Зміст

Вступ 3

Розділ1. Дослідження рукокрилих міста Львова XX-XXIст. 4

Розділ2. Методи дослідження рукокрилих міста Львова. 4

Розділ3. Характеристика зимових оселищ кажанів у місті Львові. 4

Розділ4. Власні Результати обліку зимуючих видів кажанів у місті Львові 5

Розділ5. Зимуючы види рукокрилих Львова та особливості їх біології та екології. 6-10

Виновок. 10

Вступ

Кажани, як об’єкт досліджень. Нічний спосіб життя кажанів протягом століть збуджував людську уяву. А “німий” нічний політ кажана завжди викликав багато забобонів. І лише останні 60 років ми можемо з упевненістю говорити про те, що у темряві кажани орієнтуються за допомогою ультразвукових сигналів, що не чутні людиною. Поступово від марновірств і міфів людина приходить до розуміння надзвичайного і захоплюючого способу життя кажанів.

На сьогоднішній день в Україні науковці розрізняють 29 видів кажанів. Найменшим із них є карликовий нетопир, вага якого не перевищує 5 грамів і який вміщується у сірниковій коробці. У порівнянні з ним вечірниця гігантська, здається справді велетнем. Хоча ця вечірниця є найбільшим видом української фауни, за своїми розмірами вона менше за горобця.

Багато видів наших кажанів здавна живуть в людських спорудах. Залежно від пори року кажани можуть використовувати різні частини будівлі: від підвалу до горища. Якщо влітку в будинку знаходять велику колонію кажанів, то це, найшвидше, — материнська, або виводкова колонія, у якій кілька десятків самиць разом вирощують молодь. Звичайно, материнські колонії можуть зустрічатися не лише в будинках.

Карликовому нетопиру, щоб оселиться, достатньо маленької щілини, наприклад, за дерев'яною обшивкою стіни житлового будинку. На відміну від них, великі нічниці (другий за розміром вид кажанів української фауни) вимагають більшого простору. Часто великі нічниці використовують відкриті горища, де підвішуються головою донизу, у типовому для кажанів положенні. До речі, влітку кажани шукають захисту не лише від дощу і вітру, але й від спеки.

На жаль, використання наших будинків має не тільки позитивні сторони для кажанів. Поселяючись поруч із нами, вони могли б користати з нашої уваги і доброзичливості. Проте кажани піддаються не лише негативному впливу багатьох чинників довкілля, що дедалі погіршується. Безпосереднє знищення або вигнання кажанів із місць їхніх поселень, пов'язане з жорстоким або невиправдано негативним ставленням людини до цих тварин, призвели до значного скорочення чисельності багатьох видів, а в деяких випадках — до їх майже повного вимирання.

Усі види наших кажанів харчуються винятково комахами і є корисними тваринами. Подібно до їжаків, вони мають маленькі, дуже гострі зуби для подрібнення часто дуже твердих покривів комах. Проте ні зуби, ні кінцівки кажанів не пристосовані для створення сховищ, тому вони оселяються в природних укриттях або спорудах, створених людиною чи тваринами. Оселившись поруч з Вами, кажан не принесе шкоди Вашій оселі. Послід рукокрилих складається виключно із решток комах і є ідеальним добривом для саду або квітника. Чорні шматочки посліду не є джерелом захворювань.

Часом влітку кажани в гонитві за комахами залітають у відкриті вікна квартир. Не лякайтеся, кажан не може заподіяти Вам шкоди. Не слід виганяти кажана — цим можна зашкодити тварині. Лише розчиніть вікно навстіж, щоб вона могла вільно вилетіти назовні.

Актуальність вивчення кажанів. Не зважаючи на підсилення інтересу науковців до цих загадкових тварин, багато сторін їх біології та екології є маловивченими. А це дуже суттєво для збереження цих корисних тварин. У Європі кажани є однією з найбільш вразливих груп ссавців і тому знаходяться під захистом закону. У Червоній книзі України, згідно останнього її видання (2009 рік) знаходиться 26 видів кажанів, становить майже 90% від загальної кількості видів Європи. У зимовий період кажани надзвичайно вразливі, порушення стану зимової гібернації може бути для них смертельно небезпечним. Наявність сприятливих місць для зимівлі суттєво впливає на їх поширення та життя в урбанізованому середовищі. Тому тема вивчення зимуючих угруповань кажанів в містах є важливою та актуальною.

Метою наших досліджень було з’ясування особливостей біології та екології кажанів, що зимують у місті Львові. Були поставлені такі завдання:

• пошук оселищ придатних для зимової сплячки кажанів у місті Львові;

• встановлення видового складу кажанів та їх кількості в місцях зимової гібернації;

• ознайомлення з особливостями зимової біології та екології знайдених видів в даних умовах.

1.Дослідження рукокрилих міста Львова XX-XXIст.

Перші згадки про рукокрилих із території Львова відомі з роботи С. Петрусько­го. У 1940-х роках західний регіонах України, в тому числі й Львів,але більш глобальні вивчення рукокрилих почалися у другій половині XXст.Чи були проведені більш глобальні, узагальнені дослідження після С.Петруського сказати не можна та поодинокі випадки досліджень відбувались досить часто такими особами як А.Т.Башта,І.Завороднюк,В.Тищенко,Б.Попов та Кусьнеж Олександр.

2.Методи дослідження рукокрилих міста Львова.

Використовуються загальноприйняті зоологічні методи з урахуванням особливостей даної групи.

• Дослідження ультразвуковим дектором

• Відлови рукокрилих павутинними сітками

• Зняття промірів з відловлених тварин

• Визначення видів за допомогою спеціалізованих визначників

• Моніторинг місць зимівлі

• Фотографування

3.Характеристика зимових оселищ кажанів у місті Львові.

Рукокрилі використовують оселища різноманітного типу – штучні і природні

1.Медова печера

Видовий склад і чисельність кажанів у печерах залежить від сезону, морфології та мікроклімату сховищ. Спостереження кажанів упечерах можливі, насамперед, у зимовий час, коли тварини перебу-вають у стані гібернації. Кажани постійно змінюють свої сідала іпереміщуються в холодні періоди зими у віддалені ділянки печер,оскільки сезонні зміни клімату впливають і на мікроклімат печери,насамперед, її вхідну частину.Медова печера сформована в тортонських пісковиках і розта-шована на пд.-сх. околиці м. Львова, на межі лісопаркового масиву.Координати входу: N 49º49'16,3'', E 24º05'23,6''. Загальна довжинаходів становить приблизно 56 м, середня висота – 4,5 м, середняширина – 8,5 м (Тимчишин та ін, 1967; Башта та ін., 2004). За раху-нок великого входутемпература в першій залі майже не відрізня-ється від зовнішньої температури, у другій залівона не опускаєтьсянижче -4ºС, у третій – нижче +3ºС.Загалом фауна кажанів Медової печериналічує дев’ять видів:широковух європейський (Barbastella barbastellus Schreber, 1774),вухань звичайний (Plecotus auritus Linnaeus.1758), нічниця велика(Myotis myotis Borkhausen, 1797), нічницяводяна (Myotis daubentoniKuhl, 1819), нічниця війчаста (Myotis nattereri Kuhl 1817), нічницядовговуха (Myotis bechsteiniі Kuhl, 1817), нічниця гостровуха(Myotis blythiі Tomes, 1857), кажан пізній (Eptesicus serotinusSchreber, 1774), вухань австрійський (Plecotus austriacus Fischer,1829; Татаринови, 1956;

2.Цитаделі

Львівська Цитадель — фортифікаційна споруда у Галицькому районі Львова. Єдиний в Україні комплекс фортифікаційних укріплень середини XIX ст., який дійшов до нашого часу майже без змін. Комплекс Цитаделі розташований на узгір'ї, яке складається з трьох невеликих гір: Шембека, Познаньської і Жебрацької. Львівська Цитадель є пам'яткою архітектури місцевого значення.Але мало кому відомо про її значення для рукокрилих у зимовий період,тому дослідження цілком так і не проводилися.

4.Власні результати обліку зимуючих видів кажанів у місті Львові

Види	Цитадель 30.11.2011	Медові печери 14.01.2012
Rhinolophus hipposideros
Rhinolophus ferrumequinum
Miniopterus scnreibersii
Myotis blythii
Myotis myotis	+	+
Myotis bechsteinii
Myotis nattereri
Myotis emarginatus
Myotis dasycheme
Myotis brandtii
Myotis mystacinus
Myotis daubentonii		+
Plecotus auritus
Plecotus austriacus	+	+
Barbastella barbastellus		+
Nyctalus noctula
Nyctalus leisleri
Nyctalus lasiopterus
Pipistrellus pipistrelus
Pipistrellus pygmaeus
Pipistellus kuhlii
Pipistellus nathusii
Vespertilo murinus linnacus
Eptesicus serotinus
Eptesicus nilssonni
Hupsugo savii

5.Зимуючы види рукокрилих Львова та особливості їх біології та екології.

Пiдковик малий Rhinolophus hipposideros (Bechstein,1800)

Для території Львова відоме лише одне спостереження малого підковика: осо­бина знайдена на початку червня 2001 р. на вул. Гвардійській (усне повід. М. Рябушка). Знахідка цікава тим, що основний ареал виду розташований дещо південніше [3]. Аналогічне спостереження походить зі Страдецької печери, де взимку 1985–1987 рр. було виявлено кілька особин малого підковика (повідомл. О. Лугового).

Нічниця гостровуха Myotis blythii (Tomes, 1857)

Єдина інформація про знахідку цієї нічниці на території міста відома з роботи Н. Полушиної [19]: особина виявлена 20.01.1961 р. в Медовій печері. Враховуючи межі природного ареалу виду на території України (Закарпаття, Поділля, Крим), а також його належність до видів середземноморської фауни, ця знахідка є досить цікавою, але, на жаль, не має підтвердження музейними експонатами.

Нічниця велика Myotis myotis (Borkhausen, 1797)

Більшість спостережень великої нічниці у Львові походить із зимового періоду. Зокрема, Медова печера віддавна слугує місцем гібернації особин цього виду. Тут його спостерігали ще перші дослідники хіроптерофауни регіону [21; ДПМ]. К. Тата­ринов [25] протягом другої половини ХХ ст. відзначав негативну динаміку зимової чисельності великої нічниці у Медовій печері: в 1951–1952 рр. – 12–15 ос., 1960– 1962 рр. – до 10 ос., 1971–1973 рр. – 0 ос. У 1998–2006 роках зимова чисельність виду в печері становила 1–3 ос. [9; дані автора].

Кількість літніх спостережень особин великої нічниці значно менша. Це, зде­більшого, поодинокі знахідки в різних частинах міста, переважно – в будівлях (ДПМ; дані автора). До останнього часу на території міста була відома лише одна велика виводкова колонія цього виду – на дзвіниці Успенської церкви (зона І), виявлена у травні 1949 р. [21]. Її наявність була підтверджена під час обстеження цієї дзвіниці в 2002 р., однак уже в 2003 р., унаслідок ремонту даху споруди, ця колонія зникла.

Нічниця довговуха Myotis bechsteinii (Kuhl, 1817)

Загалом дуже рідкісний вид, виявлений здебільшого в Карпатському регіоні. Межа його ареалу пролягає по території західної України. Для Львова відомі лише знахідки 3-х особин довговухої нічниці: 8.12.1949 – 1M і 6.01.1950 – 1M, у печері Медовій [21] і 22.04.1960 р. одна особина здобута в районі Голоско, зона ІІI [19].

Нічниця війчаста Myotis nattereri (Kuhl, 1817)

Про наявність нічниці війчастої на території Львова в минулому свідчать два повідомлення; однак, ймовірно, йдеться про одну і ту ж особину. Одне з них – спо­стереження Б. Попова Медової печери, а друге – особина, здо­бута 31.10.1940 р. в околицях Львова, тушка зберігається в ННПМ (leg. Б. Попов). З цієї ж печери походить знахідка мертвої особини (М) цього виду, 23.11.2007 р. і спостереження ще одної 29.11.2007 р. [9]. Окрім того, одна особина (F) знайдена в підвалі будинку на північно-західній окраїні міста в січні 2006 р. (зона ІІI).

Нічниця вусата Myotis mystacinus s. l. (Kuhl, 1817)

Б. Попов [1940; цит. за: 21] повідомляв про наявність цього виду в регіоні міс­та на підставі знахідки кількох особин влітку 1940 р. у печері біля Львова (ймовір­но, Медовій). Пізніші спостереження припадають переважно на літній період і по­ходять із різних частин міста: зона І – 06.1947, центр міста [21]; зона ІІ – 11.05.1953, будинок Політехнічного інституту [ДПМ]; зона VІ – 05.1947, лісопарк „Погулянка”; 09.1947, парк „Залізна Вода” [20]. Особин знаходили у тріщинах кори дерев, а та­кож на горищах будівель. Окрім того, згідно з повідомленням Н. Полушиної [19], вусату нічницю спостерігали в середині 80-х років у Стрийському парку (зона VІ). 12.07.2004 р. самець спійманий сіткою на окраїні Винниківського лісу (зона VІ).

Вусата нічниця також належить до рідкісних видів зимової фауни території міс­та. Самець цього виду виявлений нами 30.01.2009 р. у підземеллі північно-західної частини міста (зона VІ).

Нічниця північна Myotis brandtii (Eversmann, 1845)

У Львові нічниця північна вперше виявлена 22.08.1999 р.: особина (М) знайде­на у період міграцій на південній окраїні міста (зона IV). У тому ж районі виявлені ще дві особини: 20.08.2001 р. і 12.09.2005р.

Поряд із тим, літня знахідка північної нічниці може свідчити про наявність виду й у виводковий період. Так, 10.06.2007 р. самець спійманий павутинною сіткою у Стрийському парку (зона VI; центральна частина міста).

Нічниця водяна Myotis daubentonii (Kuhl, 1817)

Завдяки специфічній трофічній стратегії (особини полюють переважно на ви­соті до 20 см над водою), нічниця водяна – вид, якого відносно легко виявити в літ­ній період. Основним місцем спостереження особин у теплий період року були во­дойми міста. Усі знахідки гібернуючих особин водяної нічниці відомі з Медової пе­чери [9, 20, 21, ДПМ, дані автора].

Спостережень із літнього періоду небагато: зона IV – 16.06.2004, ставок біля перехрестя вулиць Стрийська-Наукова; 13.06.2010, ставок на вул. Володимира Ве­ликого [дані автора]; зона VI – 04.1949, парк ім. I. Франка; 07.09.1949, Стрийський парк [20]; 17.04.1952, лісопарк „Погулянка” [21]; 03.04.1984, лісопарк „Погулянка” [19]; 12.06.2005, 07.06.2008, Стрийський парк; 22.06.2005, ставок біля Зубрівсько­го лісопарку; 12.06.2010, ставок „Вулька”, Винниківський ліс.

Літні місця поселення нічниці водяної виявлені, переважно, в дуплах і щілинах дерев. Також одна особина 20.09.1999 р. знайдена в під’їзді житлового будинку у м/районі Сихів, зона IV. Очевидно, це випадковий заліт мігруючої особини.

Нічниця ставкова Myotis dasycneme (Boie, 1825)

Про спостереження нічниці ставкової на території міста згадує В. Абелєнцев зі співавт. не подаючи, однак, жодних детальніших відомостей. Єдиним задоку­ментованим фактом є заліт групи особин цього виду (понад 20 ос.) 3–12.08.1998 р. у корпус ЛНУ на вул. Грушевського, зона І [19].

Широковух Barbastella barbastellus (Schreber, 1774)

Перша згадка про трапляння цього виду на території Львова відома з моногра­фії С. Петруського [41]: 2 особини цього виду виявлені в 1832 р. на горищі старої будівлі (центральна частина міста, зона )

Періодичні знахідки широковуха у Львові відомі, починаючи зі середини мину­лого століття, переважно з періоду гібернації [10, 20]. Основним відомим місцемзимівлі широковуха на території міста є печера Медова: протягом 1947–2008 рр. загалом тут було виявлено понад 100 особин [2, 9, 20, 21, автора. У по­кинутому підземному військовому об’єкті „Лощина” (зона VI) у кінці січня 2009 р. було обліковано 14 ос., у кінці січня 2010 р. – 11 ос. Згідно з даними К. Татаринова, зі середини ХХ ст. для зимового скупчен­ня широковухів Медової печери характерна негативна динаміка чисельності: у 1951–1952 рр. їх налічували 30–40 ос., у 1960–1962 рр. – 2–3 ос., а в 1971– 1973 рр. – не виявлено жодної. Однак такі висновки щодо цієї печери можуть бути не зовсім коректні, оскільки у той період мав місце істотний прямий антропогенний вплив: відвідування та масове здобування. У 1997–2005 рр. чисельність особин виду тут коливалася в межах 2–5 ос.