються мінеральними елементами і низькомолекулярними азотис­тими сполуками, що погіршують якісні технологічні властивості цукрових буряків.

В період інтенсивного накопичення цукру з корнеплодах (серпень – вересень місяці), буряк особливо вимогливий до сонця. В дощову чи похмуру по­году урожайність і цукристість буряка зменшується. При сильній спекоті, внаслідок перегрівання листя і недостатку вологи, листя в’януть і асиміляція буряка знижується.

Буряк володіє довгою стадією яровізації, для проходження якої необхідні понижені температури (0-8°С). В перший рік життя рослин ця стадія не закінчується і в такому ста­ні корнеплоди ідуть на зимове зберігання.

Основна мета цукрового виробництва полягає у вилученні з буряка цукрози, надання товарного вигляду, використання інших складових частин корнеплоду в різних галузях промисловості і сільського господарства.

Зібраний на ланах буряк перевозять на завод, де він зберігається на відведеній для нього площі, у так званих кагатах. Кагати – це довгі трапецевидної форми кучі, що сягають висоти 3-5 м, ширини - 15-18 м, довжини - 50-100 м. Укладання буряка в кагати здійснюється кагатоукладальними машинами. Кагати накривають солом'яними чи очеретовими плитами, засипають зем­лею для того, щоб зберегти корені від приморозків, а також щоб вони не зів’яли. З кагатів буряк надходить до залізобетонних бункерів, котрі вміщують 2-3 добовий запас сировини. Під дном бункера проходять жолоби гідравлічного транспортера, по яких цукровий буряк за допомо­гою води подається на переробку. Відстань цукрових ланів до цукрового заводу повинна бути не біль­ше 35-50 км.

Під час виробництва цукрового буряка одержують 4% меляси, яка містить близько 80% сухих речовин і 20% води. До складу сухих ре­човин меляси входять 60% цукрози і 40% нецукрів. Меляса є цінним продуктом, який використовується, як корм для тварин. Вона є доброю сиро­виною для виробництва харчового спирту, дріжджів, молочної і лимонної кислот, харчового пектину тощо.

Цінними відходами цукрового виробництва є буряковий жом, відфільтровані залишки і транспортно-миючі води. Буряковий жом використовують для відгодівлі тварин. Відфільтровані залишки придатні для добрив.

Функціональна схема бурякоцукрового виробництва свідчить пре те, що його варто віднести до І групи підприємств-переробки однокомпонентної сировини з метою вилучення такого продукту, для яких особливістю є паралельні і зворотні потоки на основній стадії виробництва.

Під час збору і транспортування цукрових буряків необхідно зменшувати втрати корнеплодів. Надто ранній збір буряка призводить до втрат урожаю коренеплодів і низьку цукристість. Осінні прирости ваги коренеплодів досягають на добу 2 ц. на 1 га. При пізньому зборі урожаю також є великі втрати, якщо збір припадав на холодну погоду і підмерзання грунту.