Глава V

довірені, розрізняють професійні таємниці, до яких належать: ме­дична таємниця, таємниця судового захисту і представництва, таємниця сповіді, таємниця усиновлення, таємниця поперед­нього слідства, таємниця нотаріальних дій та записів актів гро­мадянського стану. Деякі автори пропонують виділяти ще редак­ційну, банківську, депутатську таємниці.

Найважливіші гарантії реалізації цих прав установлені Кон­ституцією України:

1. винятки щодо таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобіг­ти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримі­нальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ст. 31 Конституції України);

2. не допускається збирання, зберігання, використання та по­ширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 Кон­ституції України);

3. кожен громадянин має право ознайомлюватися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (ст. 32 Конституції Украї­ни). У світовій практиці зазвичай дане право встановлюється конституціями колишніх тоталітарних держав;

4. кожному гарантується судовий захист права спростову­вати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та пра­ва вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиран­ням, зберіганням, використанням та поширенням такої недо­стовірної інформації (ст. 32 Конституції України);

1. цензура заборонена (ч. З ст. 15 Конституції України);

5. стаття 55 Конституції України визначає порядок захисту прав та свобод людини і громадянина.

Конституції деяких держав (наприклад, Португалії), форму­люючи зміст даних прав, додають до нього заборону привласню­вати громадянам єдиний у національному масштабі номер¹.

¹ Маклаков В. В., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 153.

Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 149

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гаранту­ються свобода пересування, вільний вибір місця проживан­ня, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися

и Україну.

Дана свобода сформульована з урахуванням існування її внутрішнього (свобода пересування кожного територією Украї­ни; свобода вільного вибору місця проживання) та зовнішнього (свобода залишати територію України, а для громадян України — свобода повернення в Україну) аспектів.

Свобода пересування як конституційно-правовий інститут пройшла довгий еволюційний шлях історичного розвитку, за­знаючи періодів заборони і дозволу, видозмінюючись залежно від політико-правового та соціального рівня розвитку суспіль­них відносин. Проте лише у другій половині XX ст. свобода пе­ресування стала невід'ємним правом людини, загальновизнаним принципом міжнародного права та набула закріплення в доку­ментах універсального та регіонального характеру. Свобода пе­ресування знайшла своє місце в конституціях і законах багатьох держав світу (ФРН, Італія, Японія, Іспанія, Канада тощо)¹.

Для тоталітарних та авторитарних держав властиве обме­ження даної свободи з метою мінімізації можливості опору або непокори владі.

Важливе значення для реалізації цього права в Україні ма-іо Рішення Конституційного Суду України від 14.11.2001 р. № 15-рп/2001², відповідно до якого дозвільний порядок вибору особою місця проживання (тобто інститут прописки) було ви­знано неконституційним.

¹ Динько О. Ф. Зміст і гарантії забезпечення реалізації свободи пересу­ нення людини та громадянина в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / К НУ імені Тараса Шевченка. - К., 2003. - С 3, 12.

² Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним Поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 п. 4 Положення про пас­ портну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (справа щодо прописки) від 14.11.2001 р. № 15-рп/2001 // ()(|ііційний вісник України. — 2003. — № 28. — Ст. 1379.

150