§ 7. Механізм реалізації, гарантії та захист прав

І свобод людини і громадянина в Україні.

Обмеження конституційних прав та свобод

Людини і громадянина в Україні

Гарантії прав і свобод людини і громадянина —це передба­чена Конституцією і законами України система правових норм, організаційних засобів і способів, умов і вимог, за допомогою яких здійснюються охорона і захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.

¹ Шукана II. І. Зазнач, праця. — С. 305.

Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 183

Конституційно-правові гарантії конституційних прав та сво-бод людини і громадянина поділяють на дві основні групи;

нормативно-правові гарантії конституційних прав та сво­бод людини і громадянина —це сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечуються реалізація прав і свобод осо­бистості, порядок їх охорони і захисту;

організаційно-правові гарантії конституційних прав та сво­бод людини і громадянина —це механізм держави, органи міс­цевого самоврядування, посадові особи, політичні партії і гро­мадські організації, засоби масової інформації, міжнародні право-ілхисні організації та їх діяльність у сфері правотворчості та правозастосування, спрямована на створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами і сво­бодами¹. Головною організаційно-правовою гарантією в демок­ратичній державі є суд, незалежний від будь-якого державного або партійного органу².

До нормативно-правових гарантій відносять норми-прин-ципи, юридичну відповідальність та юридичні обов'язки, перед­бачені Конституцією³.

У чинній Конституції України юридичними гарантіями ре­алізації прав і свобод людини і громадянина є такі норми-прин-нмни:

1. неможливість зміни Конституції України, якщо зміни пе-ін'дбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і і ромадянина (ч. 1ст. 157Конституції України);

2. покладення на державу обов'язку дотримуватися і захи­щати права та свободи людини і громадянина (ч. 2ст. З Консти­туції України);

3. визнання прямої дії норм Конституції України, в тому числі тих, які закріплюють права та свободи людини і громадя­нина в Україні (ч. З ст. 8Конституції України);

4. встановлення в нормах Конституції та чинного законо-Вавства юридичної відповідальності громадян, органів держав-

¹ Заворотченко Т. М. Констнтуцінно-правоні гарантії нрап і свобод лю­дини і громадянина в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / Ін-т держа­нії і права ім. В. М. Корсцького НАН України. - К., 2002. - С. 9, 12-14.

-' Маклаков В. В., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С 136.

■' Заворотченко Т. М. Зазнач, праця. — С. 13.

184 Глава V

ної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань гро­мадян та посадових осіб за порушення прав та свобод людини і громадянина в Україні;

5. конституційне визнання права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань усіма засобами, не забороненими законом (ч. 5 ст. 55 Конституції України);

6. конституційне визнання права особи на правову допомо­гу (ст. 59 Конституції України);

7. конституційне закріплення права кожного на судовий за­хист (ч. 1 ст. 55 Конституції України);

8. закріплення в Конституції та чинному законодавстві де­мократичних принципів судочинства (статті 58—63, 129 Кон­ституції України), гуманного поводження з особами, притяг­нутими до кримінальної та адміністративної відповідальності (статті 28—29 Конституції України);

9. конституційне закріплення системи особливих державних органів, до компетенції яких належать повноваження щодо за­хисту конституційних прав і свобод (Конституційний Суд Украї­ни, омбудсман);

10) закріплення в Конституції України інших видів гаран­ тій прав і свобод (основ демократичної системи влади, основних напрямків соціально-економічної політики України як соціаль­ ної держави).

Ефективність організаційно-правових гарантій залежить від якості Конституції та інших законів і підзаконних актів, тобто від нормативно-правових гарантій. Вони взаємопов'язані і взаємо-обумовлені¹.

Поряд із поділом гарантій прав і свобод людини та громадя­нина на нормативно-правові та організаційно-правові існують і інші класифікації. Так, Б. М. Габрічідзе та А. Г. Чернявський поділяють конституційні гарантії на загальні, до яких відносять конституційний лад, державний захист прав і свобод людини та громадянина, самозахист прав і свобод, судовий захист, міжна­родний захист та гарантії правосуддя.

С. Ю. Кашкін пропонує ділити гарантії прав і свобод люди­ни і громадянина на внутрішньодержавні та міжнародно-пра-

Заворотченко Т. М. Зазнач, праця. — С. 9.

Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 185

нові. Перші, у свою чергу, включають судові та позасудові га­рантії¹.

Найбільш ефективним інститутом судового захисту прав людини у сучасній демократичній державі і суспільстві є кон­ституційне правосуддя².

Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено особливості провадження у справах, що стосуються захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Підставами для порушення питання про відкриття прова­дження у справі щодо відповідності норм чинного законодав­ства принципам і нормам Конституції України стосовно прав Та свобод людини і громадянина є:

1. наявність спірних питань щодо конституційності прий­нятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів;

2. виникнення спірних питань щодо конституційності пра­вових актів, виявлених у процесі загального судочинства;

3. виникнення спірних питань щодо конституційності пра­ні тих актів, виявлених органами виконавчої влади в процесі їх .іастосування та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у процесі його діяльності.

У разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється.

За таких умов відкривається конституційне провадження у справі, і справа розглядається Конституційним Судом України Невідкладно.

Предметом конституційного провадження у справах щодо конституційності норм законів, якими суперечливо регулю-ВТЬСЯ порядок реалізації конституційних прав та свобод лю­дини і громадянина, є вирішення спірних питань конституцій­ності норм двох чи більше законів або актів міжнародного права, Визнаних обов'язковими на території України, що встановлюють

¹ Шукліна Н. Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод лю­ дини і громадянина в Україні (проблеми теорії і практики): Монографія. — І. І Ц'нтр навчальної літератури, 2005. — С. 332—339.

² Колесова Н. С. Зазнач, праця. — С. 410.

186

Глава V

різний порядокреалізації однихі тих самих конституційних прав та свобод, чим суттєво обмежуються можливості їх вико­ристання.

У рішенні Конституційного Суду України визначається, нор­ми якого закону є конституційними, а якого —неконституцій­ними і нечинними.

Суб'єктами права на конституційне подання у зазначених справах є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Вер­ховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практич­на необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтер­претації положень Конституції України та законів України.

Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його консти­туційних прав і свобод.

У резолютивній частині висновку Конституційного Суду України офіційно тлумачаться положення Конституції України та законів України, щодо яких було подано конституційне по­дання чи конституційне звернення.

У разі якщо при тлумаченні Закону України (його окремих положень) було встановлено наявність ознак його невідповід­ності Конституції України, Конституційний Суд України у цьо­му ж провадженні вирішує питання щодо неконституційності цього Закону.

Згідно з ч. 4ст. 55Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів правового захис­ту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до органів міжнародних орга­нізацій, членом або учасником яких є Україна.

Розрізняють універсальний та регіональний міжнародний захист прав людини. Універсальний захист здійснюється в ме­жах ООНта її спеціалізованих установ, а регіональний —в ме-

Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина 187

жах міжамериканської, європейської та африканської систем. Європейська система вважається найбільш досконалою; засно­вана вона на підставі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод¹.

Органом, який розглядає скарги, відповідно до згаданої Єв­ропейської конвенції, є Європейський суд з прав людини. Про­тягом часу свого існування суд постановив понад 500рішень, пов'язаних з порушенням прав і свобод в європейських дер­жавах. Судовий процес торкнувся практично всіх прав та сво­бод, передбачених Конвенцією, що призвело до змін національ­них законодавств².

Спеціалізованою установою ООН, наяку покладався захист прав та основних свобод людини, донедавна була Комісія з прав нодини при ООН.Сьогодні її замінено Новою Радою, на яку покладається обов'язок здійснювати моніторинг ситуації щодо прав людини та допомагати окремим державам щодо вдоскона-киня законодавства у цій галузі³.

Аналіз нормативної бази України в галузі гарантій прав та свобод людини і громадянина, на думку деяких авторів, дає під­стави дійти висновку про необхідність прийняття Кодексу прав і а свобод людини і громадянина в Україні та видання система­тизованого законодавчого збірника чинних законів з цієї проб-іеми⁴.

Серед механізмів захисту прав та свобод людини і грома­дянина в Україні від свавілля державних органів та посадових осіб при здійсненні ними владних повноважень особливе міс­це посідає інститут омбудсмана, який було вперше запровадже­но в 1809р. у Швеції. На початку 50-х pp. XX ст.даний інсти­тут існував лише у двох країнах —Швеції та Фінляндії. Нині пін є у понад 40країнах світу. Практично у кожній державі ця посада має свою назву: Адвокат народу —в Румунії, Парламент­ський комісар у справах адміністрації —у Великобританії, По­середник (Медіатор) —у Франції, Захисник народу —в Іспа­нії тощо.

¹ Маклаков В. В.. Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 138.

² Баглай М. В. Зазнач, праця. — С. 114—115.

¹ Інформація за: Урядовий кур'єр. — 2006. — 17 березня. ¹ Заворотченко Т. М. Зазнач, праця. — С. 9.