§3. Історія розвитку й міжнародне співробітництво в галузі карантину рослин

Карантин, як система заходів з попередження завезення та розповсюдження шкідливих організмів, застосовується ще з XIVст. (1374 рік). Термін “карантин” походить від італійського “guarantine”, що означає 40-денний термін, протягом якого витримували на віддаленому рейді кораблі, що прибували до портів Італії із східних країн. Це правило було встановлено з метою попередження завезення небезпечної хвороби людини – чуми, “чорної смерті”.

Поняття рослинний карантин вперше ввели в Франції у 1858 році, коли з Америки туди було завезено садивний матеріал, уражений виноградної філоксерою. За свідченнями, за 70 років з часу проникнення філоксери загинуло близько шести мільйонів гектарів виноградників, що на той час становило 70% його площі. Слід за Францією на шлях карантинних обмежень став цілий ряд європейських країн та Північна Америка.

У Росії карантинне законодавство прийнято в 1873 році. Воно стосувалося заборони ввезення з-за кордону виноградного садивного і прищепного матеріалу. В 1875 році для запобігання проникненню колорадського жука та інших відсутніх в Росії карантинних організмів було видано указ “Про заборону ввезення бульб картоплі, картопляних листків та інших частин рослин”.

Аналогічні законодавчі акти прийняті також у 1882 та 1890 роках. Ці акти були спрямовані на заборону ввезення товарів з країн розповсюдження небезпечних шкідливих організмів. Водночас карантин, тобто заходи, що застосовувалися, давав змогу в окремих випадках ввезення товарів за умови додержання певних вимог, наприклад, наявності свідоцтва про обстеження, знезараження тощо.

Особлива увага при цьому приділялась насінневому і садивного матеріалу. Ввезення його в Росію дозволялося за наявності сертифікатів, що гарантували незараженість цього матеріалу шкідливими організмами.

Але в цілому законодавчі акти Росії мали розрізнений характер, були прийняті щодо окремих шкідливих організмів і, природно, не відігравали значної ролі в запобіганні проникненню і розповсюдженню адвентивних видів шкідливих організмів. Свідченням цього стала поява на території Росії та України таких небезпечних організмів, як філоксера, борошниста роса аґрусу, фітофтороз, міль винограду тощо.

Враховуючи велике значення карантинних заходів з попередженням завезення і розповсюдження карантинних шкідливих організмів, у 1931 році при Народному комісаріаті землеробства СРСР було створено Державну карантинну службу. З цього часу стали застосовуватись єдині вимоги до імпортної підкарантинної продукції, розроблено положення про порядок ввезення з-за кордону насінневого і садивного матеріалу та іншої рослинної продукції, введено обов’язкове систематичне обстеження сільськогоспо-дарських угідь у середині країни тощо.

У 1991 р. після здобуття незалежності України служба карантину рослин перейшла під юрисдикцію Мінагропрому України. Офіційною датою створення національної служби карантину рослин України є 30.06.1993 р., коли Верховна Рада прийняла Закон України “Про карантин рослин”, яким визначила основні правові, організаційні та фінансово-економічні засади діяльності карантину рослин, спрямовані на запобігання завезенню та поширенню адвентивних карантинних шкідливих організмів.

Постійно зростаючий розвиток міжнародної торгівлі рослинною продукцією створює реальну загрозу занесення та розповсюдження карантинних шкідливих організмів і потребує координації зусиль країн у розробці заходів щодо попередження завезення карантинних та інших небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур’янів.

Першу міжнародну конвенцію про боротьбу з філоксерою деякі держави прийняли ще у 1881 р. в м. Берн (Швейцарія). В наступні роки (1889 р., 1929 р.) було прийнято й інші міжнародні угоди з карантину та захисту рослин. Але початком міжнародного співробітництва в галузі карантину рослин у всесвітньому масштабі слід вважати 6.12.1951 р., коли було прийнято Міжнародну Конвенцію з захисту рослин, розроблену всесвітньою організацією з продовольства і сільського господарства (FAO, Fool and Agricultural Organization). Конвенція визначила права і обов’язки офіційних (державних) служб карантину і захисту рослин країн, що її підписали, та заходи, спрямовані на попередження завезення і розповсюдження карантинних організмів, які завдають шкоди рослинам і рослинній продукції.

З метою розвитку міжнародної торгівлі рослинною продукцією та запобігання застосуванню необґрунтованих бар’єрів у торговельних відносинах між країнами Комісією з фітосанітарних заходів ФАО розроблено стандарти фітосанітарної сертифікації підкарантинної продукції. Усі країни, що приєдналися до Міжнародної конвенції з захисту рослин, повинні керуватися даними стандартами.

У міжнародному масштабі питання карантину рослин раніше входили до сфери діяльності ГААТ (Генеральна угода по тарифах і торгівлі). З 1995 року ГАТТ було перейменовано у Всесвітню торговельну організацію (ВТО), що виконує роль вищого міжнародного торговельного органу. На сьогодні членами ВТО є 131 країна. Договором ВТО про застосування санітарних і фітосанітарних заходів встановлено фітосанітарні регламентації, що сприяють розвиткові міжнародної торгівлі і забезпечують охорону рослинних ресурсів країн від занесення і розповсюдження карантинних шкідливих організмів. Фітосанітарні заходи ґрунтуються на міжнародних стандартних декретах і рекомендаціях. У рамках ВТО створено спеціальний Комітет санітарних і фітосанітарних заходів, який наглядає за дотриманням країнами договору з фітосанітарного законодавства.

Поряд з цим у різні роки було створено ще 10 міжнародних регіональних організацій з карантину та захисту рослин – “Азіатська та Тихоокеанська комісія з захисту рослин”, “Карибська комісія з захисту рослин”, “Тихоокеанська організація захисту рослин” тощо.

З 1994 р. Україна – член Європейської і Середземноморської організації карантину й захисту рослин (ЄОЗР), заснованої 18.04.1951 р. Сьогодні до ЄОЗР входить понад 40 країн Європи та Середземномор’я. 15 країн європейського співтовариства є членами цієї міжнародної організації.

Основні завдання ЄОЗР:

• попередження проникнення і розповсюдження організмів, здатних завдати шкоди сільськогосподарським та лісовим рослинам і рослинній продукції;

• розробка загальної стратегії щодо попередження проникнення і розповсюдження шкідливих організмів, особливо шляхом гармонізації (сертифікація рослинних матеріалів, оцінка й аналіз ризику проникнення шкідливих організмів тощо);

• сприяння використанню сучасних безпечних і ефективних заходів боротьби з шкідливими організмами;

• забезпечення членів організації сучасною інформацією в усіх галузях своєї діяльності.

Україна бере активну участь у діяльності міжнародних організації з карантину рослин. Міжнародна діяльність України в галузі карантину рослин спрямована на поступову гармонізацію українського фітосанітарного законодавства з міжнародними нормами з карантину рослин, на обмін інформацією, координацію діяльності тощо.

Велике значення має і двостороннє співробітництво в галузі карантину рослин. Україною підписані двосторонні угоди з карантину рослин з 10 країнами. Такі угоди дають змогу зменшити до мінімуму ризик взаємного завезення шкідливих для рослин організмів. Таким чином, активне співробітництво України з країнами-членами ЄОЗР, ВТО тощо дає можливість ефективно охороняти територію України від проникнення небезпечних карантинних шкідників, хвороб рослин і бур’янів.