- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •З м і с т
- •Загальна частина
- •Тема 1. Поняття, завдання, функції, принципи кримінального права. Система кримінального права. Наука кримінального права.
- •Тема 2. Кримінальний закон.
- •Тема 3. Поняття злочину та його види.
- •Тема 4. Кримінальна відповідальність та її підстави
- •Тема 5. Склад злочину та його види
- •Тема 6. Об’єкт злочину
- •Тема 7. Об’єктивна сторона складу злочину
- •Тема 8. Суб’єкт злочину
- •Тема 9. Суб’єктивна сторона складу злочину
- •Тема 10. Стадії вчинення злочину
- •Тема 11. Співучасть у вчиненні злочину
- •Тема 12. Множинність злочинів
- •Тема 13. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •Тема 14. Звільнення від кримінальної відповідальності
- •Тема 15. Поняття та мета покарання
- •Тема 16. Види покарання
- •Тема 17. Призначення покарання
- •Тема 18. Звільнення від покарання та його відбування
- •Тема 19. Судимість та її правові наслідки
- •Тема 20. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •Тема 21. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
- •Особлива частина
- •Тема 22. Поняття Особливої частини кримінального права, її значення та система. Наукові основи кваліфікації злочинів
- •Тема 23. Злочини проти основ національної безпеки України
- •1. Дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109)
- •2. Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України (ст. 110)
- •3. Державна зрада (ст. 111)
- •4. Посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112)
- •5. Диверсія (ст. 113)
- •6. Шпигунство (ст. 114)
- •Тема 24. Злочини проти життя та здоров’я особи
- •Злочини проти здоров’я особи (ст. Ст. 121–128 кк)
- •Тема 25. Злочини проти волі, честі та гідності особи
- •1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146)
- •2. Захоплення заручників (ст. 147)
- •3. Підміна дитини (ст. 148)
- •4. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149)
- •5. Експлуатація дітей (ст. 150)
- •7. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150-1)
- •7. Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151)
- •Тема 26. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи
- •Тема 27. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина
- •1. Злочини проти політичних прав громадян
- •2. Злочини проти трудових прав людини
- •3. Злочини проти особистих прав і свобод людини
- •4. Злочини проти деяких культурних та фізичних прав людини і громадянина
- •Тема 28. Злочини проти власності
- •Тема 29. Злочини у сфері господарської діяльності
- •Тема 30. Злочини проти довкілля
- •Тема 31. Злочини проти громадської безпеки
- •Тема 32. Злочини проти безпеки виробництва
- •1. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 кк).
- •2. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272 кк).
- •3. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 кк).
- •4. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 274 кк).
- •5. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (ст. 275 кк).
- •Тема 33. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
- •Тема 34. Злочини проти громадського порядку та моральності
- •Тема 35. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення
- •Тема 36. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації
- •1. Злочини, які посягають на відносини у сфері охорони інформаційної безпеки України
- •2. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону України
- •3. Злочини, які посягають на відносини щодо забезпечення комплектування Збройних Сил України
- •Тема 37. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян
- •Тема 38. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку
- •Тема 39. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
- •Тема 40. Злочини проти правосуддя
- •Тема 41. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)
- •Тема 42. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
- •Тема 43. Кримінальне право закордонних держав
- •М е т о д и ч н і р е к о м е н д а ц і ї і п л а н и п р о в е д е н я п р а к т и ч н и х з а н я т ь
- •Плани практичних занять для інституту прокуратури та слідства
- •Тема 1. Поняття, завдання, функції, принципи кримінального права. Система кримінального права. Наука кримінального права – 2 години
- •Тема 2. Кримінальний закон – 8 годин
- •Тема 3. Поняття злочину та його види – 4 години
- •Тема 4: Кримінальна відповідальність та її підстава – 2 години
- •Тема 5 Склад злочину та його види – 2 години
- •Тема 6. Об’єкт злочину – 4 години
- •Тема 7: Об’єктивна сторона складу злочину – 4 години
- •Тема 8. Суб’єкт злочину – 4 години
- •Тема 9. Суб’єктивна сторона складу злочину – 6 годин
- •Тема 10. Стадії скоєння умисного злочину – 4 години
- •Тема 11. Співучасть у скоєнні злочину – 8 годин
- •Заняття № 2
- •Заняття № 3
- •Заняття № 4
- •Тема 12. Множинність злочинів – 6 годин
- •Тема 13. Обставини, що виключають злочинність діяння – 8 годин
- •Заняття № 3
- •Тема 14. Звільнення від кримінальної відповідальності – 4 години
- •Тема 15. Поняття та мета покарання – 2 години
- •Тема 16. Покарання та його види – 8 годин
- •Тема 17. Призначення покарання – 6 годин
- •Тема 18. Звільнення від покарання та його відбування – 6 годин
- •Тема 19. Судимість та її правові наслідки – 2 години
- •Тема 20. Примусові заходи медичного характеру – 2 години
- •Тема 21. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх – 6 годин
- •Тема 22. Поняття Особливої частини кримінального права, її значення та система. Наукові основи кваліфікації злочинів – 2 години
- •Тема 23. Злочини проти основ національної безпеки України – 2 години
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №4
- •Тема 24. Злочини проти життя та здоров’я особи – 14 годин
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №4
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №4
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №4
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №4
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №1
- •Задача №3
- •Задача №4
- •Тема 25. Злочини проти волі, честі та гідності особи – 4 години
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №4
- •Тема 26. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи – 4 години
- •Задача №1
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Тема 27. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина – 10 годин
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №4
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Задача №1
- •Задача №2
- •Задача №3
- •Тема 28. Злочини проти власності – 8 годин
- •Тема 29. Злочини у сфері господарської діяльності – 10 годин
- •Тема 30. Злочини проти довкілля – 4 години
- •Тема 31 Злочини проти громадської безпеки – 6 годин
- •Тема 32. Злочини проти безпеки виробництва – 2 години
- •Тема 33. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – 6 годин
- •Тема 34. Злочини проти громадського порядку та моральності – 4 години
- •Тема 35. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення – 6 годин
- •Тема 36. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації – 2 години
- •Задача № 6
- •Тема 38. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку – 4 години
- •Задача № 2
- •Чи підлягає кримінальній відповідальності д. За злочин у сфері комп'ютерної інформації?
- •Тема 39. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг – 4 години
- •Тема 40. Злочини проти правосуддя – 6 годин
- •Тема 41. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) – 4 години
- •Тема 42. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку – 2 години
- •Тема 43. Кримінальне законодавство закордонних держав – 2 години
- •3. Елементами складу злочину є:
- •Тема 10.
- •Особлива частина
- •Тема 29.
- •Тема 35.
- •1. Яке з наведених визначень характеризує зміст поняття “наркотичні засоби”
- •3. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу вчиняється (ст. 345 кк):
- •2. З якого моменту злочин, передбачений ст. 368 кк (Одержання хабара) вважається закінченим:
- •2. Мотивом вчинення злочину, передбаченого ст. 430 кк (Добровільна здача в полон), є:
- •Особлива частина
- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Нормативно-правові акти:
- •Розділу III
- •Розділу IV
- •Розділу V
- •Розділу VI
- •Розділу VII
- •Розділу VIII
- •Розділу IX
- •Розділу X
- •Розділу XI
- •Розділу XII
- •Розділу XIII
- •Розділу XIV
- •Розділу XV
- •Розділу I
- •Розділу II
- •Розділу III
- •Розділу IV
- •Розділу V
- •Розділу VI
- •Розділу VII
- •Розділу VIII
- •Розділу IX
- •Розділу X
- •Розділу XI
- •Розділу XII
- •Розділу XIII
- •Розділу XIV
- •Розділу XV
- •Розділу XVI
- •Розділу XVII
- •Розділу XVIII
- •Розділу XIX
- •Розділу XX
Тема 3. Поняття злочину та його види.
Формування й розвиток визначення поняття злочину в історії кримінального права.
Поняття злочину за кримінальним правом України.
Ознаки злочину.
Поняття та ознаки малозначного діяння (ч.2 ст.11 КК України).
Поняття та практичне значення класифікації злочинів.
Відмінність злочинів від інших правопорушень.
При вивченні даної теми необхідно: розібратися в характеристиках визначення злочину за кримінальним правом України, його основних ознак; виявити відмінність злочину від інших форм деліктів та проступків; визначити значення класифікації злочинів для правильного застосування кримінального закону України.
Якщо звернутися до джерел права Х-XVІІ ст. - в них важко знайти термін, який охоплював би всі кримінальні форми поведінки людей. В Руській Правді (у різних редакціях), нерідко використовувалося слово "образа", "зла справа" (Соборне Укладення 1649 р.). Разом з тим уже в середньовічних статутних грамотах вживаються словосполучення: "хто преступить ці правила" (Статут князя Володимира Святославовича), "хто встановлення міг порушити" (Статут князя Ярослава Мудрого) та ін.
З такого роду словосполучень виникає й широко розповсюджується узагальнюючий термін "злочин". Етимологія даного терміна (подібна до відповідних слів в англійській і французькій мовах - crіme, у німецькій - Verbrecher, в іспанській - delіtos), характеризується в літературі як вихід за певні межі, та обумовила появу поглядів на поняття злочину як на певне порушення права в об'єктивному й суб'єктивному змісті, що й знайшло своє відображення в одному з перших вітчизняних законодавчих формулювань: "Всяке порушення закону, через яке здійснюється посягання на недоторканність прав влади верховної й встановлених нею влад, або ж посягання на права або безпеку суспільства або приватних осіб, і є злочин" (ст. 1 Укладення про покарання кримінальні й виправні у редакції 1845р.). У Кримінальному укладенні 1903р. злочин ідентифікувався вже тільки з "діянням, забороненим під час його скоєння законом під страхом покарання", і при цьому передбачалося, що воно (діяння) містить у собі як активні, так і пасивні форми поведінки.
Сьогодні положення про те, що без діяння не може бути злочину, стало аксіомою. Разом з тим на відміну від традиційного трактування, що вбачає в злочині безпосередньо саме діяння, у юридичній літературі висловлювалася думка про те, що доцільнішим є визначення злочину з використанням термінів "дія" і "бездіяльність". Бажаючи акцентувати в злочині його здатність не тільки заподіювати, але й створювати загрозу заподіяння шкоди, В.Д. Спасович, наприклад, вважав, що словом "посягання" охоплюються "і скоєні правопорушення, і замахи на правопорушення, і навіть готування до правопорушень". Неоднозначно був інтерпретований термін "посягання" і в плані його взаємозв'язку з внутрішньою, психічною стороною злочину. На думку Н.С. Таганцева, вона залишається за межами змісту даного терміна, тому що порушення інтересу, охоронюваного нормами, можливо й з боку сил природи, і з боку особи, яка не володіє розумом, малолітньої, а тим часом злочинне порушення норм права припускає наявність вини.
Існують формальне й матеріальне визначення того, що є злочином.
У багатьох закордонних державах прийняте формальне визначення злочину, відповідно до якого злочином вважається діяння, передбачене кримінальним кодексом відповідної країни. Але в цьому випадку при формальному визначенні злочину можна, наприклад, осудити людину за крадіжку буханки хліба, адже формально це однаково крадіжка.
Матеріальне визначення злочину включає такі ознаки, які визначають, чому дане діяння є злочином. Насамперед це вказівка на суспільну небезпеку й об'єкти посягання. Однак не можна впадати й в іншу крайність, визначаючи злочин винятково через матеріальні ознаки, як це було зроблено в КК 1922р. Злочином визнавалася дія або бездіяльність, небезпечна для робітничо-селянського правопорядку.
Таким чином, діяння можна назвати злочином, якщо воно суспільно небезпечне, протиправне, винне й каране за кримінальним законом.
Одна з давніх традицій визначення в кримінальному законі поняття злочину знайшла своє відображення в КК України 2001 року, де в ст.11 встановлено: "Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину". Закріплене законодавцем визначення злочину містить в собі і матеріальні і формальні його ознаки.
У встановленому на законодавчому рівні у ч. 1 ст. 11 КК України визначенні злочину містяться такі обов'язкові ознаки злочину: 1) злочином є лише діяння (дія або бездіяльність); 2) діяння має бути вчинене суб'єктом злочину; 3) діяння є винним; 4) вказане діяння є суспільно небезпечним; 5) відповідне діяння повинно бути передбачене чинним КК; 6) кримінальна караність. Відсутність хоча б однієї з цих ознак вказує на відсутність злочину взагалі. Водночас, не є обов'язковою ознакою злочину аморальність: поряд з аморальними КК передбачає і злочинні діяння, що не суперечать сучасній суспільній моралі (так звані квазі злочини), а також діяння, які є нейтральними щодо моралі.
Суспільна небезпечність, винність та вчинення протиправного діяння суб'єктом злочину - є матеріальними ознаками злочину, що розкривають як зовнішню, так і внутрішню соціально-психологічну природу злочину; передбачення діяння Кримінальним кодексом – формальна ознака, що відбиває юридичну, нормативну природу злочину, тобто його протиправність.
Характеристика злочину як діяння: дії (активної поведінки) чи бездіяльності (пасивної поведінки) має принципове значення. Злочин як свідомий вольовий вчинок людини повинен бути виявлений у конкретній дії або бездіяльності. Думки, погляди, переконання, що не знайшли свого вираження в актах дії або бездіяльності, навіть якщо вони суперечать інтересам суспільства, злочином визнаватися не можуть. Разом з тим і конкретна дія або бездіяльність, позбавлена психологічної основи діяння - свідомого і вольового елементів (наприклад, рефлекторні, інстинктивні вчинки), - не є злочином. Тому в ст. 11 КК України вказується, що злочином є лише діяння, вчинене суб'єктом злочину, яким відповідно до ч. 1 ст. 18 КК є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, тобто особа, що діє свідомо, з волею, є достатніми для того, щоб поставити їй у вину вчинене діяння.
Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, які охороняються кримінальним законом, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди. Це - об'єктивна властивість злочину, реальне порушення відносин, що склалися в суспільстві. Виникнення, зміна, втрата суспільної небезпечності діяння обумовлені об'єктивними закономірностями суспільного розвитку, нерозривним зв'язком з тими соціально-економічними процесами, які відбуваються в суспільстві. Суспільна небезпечність належить до оціночних понять. Оцінка суспільної небезпечності діяння як ознаки злочину відбувається на двох рівнях: по-перше, на законодавчому, коли законодавець в КК встановлює, які діяння є суспільно небезпечними; по-друге, на правозастосовному, коли орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя оцінюють суспільну небезпечність вчиненого злочину. Критерієм оцінки суспільної небезпечності виступають об'єктивні і суб'єктивні ознаки злочину: об'єкт, на який посягає злочин, наслідки, спосіб вчинення злочину, мотив і мета тощо.
Ще одною обов’язковою ознакою злочину, що виражає його внутрішній психологічний зміст, є винність. У цій ознаці відбивається найважливіший принцип кримінального права - принцип суб'єктивного ставлення у вину, тобто відповідальності тільки за наявності вини, що випливає зі ст. 62 Конституції України. Частина 2 ст. 2 КК закріпила цей принцип, вказавши, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Щодо такої ознаки, як караність діяння, то аналіз ч. 2 ст. 1, яка визначає завдання Кримінального кодексу, дозволяє стверджувати, що передбаченість діяння в КК одночасно означає й обов'язкову караність його за цим Кодексом. Частина 2 ст.1 вказує, що для здійснення завдання захисту суспільних відносин від злочинних посягань кодекс визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Визнання певного діяння протиправним являє собою офіційне визнання діяння суспільно небезпечним з боку держави. Заборона ж діяння кримінальним законом вказує на значну ступінь його суспільної небезпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 не є злочином вчинене суб'єктом злочину винне діяння, прямо передбачене КК, якщо воно через малозначність не становить суспільної небезпеки.
Малозначне діяння слід відмежовувати від діяння, яке не містить складу злочину. Так, якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в законі через певну кількість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тяжкість тілесних ушкоджень тощо, то недосягнення певного рівня шкоди є свідченням відсутності складу злочину. Готування до вчинення злочину невеликої тяжкості не містить складу злочину, а тому не може визнаватися малозначним діянням.
Важливим при віднесенні конкретних діянь до малозначних є встановлення змісту умислу. Малозначним може бути визнане тільки таке діяння, шкідливість якого не тільки об'єктивно, а й за змістом умислу винного є незначною.
Малозначне діяння можна визначити наступним чином: це така формально передбачена Кримінальним законодавством умисна дія або бездіяльність суб'єкта злочину, яка через малозначність заподіяної шкоди не є суспільне небезпечною. При цьому відсутність суспільної небезпеки у даному випадку означає, що така дія або бездіяльність: а) заподіяла охоронюваному кримінальним законом об'єкту посягання шкоду, яка не є істотною, або б) створила загрозу заподіяння вказаному об'єкту шкоди, яка не є істотною.
Як правило, малозначними визнаються діяння, що містять ознаки злочинів невеликої і середньої тяжкості. Кримінальні справи про малозначні діяння не можуть бути порушені, а порушені підлягають закриттю на підставі ч. 2 ст. 11 КК.
Злочини можуть бути класифіковані з різних підстав:
- за об'єктом посягання – родовий об’єкт, який є основою для конструювання Особливої частини КК України;
- за ступенем суспільної небезпеки (ст.12 КК України): невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі;
- за характером діяння: дія або бездіяльність;
- за формою вини: необережні та умисні злочини;
- за стадією реалізації умислу: закінчені та незакінчені злочини.
Кожна з таких класифікацій може вирішувати конкретні завдання, а тому має і теоретичне, і практичне значення.
Важливе значення, особливо для вирішення питань призначення покарання й звільнення від покарання, має класифікація злочинів за ступенем їх суспільної небезпеки. В основу даної класифікації покладені не формальні ознаки - вид санкції й розмір покарання, а характер і ступінь суспільної небезпеки того або іншого злочину з урахуванням важливості об'єкта злочинного посягання, розмір заподіяного злочином збитку, форма вини, характер мотивів і цілей злочинця, специфічні особливості способу, обстановки, місця або часу скоєння злочину, соціальної оцінки злочинного діяння, особистості злочинця, форми вини, поширеності діяння, соціального резонансу, викликаного злочином, та ін.