Валовий збір цукрових буряків (фабричних) за регіонами (тис. Т)

Області	1990	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Україна	44264	29650	13199	15575	14452	13392	16600	15468	22421
Автономна Республіка Крим	—	22	—	—	—	—	—	—	—
області
Вінницька	5749	3981	1916	1911	2069	1728	2488	2050	2861
Волинська	1168	597	486	644	555	572	718	711	809
Дніпропетровська	672	763	270	467	383	326	437	359	585
Донецька	—	157	37	56	50	39	68	47	69
Житомирська	1300	975	388	466	460	524	707	595	907
Запорізька	2	98	27	31	36	27	50	26	47
Івано-Франківська	665	427	202	268	179	140	149	151	171
Київська	3261	2565	1216	1770	1820	1528	1659	1562	2291
Кіровоградська	2541	1898	642	740	750	640	917	699	1119
Луганська	—	96	78	77	46	18	24	18	18
Львівська	1597	924	401	404	422	422	518	437	603
Миколаївська	989	582	130	261	202	253	234	146	283
Одеська	873	524	214	272	248	224	223	116	240
Полтавська	4625	2711	975	1120	1115	1033	1465	1543	2364
Рівненська	1639	763	431	480	437	424	572	582	899
Сумська	2973	1658	773	778	706	839	796	644	895
Тернопільська	3313	2011	1202	1572	1204	1102	1280	1476	2237
Харківська	2802	2510	1117	1170	1087	1221	1346	1103	1593
Херсонська	—	81	25	58	52	46	52	33	40
Хмельницька	3978	2369	1146	1257	901	788	979	1041	1421
Черкаська	4097	2634	860	988	1005	859	1149	1253	2019
Чернівецька	975	557	322	428	275	163	193	181	161
Чернігівська	1045	747	341	357	450	476	576	695	789

Найкращі грунтові та агрокліматичні умови для вирощування цукрових буряків у Вінницькій, Житомирській, Полтавській, Тернопільській, Київській, Черкаській і Чернігівській областях.

Завдяки застосуванню інтенсивних технологій виробництва цукрових буряків у цих областях в 2006 р. було зібрано від 2237 до 2861 тис.т коренеплодів цукрових буряків (рис. 6.1).

За підсумками 2007 р. цукрові буряки були однією з найменш прибуткових культур для сільськогосподарських підприємств України. Урожайність даної культури невелика, так у 2006 р. вона досягала в межах від 180 до 350 ц/га. Рентабельність вирощування цукрових буряків у 2007 р. навіть на ефективних господарствах становила 14%, що на 37-55% нижче, ніж рентабельність вирощування пшениці, ячменю і кукурудзи й на 100-150% нижче, ніж рентабельність вирощування насіння соняшника або рапсу.

Експерти асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" (УКАБ), стверджують, що коли в 2008 р. посівні площі під цукрові буряки скоротяться, то Україна знову потрапить у фінансову залежність від імпортних поставок цукру. Скорочення посівів під цією культурою експерти пояснюють несприятливою ціновою ситуацією на вітчизняному ринку цукру.

Національна асоціація цукровиків України (НАЦУ) "Укрцукор", що поєднує вітчизняні цукрові заводи, в 2009 р. прогнозує врожай цукрових буряків в Україні на рівні 15,2-16 млн. тонн (у вазі після доробки), тоді як в 2006 р. він склав 22,4 млн т.

Домінуюча роль у виробництві цукрових буряків України належить сільськогосподарським підприємствам (рис.6.2). Найменшу частку виробництва цукрових буряків на Українському ринку займають фермерські господарства.

Проаналізувавши стан і перспективи розвитку сучасного вітчизняного ринку цукрових буряків, можна виділити наступні причини зниження роботи цукрової галузі:

• низька забезпеченість посівних площ цукрових буряків органічними і мінеральними добривами (20-40 кг/га мінеральних добрив при нормі 300...400 кг/га);

• відхід у сільськогосподарських господарствах від системи сівозмін і повернення на ті самі площі через 2- 3 роки, внаслідок чого розпочався масовий розвиток таких хворіб, як церкоспороз і різоманія;

• обмежене кредитування вітчизняних виробників цукрових буряків і цукру, високі кредитні ставки банків (24-27%);

• не використання заходів боротьби з бур'янами та захисту рослин від хворіб в більшості господарств;

• несприятливі погодні умови для росту й розвитку рослин у липні-серпні багатьох років, масовий розвиток церкоспорозу та повторне відростання листя;

• низька за якістю і безсистемна робота по відновленню родючості ґрунтів, що призвело до різкого зниження кількості гумусу в ґрунті за останні 10 років 2,7 млн. га орних земель в Україні є з низьким вмістом фосфору, а 38% - обмінного калію;

• більшість господарств не дотримується сучасної інтенсивної технології виро­щування цукрових буряків. Не здійснюється глибока зяблева оранка;

• механізми і техніка, які працюють на бурякових полях, застарілі і виконують польові роботи з низькою якістю, розтягуються строки посіву і збирання цукрових буряків;

• збільшення в останні роки кількості дрібних фермерських господарств, які виробляють цукрові буряки, де практично відсутнє дотримання сівозмін та застосовується спрощена технологія вирощування цукрових буряків;

• низької якості насіння цукрових буряків, особливо те, яке за­куповується на неспеціалізованих ринках;

• короткий період роботи багатьох цукрових заводів, незабезпеченість сировиною, низька якість роботи;

• існування протиріч між виробниками цукрової сировини й інвесторами цукрових заводів щодо об'єктивності визначення показників якості коренеплодів, рівня та порядку оплати за цукросировину, умов попереднього фінансування виробництва сировини;

• застосування давальницької схеми роботи вітчизняних цукрових заводів.

Відсутність незалежних механізмів регуляторної політики в дер­жаві - чи не найголовніша причина занепаду цукрової галузі в Україні. Тому перепрофілювання на виробництво цукрози з тростини - це добровільне руйнування вітчизняної буряко-цукрової галузі.

Ще однією важливою проблемою в Україні є питання бартеру. Проблема в розрахунках між цукровими заводами та бурякосійними господарствами з'явилася давно. Вирішити її сьогодні дуже важко, адже неста­більність цього ринку не дає змоги ні одній, ні іншій стороні розра­ховувалися за наданий товар грошима.

Підвищення мінімальних закупівельних цін на цукрові буряки та гуртових цін на цукор. З 2007 р. вітчизняна цукрова галузь має такі негативні наслідки:

• викликає деструктивний вплив на роботу цукрових заводів, на їх фінансовий стан. Це потребує збільшення обсягів коштів для закупівлі цукрових буряків у товаровиробників, яких цукрові заводи не мають;

• збільшує собівартість виробленого цукру. Сезонне збільшення пропозиції цукру на ринку на початку сезону плюс запаси цукру неминуче призведе до падіння внутрішніх цін на цукор і подальшого відходу внутрішнього ринку в тінь;

• знижує споживний потенціал ринку за рахунок зменшення по­питу промислових споживачів, що призводить до подальшого падіння обсягу виробництва і ви­рощування цукрового буряків в Україні.

Підвищення цін на цукрові буряки й цукор оплачують споживачі. Це призводить до подальшого існування нерентабельних вітчизняних виробництв цукрових буряків в Україні.

Сьогодні вітчизняна цукрова галузь не забезпечує обсяги внутрішнього споживання сировини, оскільки не здійснюється кредитування вирощування цукрових буряків, визначення об'ємів держ­авних замовлень, не має порядку формування цін та ціноутворення в цій галузі.

Отже, ринок насіння й коренеплодів цукрових буряків в Україні потребує суттєвих змін з боку держави. Зокрема, введення пільг, державних дотацій та інших заходів з метою збільшення посівних площ України і врожайності цукрових буряків.

Для збереження вітчизняного бурякоцукрового комплексу, на наш погляд, необхідно вирішити наступні проблемні питання:

• прийняти Комплексну державну програму реструктуризації та розвитку вітчизняної бурякоцукрової галузі;

• узгодити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України „Про цукор та ринок цукру”;

• продовжити практику компенсації частини % ставки по кредитах сільськогосподарським і переробним підприємствам та фірмам, що фінансують бурякоздавачів, а також передбачити компенсацію % ставки за кредитами, залучених для закупівлі сучасної імпортної техніки та обладнання для підприємств харчової промисловості, надати відтермінування сплати ПДВ для введення такого обладнання в дію;

• вдосконалити систему оподаткування вітчизняної цукрової промисловості, як галузі з сезонним виробництвом;

• у зв’язку зі вступом України в СОТ забезпечити вітчизняну бурякоцукрову галузь повним комплексом науково-технічних документів, гармонізованих з нормами міжнародних стандартів.

• з метою науково-обгрунтованого супроводу цукрової галузі відновити роботу науково-дослідного інституту цукрової промисловості;

• запровадити нетарифні методи захисту внутрішнього ринку від імпорту цукру, цукровмісних продуктів, цукрозамінників, підсолоджувачів синтетичного походження в рамках діючих вимог СОТ, а також посилити контроль за дотриманням норм чинного законодавства при їх імпорті;

• прискорити законодавче забезпечення та можливості виробництва альтернативних, відновлювальних видів біопалива на цукрових заводах України.