§7. Хміль – як основна сировина у пивоварінні Проблеми та перспективи розвитку хмільництва в Україні та світі

Хміль - багаторічна рослина (період плодоношення 15 років) з кучерявими стеблами, жіночі суцвіття цих рослин називаються шишками. Вирощують тільки жіночі хмелеві рослини, суцвіття яких (шишки) повинні залишатися незаплідненими. Для цього чоловічі хмелеві рослини ретельно видаляють із плантації. Шишка хмелю складається з 40-80 густо зібраних квіток, розташованих на стержні. Суцвіття хмелю зібрані в гроні. Кількість шишок у них може доходити до 40-80 і більше.

Хміль росте 15 років. Вперше він починає плодоносити на третій рік. Застосовуючи новітні технології вирощування саджанців, можна добитися урожаю й у перший рік висадження.

Хміль вважається одним з найбільш цінним видом сировини у пивова­рінні. Пивоваріння відоме людям понад 9 тисяч років тому. В Київський Русі воно поширилося вXI ст. Основною си­ровиною пива є ячмінний солод і хміль.

Основними гравцями на хмелевому ринку в даний час є американський "Hopsteiner" разом зі своїм німецьким підрозділом "Fromm, Mayer-Bass", німецька фірма "Joh. Barth&Sohn" зі своїми підрозділами в Німеччині, Швейцарії, Великобританії, Франції, Чехії, Польщі, США, Австралії й Китаї, компанія "HVG Hopfenverwertungsgenossenschaft e.G.", що працює на ринку, як товариство хмелярів Німеччини, товариство американських хмелярів "Yakima Chief". Якість вітчизняної сировини також не дуже висока. За останні роки потреби пивзаводів у вітчизняному хмелі задовольняються тільки на 20-30%. Вітчизняні виробники хмелю, на розвиток яких направляються засоби спеціально створеного фонду, продають сировину за європейськими цінами.

Дуже гостро в Україні стоїть питання відсутності повноцінного виробництва екстракту хмелю. Справа в тому, що сучасні пивзаводи і їхні варильні цехи працюють за схемою, коли майже порівно використовуються хмелеві гранули й екстракти. Ці обставини змушують українських виробників закуповувати хміль за кордоном, при цьому додатково платити державі 20% мито від вартості імпортної сировини.

Хмільництво в Україні після розвалу Радянського Союзу балансує на грані виживання. Наприклад у 1987 році в Україні було зібрано 8,2 тис. т ароматичних шишок хмелю, а в 2008 році виростили всього 900 т хмелю. Виробництво хмелю протягом останніх чотирьох років (2004-2008 р.р.) коливається на рівні 600-900 т. (рис.3.1)

Станом на 1.01.2008 року в Україні хміль вирощують 70 господарств в 7 областях – Житомирській, Рівенській, Львівській, Волинській, Хмельницькій Вінницькій, Луганській. Джерелом українського хмелеводства рахується Житомирська область, в якій збирають до 70% загальної кількості українського хмелю. Біля 50% хмелеводських господарств займаються виключно вирощуванням хмелю. Решта підприємств, крім хмелеводства, займаються тваринництвом і рослинництвом.

У 2008 році під вирощування хмелю було задіяно 900 га землі, що на 100 га більше, ніж планувалося. У період розквіту галузі площа під хмелем досягала 10 тис.га.

Хмільництво - складний і трудомісткий бізнес. Затрати праці по догляду за 1 га хмелю майже в 40-50 разів вищі, ніж по догляду за зерновими. У середині 1980-х років рентабельність вирощування цієї культури становила 200-300%. До середини 1990-их років виробництво хмелевих шишок в Україні скотилося до 300 т в рік і стало збитковим. Ситуацію в хмільництві ускладнила Чорнобильська катастрофа, після якої із господарського обігу вилучили частину сільськогосподарських угідь в Житомирській і Рівенській областях, які традиційно були задіяні в «хмільному» бізнесі.

Хмільництво - одна із самих працемістких галузей у сільському господарстві. Підприємці неохоче інвестують капітал у цей бізнес. В 2007 році у вітчизняне хмільництво прийшов перший іноземний інвестор - німецький бізнесмен. Крім того, починають проявляти інтерес українські компанії, пивзаводи, гуртові покупці й навіть ті, які раніше не були пов'язані з аграрним бізнесом. На придбання саджанців і будівництво шпалер на площі 1 га необхідно 93 тис.грн. Площі хмільника - 10-12 га, можна виростити 10-12 т хмелю в рік. Стандартна плантація шпалер - 2,2 га. На 1 га землі вирощується 3333 саджанця. Один безвірусний саджанець коштує в середньому до 9 грн. Для щорічного догляду за 1 га хмільника необхідно 15-30 тис.грн. у рік (залежно від урожайності). Кошти, вкладені у вирощування хмелю, можуть окупитися тільки за 4-5 років.

В 2008 році хмелярі зібрали майже на 200 т більше хмелю, ніж 2007 році. Цього року хмільницькі господарства закупили 1,3 млн. шт. рослин.

В 1999 році був прийнятий Закон України №587 від 09.04.199р. «Про збір та розвиток виноградарства, садоводства і хмільництва. Ставка податкового збору – 1% від виручки, отриманої від реалізації алкогольних напоїв і пива. На розвиток хмільництва в Україні щорічно виділяється 10% коштів із спеціального фонду держбюджету (70% - на виноградарство, 20% - на садоводство). Збільшення на 28% виробництва хмелю в 2008 році, порівняно з 2007 роком відбулося завдяки підтримці держави.

В 2008 році пивовари перерахували біля 200 мли грн. у спецфонд на розвиток виноградництва, садоводства і хмелеводства. З цього фонду на підтримку хмільництва було виділено 41 млн грн. Гроші, які були виділені з державного бюджету, направляються на вирощування хмільників, закупівлю спецтехніки, створення шпалер, а також на наукову роботу й розвиток матеріально-технічної бази. У наступному році, у держбюджеті заплановано направити на розвиток хмільництва 52 млн грн.

Дія Закону про 1% збір податку закінчується наприкінці 2009 року. Зрозуміло, аграрію тяжко перебороти економічну кризу і бути конкурентоспроможним без підтримки держави. 15 вересня 2008 р. Верховна Рада зареєструвала законопроект №3152 "Про внесення змін до Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садоводства і хмілярства». У ньому пропонується продовжити дію Закону ще на 5 років до 31.12.2014 року. Також автори законопроекту пропонують збільшити ставку податкового збору на розвиток виноградарства, садівництва й хмільництва з 1% до 1,5%, починаючи з 1.01.2009 року.

На сьогоднішній день державна підтримка приходить із запізненням, проте без грошей від 1% збору вітчизняного хмільництва не вижити. Пивовари вважають на сьогоднішній деньдержавні кошти ефективно не використовуються є багато зловживань у цій сфері. Підвищення ставки податкового збору ситуацію в галузі суттєво не поліпшить. Набагато важливіше змінити сам механізм розподілу коштів цільового фонду. Не слід видавати їх по фактично вирощеному й реалізованому хмелю. Доцільно фінансувати ті хмільницькі господарства, які мають успішний досвід співробітництва із броварними підприємствами і підписані контракти на поставки хмелю. Одержавши додаткові кошти, вони зможуть ефективніше розвивати виробництво хмелю й поліпшувати якість сировини. Саме збільшення розміру податкової ставки не вирішить проблем хмільництва, тому що ця державна проблема є комплексною. В умовах світової фінансової кризи, зниження темпів зростання виробництва пива, обмеження в рекламі й збільшення акцизу ставиться під ризик розвиток вітчизняної пивобезалкогольної галузі.

З метою виживання в умовах глобальної світової фінансової кризи господарства по вирощуванню хмелю об’єдналися в Асоціацію хмелярів України. На сьогоднішній день Асоціація налічує до 70 засновників.

Експерти стверджують те, що збільшення випуску хмелю в Україні в 2008 р. пов'язане з нетиповою кон'юнктурою, що склалася на світовому ринку. В 2007 р., у порівнянні з 2006 р. ціни на хміль (у перерахунку на 1 кг альфа-кислоти) виросли в 5 - 10 разів (залежно від сорту), досягнувши 600-700 EUR за 1 кг. Це відбулося через неврожай у великих країнах - провідних виробників хмелю (Німеччини, США, Австралії). Крім низького врожаю в одного великого світового виробника в минулому році пожежа знищила близько 900 т хмелю. Така ситуація на міжнародному ринку трапляється дуже рідко. В урожайні роки світовому ринку було постійне надвиробництво хмелю. Тому він був дешевим. Причому ціна на споті (спот - біржова або позабіржова угода про продаж наявного товару або валюти, що передбачає термінову поставку й оплату, на відміну від ф'ючерсних угод) була в 2 рази нижча, ніж на контрактому ринку. В 2007 році деякі великі пивоварні компанії, які не укладали ф'ючерсні контракти на поставку хмелю, понесли втрати.

У 2008 році ситуація на зовнішньому ринку хмелю змінилася. Порівняно з 2007 р. виробництво хмелю збільшилося на 19%. На багатьох фірмах залишилися перехідні залишки хмелю. Через це зростання виробництва хмелю й скорочення випуску пива цього року ведуть до зниження ціни на хміль. За даними експертів, вона (у перерахунку на 1 кг альфа-кислоти) буде становити 200-250 EUR за 1 кг. Кінцеві ціни на хміль остаточно сформували в середині листопада 2008 року, після великої міжнародної пивної виставки в Німеччині. Після стрибка цін у 2006 році українські сільгоспвиробники планували одержати значні прибутки. Через це оцінили хміль у 2 рази вище, ніж імпортери.

Вітчизняна пивна галузь забезпечена українським хмелем приблизно на 15%. Україниським пивзаводам необхідно близько 7 тис.т хмелю в рік. Серед великих пивних компаній вітчизняний хміль використовує ЗАТ «Оболонь". У структурі закупівель цієї фірми 35% займає місцевий і 65% - імпортний хміль.

Головними споживачами українського хмелю також є невеликі регіональні пивзаводи, проте їх ринкова частка з кожним роком скорочується. Також значна частина вітчизняного хмелю експортується в країни колишнього Союзу (рис. 3.2).

З метою захисту вітчизняних виробників хмелю в Україні діє 20% ввізне мито на гранульований хміль. Проте при виробництві пива крім хмелевих гранул використовується й екстракт хмелю в пропорціях 50-50, який не виробляється в Україні, а тільки імпортується. Тому не зрозумілою й необгрунтованою є 10% ставка мита на імпортний хміль. За даними асоціації хмелярів України вітчизняне устаткування для екстрагування спиртом хмелю є на Липнецькому спиртзаводі (Житомирська обл. Але через високі ціни на спирт хмелевий екстракт буде дуже дорогим, тому його не випускають в Україні. До тих пір, поки частка гірких сортів хмелю в Україні невисока (близько 30%), немає необхідності одержувати хмелеві вуглекислотні екстракти. Коли в Україні збільшиться частка вирощування гірких сортів хмелю, тоді придбання обладнання для екстракцій буде доцільним. Отже, для покращення стану хмільництва в Україні доцільним буде інвестування в устаткування по переробці хмелю, а також сільськогосподарські виробники повинні дотримуватися чистоти сортів хмелю й вирощувати більше хмелю з високою масовою часткою гірких речовин у сировині.