- •Глава IV
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава V
- •138 Глава V
- •§ 2. Міжнародні стандарти прав та свобод
- •Людини і громадянина та їх
- •Співвідношення з національним
- •Законодавством
- •§ 3. Громадянські (особисті) права та свободи людини і громадянина в Україні
- •142 Глава V
- •146 Глава V
- •Глава V
- •Глава V
- •152 Глава V
- •154 Глава V
- •156 Глава V
- •§ 4. Політичні права і свободи громадян України
- •160 Глава V
- •162 Глава V
- •164 Глава V
- •166 Глава V
- •168 Глава V
- •170 Глава V
- •§ 5. Соціальні, економічні та культурні права та свободи людини і громадянина в Україні
- •176 Глава V
- •178 Глава V
- •Глава V
- •§ 6. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні
- •§ 7. Механізм реалізації, гарантії та захист прав
- •І свобод людини і громадянина в Україні.
- •Обмеження конституційних прав та свобод
- •Людини і громадянина в Україні
- •184 Глава V
- •188 Глава V
- •190 Глава V
- •192 Глава V
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •196 Глэвэ V
- •198 Глава V
- •Глава VI
- •Глава VI
- •§ 2. Поняття, соціальні функції та види виборів. Поняття відзиву
- •Глава VI
- •Глава VI
- •§ 3. Поняття виборчого права. Принципи виборчого права України
- •§ 4. Поняття та види виборчих систем
- •210 Глава VI
- •212 Глава VI
- •§ 5. Виборчий процес та його етапи
- •216 Глава VI
- •Глава VI
- •220 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •234 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •242 Глава VI
- •244 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •250 ГлаваМ
- •252 Глава VI
- •256 Глава VI
- •Глава VI
- •262 Глава VI
- •264 Глава VI
- •Глава VI
- •Глава VI
- •272 Глава VI
- •274 Глава VI
- •276 Глава VI
- •278 Глава VI
- •Глава VI
- •282 Глава VI
- •§ 6. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності,
- •Що стосуються процесу виборів.
- •Відповідальність за порушення
- •Виборчого законодавства України
- •Глава VI
- •290 Глава VI
- •Глава VI
- •§ 7. Поняття та види референдумів
- •Глава VI
- •296 Глава VI
- •5) За правовими наслідками:
- •§ 8. Принципи і порядок проведення
- •Референдумів. Відповідальність
- •За порушення порядку
- •Проведення референдумів
- •Контрольні питання та завдання
- •302 Глава VI
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •304 Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VII
- •§ 2. Конституційні загальні засади
- •§ 3. Поняття, система і види органів державної влади
- •Глава VII
- •4) За особливістю повноважень:
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава VIII
- •§ 1. Загальна теорія і стан парламентаризму. Місце парламентів у системі вищих органів державної влади
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 2. Конституційно-правовий статус парламенту України — Верховної Ради України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •332 Глава VIII
- •Глава VIII
- •§ 3. Конституційний склад і структура Верховної Ради України
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VIII
- •Глава VI
- •Глава VIII
- •ГлаваViii
- •Глава VIII
§ 2. Конституційні загальні засади
організації і здійснення
державної влади в Україні
Держава функціонує головним чином через систему органні, установ та процедур, які у своїй сукупності утворюють дерії інший механізм. Однією із складових державного механізму є державний апарат'1, до якого входять створені державою орга-
1 Іноді термін «апарат держави» розуміють у вузькому значенні як сукун-ііи її, виконавчих (адміністративних) органів влади, що виконують повсякденну роботу з управління державою // Энциклопедический юридический Словарь. - М.: ИЫФРЛ-М, 1996. - С. 22.
308
Глава VII
ни, що здійснюють діяльність від імені держави у сфері право-творчості, правореалізації та правосуддя.
Конституційно-правове регулювання державного механізму в демократичних країнах та тих, що мають намір такими бути, засновується на певних принципах:
принцип народного суверенітету, який виходить із того, що джерелом усієї влади є народ (частини 2, 3, 4 ст. 5 Конституції України);
принцип представницької демократії, який означає, що правління у державі здійснюється через виборні державні органи, які, у свою чергу, можуть формувати інші державні органи (друге речення ч. 2 ст. 5 Конституції України). Наприклад, Президент України, який обирається громадянами України, що мають право голосу, призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України (п. 11 ч. 1 ст. 106 Конституції України);
принцип розподілу державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову, який означає, що кожна з гілок влади має певну самостійність і врівноважується іншими гілками (ч. 1 ст. 6 Конституції України). Хоча в дійсності у багатьох країнах створюються органи, які не можна віднести до жодної з традиційних гілок влади. Наприклад, в Україні це Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата, Рада національної безпеки і оборони України, Центральна виборча комісія тощо.
У федеративних та децентралізованих унітарних державах поділ влади відбувається ще по вертикалі і передбачає розмежування предметів відання і повноважень державної влади між центральною владою та регіонами, а також між державою та самоврядними місцевими територіальними колективами1.
На сучасному етапі вчені неоднозначно ставляться до принципу розподілу влади та до системи стримувань і противаг. Так, існують дві діаметрально протилежні точки зору щодо розв'язання цієї проблеми: організаційно-правова, що обґрунтовує необхідність та історичну перспективу розподілу влади; соціологіч-
Мишин А. А., Страшун Б. А. Государство // Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 250-254.
Конституційно-правові основи ... державної влади в Україні 309
і ні — стверджує, що вся влада має належати народу. Зважаючи іu існування наведених точок зору, сьогодні найбільшого рознице, юдження дістав підхід, за якого присутні одночасно і влада народу, і розподіл влади. На єдності та неподільності влади, а і а кож на умовності терміна «розподіл влади», наголошують бага-і о українських вчених, зокрема М. Цвік, О. Фрицький, Ю. Шем-шученко1. Іноді таку модель організації державної влади нази-н.поть поняттям «інтеграційної системи поділу влади», коли поряд із настановою про розмежування повноважень визначаються і а к і принципи, як співпраця різних гілок влади та їх взаємний контроль. У цілому ж принцип розподілу державної влади сьогодні вважається не стільки умовою демократії, скільки запобіжним за своїм характером інститутом2.
Одним із елементів реалізації принципу розподілу влади у демократичній державі є система стримувань і противаг, головне призначення і завдання якої — забезпечення політичної стабільності та безперервності функціонування державної влади; узгодження дій всіх гілок влади, недопущення кризи діяльності державного механізму. Отже, під системою стримувань та противаг розуміють сукупність законодавчо закріплених повноважень, форм, методів і процедур, призначених для забезпечення реалізації принципу розподілу влади, недопущення домінування будь-якої гілки влади та досягнення динамічної стабільності між ними. Найбільш загальними елементами системи стримувань і противаг, які існують у сучасній теорії та практиці конституційного права і використовуються в Україні, є такі:
різні терміни функціонування державних органів влади;
різні засоби формування гілок влади;
відкладальне право вето Президента щодо прийнятих парламентом законів;
інтерпеляція (запити депутата);
створення контрольних і слідчих комісій;
Силенко Л. М. Конституційні основи системи стримувань і противаг як ласіб організації та функціонування державної влади в Україні: Автореф. дис.... ІСЙНД. юрид. наук / КНУ імені Тараса Шевченка. — К, 2000. — С. 8—9.
2 Бабенко К. А. Принцип поділу державної влади та сучасні проблеми ЙОГО реалізації в Україні (конституційно-правовий аналіз): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Ін-т законодавства Верховної Ради України. — К., 2004. — С 8-9.
310 Глава VII
інвеститура (вотум довіри) — при формуванні уряд має одержати довіру парламенту;
право промульгації, під яким розуміють дії глави держави з метою визнання та офіційного оприлюднення прийнятого парламентом закону для забезпечення його чинності та реалізації;
інститут контрасигнування, за якого акти президента діють лише за умови скріплення їх підписом прем'єр-міністра або міністра, відповідального за виконання цього акта;
колегіальний характер уряду;
конституційно-правова відповідальність вищих державних органів та посадових осіб1;
порядок взаємовідносин між парламентською більшістю та опозицією;
принцип конституціоналізму, зміст якого полягає в установленій державою можливості існування лише тих органів держави, що передбачені конституцією, а також у необхідності прийняття цими органами рішень, що ґрунтуються на конституції. Відповідно до ч. 4 ст. 5 Конституції України ніхто не може узурпувати державну владу, а згідно з ч. 2 ст. 6 органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України;
принцип законності передбачає здійснення діяльності органів держави на основі закону та прийняття рішень у межах їх повноважень. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
принцип забезпечення реалізації прав та свобод особи, змістом якого є створення державними органами та посадовими особами необхідних умов для виконання чи використання суб'єктами конституційно закріплених прав та обов'язків. Так, ч. 2 ст. З Конституції України встановлює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Силенко Л. М. Зазнач, праця. — С. 10.
Конституційно-правові основи ... державної влади в Україні 311
v твердження і забезпечення прав і свобод людини є головним і її к ж'язком держави;
принцип професіоналізму, тобто наявності визначених державою професійних прав та обов'язків, що характеризуються як гіатус посадової особи та надають цим посадовим особам можливість найповніше реалізовувати повноваження від імені дер-і ііви;
принцип юридичної відповідальності, тобто обов'язку по-і вдових осіб нести відповідальність перед державою та суспільством у випадку прийняття ними неконституційних та неправомірних рішень. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 111 Конституції України Президент України може бути усунений з поста І порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.