37. Основні положення державної політики у галузі захисту прав споживачів

Сфера захисту прав споживачів є невід’ємною і вагомою складовою загальних прав людини. Споживач єдиний з усіх суб’єктів ринку, який не є професійним учасником і без державної підтримки не в змозі ефективно відстоювати свої законні права.  Саме через стан задоволення потреб споживачів визначається рівень розвитку та цивілізованості ринку. Важливе значення має те, що спільнота споживачів – це найбільш широко представлена громада в будь-якій країні, оскільки об’єднує не лише громадян даної країни, але й іноземних громадян, які перебувають на її території. Повага та дотримання законних прав споживачів представниками влади та бізнесу, так само як відсутність такого ставлення до потреб споживачів, суттєво впливає на імідж держави.  Україна, першою з країн СНД, у 1991 прийняла Закон «Про захист прав споживачів», чим засвідчила повагу до міжнародних засад цивілізованого захисту громадян як споживачів. При прийнятті Конституції України (стаття 42) держава підтвердила незмінний курс на всебічне забезпечення захисту прав споживачів, здійснення контролю за якістю і безпечністю товарів, сприяння діяльності громадських організацій споживачів.  Державна політика захисту прав споживачів має бути системною, консолідованою з органами місцевого самоврядування та громадськими об’єднаннями споживачів. Вона потребує постійного удосконалення, системного і цілеспрямованого підходу з урахуванням питань технічного регулювання як інструменту для захисту прав споживачів. Зазначене передбачає низку цілісних заходів економічного, правового та організаційного характеру.  Послідовна та ефективна споживча політика є важливим чинником ефективного розвитку ринку, що забезпечує вплив на повсякденне життя населення, сприяє підвищенню добробуту споживачів та створює сприятливі умови ведення бізнесу для сумлінних виробників товарів та послуг. Основним завданням органів державної влади є продовження процесу перетворення України на заможну європейську державу, пріоритетом якої є створення високих стандартів життя населення. Концепція державної споживчої політики розроблена відповідно до Конституції та чинного законодавства України, Керівних принципів Організації Об’єднаних Націй для захисту інтересів споживачів (прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН у 1985 р. та розширених у 1999 р.), «Хартії захисту прав споживачів» (ухваленої Парламентською Асамблеєю Євросоюзу в 1973 р.) «Хартії основних прав Європейського Союзу» (2000 р.), «Стратегії споживчої політики Європейського Союзу на 2007- 2013 роки». 

На сьогоднішній день в Україні вибудована, хоча ще не цілісна, система споживчого законодавства. В той же час вона потребує удосконалення. 

Незадовільний стан споживчого ринку, відсутність належного забезпечення гарантій безпечності та якості товарів і послуг сприяють зростанню соціального напруження в суспільстві та стримують економічне зростання України в цілому. 

В умовах зростання обсягів споживання та насичення ринку продукцією, проблемою для населення залишається надходження в торговельну мережу значної кількості неякісних, фальсифікованих та небезпечних для життя і здоров’я людей товарів.

 Конституційні права споживачів не можуть в достатній мірі бути захищені без розв’язання наступних проблем: 

- підвищення ролі споживача у суспільстві через створення умов для здорової конкуренції, впровадження сучасних концепцій формування якості та безпечності товарів та послуг, забезпечення умов набуття громадянами системної споживчої освіти, сприяння діяльності громадських об’єднань споживачів; 

- забезпечення координованих дій центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення ефективного вирішення комплексу завдань з дотримання захисту прав та інтересів споживачів; 

- створення належних умов для функціонування в органах місцевого самоврядування структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів; 

- забезпечення створення освітніх навчальних програм та споживчої просвіти; 

- налагодження співпраці і взаємодії органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями споживачів;

- забезпечення належного рівня об’єктивності та достовірності інформації про товари і послуги з метою забезпечення споживачів можливістю зробити свідомий вибір серед ринкових пропозицій; 

- забезпечення системного «зворотного зв'язку» зі споживачем; 

- забезпечення судовою системою вирішення проблем захисту прав споживачів, особливо щодо відшкодування майнової і моральної шкоди. 

Аналіз кращих практик захисту прав споживачів в країнах ЄС і світу свідчить про різноманітність підходів до врегулювання на державному рівні системи стандартизації, оцінювання відповідності, захисту прав споживачів. Однак загальним, ключовим для Європейського Союзу та інших розвинених країн світу, є втілення у практику прийняття державних рішень принципу пріоритету інтересів споживачів перед інтересами будь-яких політичних та бізнесових кіл. Тільки із застосуванням превентивного підходу до забезпечення прав споживачів при консолідації зусиль усіх зацікавлених сторін, причетних до проблематики, можна отримати корисний ефект як для споживача, так і для соціально-економічних перетворень у цілому. Баланс інтересів учасників ринкових відносин є головною умовою розвитку та оздоровлення ринку.