Використання ароматизаторів у парфумерній промисловості

Здавніх давен ароматичні речовини використовувалися й у парфумерно-косметичній промисловості.

Корисні властивості запашних рослин були відомі людям вже в сивій давнині. Тоді люди використовували ці рослини для поліпшення смаку й аромату їжі, лікування різних хвороб і відправлення релігійних обрядів. Згодом, поряд з їхнім уживанням у сирому й висушеному вигляді, з ароматичної рослинної сировини стали одержувати ефірну олію.     Сучасна світова ефіроолійна промисловість використовує понад 60-ти видів культурних і дикоростучих ефіроносів.

В Україні серед ефіроолійного виробництва особливе місце займає ВАТ «Алуштинський ефіроолійний радгосп - завод».  Його перевага полягає в тому, що завдяки особливо сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам тут можна одержувати високі врожаї сировини й виробляти ефірну олію, яка відрізняється тонким ароматом і прекрасним парфумерним букетом. Перевага також полягає у тому, що земельні угіддя радгоспу розташовані на схилах гір на різній висоті над рівнем моря. що дозволяє регулювати строки цвітіння рослин і подовжувати період збирання сировини й сезон його переробки без втрат і одержуючи суцвіття в найкращій стадії технологічної спілості.

Слово «парфумерія» - походить від французького слова fumer (димітися, випаровуватися, курити) і італійського perfumo. Це пояснюється тим, що найпоширенішим було застосування пахощів для ароматизації житлових і громадських приміщень шляхом спалювання запашних рослин і смол у спеціальних пристроях.

Створення запахів, як будь-яка інша творча діяльність, - це плід натхненної праці й безліч вражень. Сучасна парфумерна справа із сімейного бізнесу перетворилася в господарську діяльність фінансових груп, фірм. Тепер парфумер створює композиції для фірми, на якій працює, враховуючи її ідеали й імідж.

Одна парфумерна композиція містить, у середньому, до сотні ароматичних речовин як натуральних так і синтетичних. Їх дозування та сполучення між собою призводить до одержання, потрібного запаху.

Якість парфумів прямопропорційно залежить від якості використаної сировини. Це і визначає різницю між престижною маркою, де переважно використовуються якісні натуральні і компоненти, та продукцією "масс-маркет".

Якість оцінюють за такими критеріями: стійкість; міцність; шлейф; можливість розпізнавання його виду та асоціювання із запахом у ароматизаторів фірми та її запаху стилем.

Міцність запаху визначається % вмістом складових парфумерної композиції.

Стійкість запаху залежить від кількості концентрації й від типу ароматичних речовин. Свіжі, цитрусові, трав'яні й квіткові аромати менш стійкі ніж східні, ванільні, амброві й мускусні. Щоб підсилити улюблений запах треба використовувати ароматизатори однієї парфюмерно-косметичної серії.

Характер букету парфумів проявляється в три етапи: початковий (головний), середній, кінцевий (базисний). Фази розкриття букету в парфумерній промисловості називають «нотами».

Початкова нота проявляється протягом перших 15 хв. Випаровування ефірної речовини. Вона створює перше, спонтанне загальне враження про парфуми. Створюється ця нота найбільш летючими речовинами композиції: цитрусовими, трав'яними, альдегідними, зеленими, озоновими ароматами.

Середня нота "серця" – це ядро парфумів, яке визначає тип запаху. Вона розкривається за початковою нотою й тримається протягом 3-4 годин. У цей час проявляються всі основні аромати композиції: фруктові, квіткові, пряні, деревні тощо.

Кінцева нота відчувається на завершальній стадії випаровування ефірів й тримається 4-5 годин. У ній проявляються тваринні, мускусні, ванільні, бурштинові запахи, які забезпечують силу й стійкість парфумів. Якщо аромат парфумів оцінити трикутним методом сенсорного аналізу, то в такий спосіб можна побачити, яку роль відіграють ті або інші ноти на кожній стадії розвитку аромату.

З ефіроолійної сировини можна одержати різноманітні композиційні букети парфумів. Отримують такі різновиди запахів із наступної сировини:

- гіркі: герань, лимон, мандарин, півонія, бузок, флердоранж (квітка апельсина);

- тонкі: акація, геліотроп, ірис, левкой, магнолія, мімоза, красоля,

півонія, троянда;

- солодкуваті: акація, мандарин, тубероза, ваніль;

- зелені: гвоздика, фіалка (листи), нарцис, гальбанум (смола), мирра;

- теплі: акація, запашний горошок, персик, сандал, тубероза, жимолость;

- густі, важкі: гвоздика, ладан, лілія, пачуля, тубероза, ладан.

- пряні: жасмин, пачуля, цикламен, кориця, гвоздика, ветивер (корінь), ладан;

- запах шкіри, тютюну : безсмертник.

Серед рослинних ароматичних речовин у парфумерній промисловості використовують ефірні й екстрактні олії, смоли, бальзами й рослинні спиртові настої.

Ефіроолійна сировина складається з двох частин;

1. Класична (використовується з глибокої давнини в більшості країн світу).

2. Місцева (пряна ефіроолійна сировина окремої місцевості).

До класичної сировини відносять: частини тропічних і субтропічних рослин, які попередньо висушені, ферментовані та очищені.

Місцева ефіроолійна сировина України покращує смакові властивості продуктів, збагачує їжу біологічно активними речовинами. Вона також є цінною натуральною сировиною для виробництва парфумерних товарів. До рослинної ефіроолійної сировини, що використовується в парфумерній промисловості, належать ефірні олії, смоли, бальзами і рослини, що використовуються для спиртових настоянок.

Ефірні олії – це леткі маслянисті рідини, які одержують із:

1. квітів – троянди, лаванди, шавлії, жасмину тощо;

2. квіткових бруньок – гвоздики, липи;

3. плодів – анісу, коріандру, кмину тощо;

4. шкірки плодів – лимонів, апельсинів, мандаринів;

5. листків – м’яти, герані тощо;

6. деревини – дуб.

Одержують ефірні олії із свіжої або висушеної ефіроолійної сировини шляхом:

• перегонки через водяну пару (трояндова, м’ятна тощо);

• вичавлювання із шкірки (цитрусові);

• екстракції за допомогою летких розчинників;

• анфлеражем – настоюванням ефіроносів на холоді в очищених оліях. Такі речовини називають квітковими помадами.

Суха рослинна сировина – це висушені запашні частини рослин (кори, насіння, листків тощо), що використовують у вигляді спиртових настоянок. Вони являють собою цінну складову частину парфумів, оскільки мають повний і стійкий запах.

Смоли – це виділення деяких дерев, що ростуть у районах із спеціальним кліматом.

Найчастіше використовують:

• стиракс – з надрізів молодого дерева ліквідамбра;

• бензойну смолу – з дерев родини стираксових;

• ладан – із гілок куща цисту су.

Бальзами – це напіврідкі речовини – розчини деревних смол в ефірних оліях. Найбільше застосування має толуамський бальзам, який характеризується ванільним запахом.

Смоли та бальзами цінуються не тільки тим, що мають властивий лише їм запах, а й тим, що вони є відмінними фіксаторами, що підвищують стійкість запаху парфумів.

У нашій країні інтерес до дії запахів з'явився порівняно недавно, а в останні кілька років почала розвиватися аромотерапія. Правильно підібрані ароматичні речовини здатні регулювати багато функцій організму без ліків. Аромат троянди, розмарину, лаванди, лимону підсилюють увагу людини й підвищують точність виконання монотонної роботи. Наприклад, лимон удвічі скорочує кількість помилок при комп’ютерному наборі тексту. Розмарин має сильну заспокійливу дію, а після відпочинку викликає приплив енергії.