Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський Національний Університет технологій та дизайну
Кафедра «Економіки, обліку і аудиту»
Курсова робота
З дисципліни «Економічний аналіз»
На тему: «Організація і методика аналізу розрахунків з покупцями і замовниками»
Виконала:
Студентка ІІІ курсу
Групи БОА-2-09
Мякшина Олена
Керівник:
Самофалов П. П.
Київ 2012
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ
Розрахунки з покупцями і замовниками як об’єкт економічного аналізу……………………………………………………………………………...5
Організація економічного аналізу розрахунків з покупцями і замовниками……………………………………………………………………….9
Методичні аспекти економічного аналізу розрахунків з покупцями і замовниками …………………………………………………………………….14
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ЗІЗ-Груп»
2.1. Аналіз тенденцій розвитку галузі торгівлі……………………………..17
2.2. Техніко-економічна характеристика діяльності підприємства………20
2.3. Рейтингова оцінка основних показників діяльності підприємства…..27
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ЗІЗ-Груп»
3.1. Формування методики економічного аналізу розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві………………………………………………….30
3.2. Прогнозування стану розрахунків з покупцями і замовниками підприємства……………………………………………………………………..33
3.3. Рекомендації щодо підвищення ефективності проведення розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві та їх вплив на результати роботи підприємства……………………………………………………………………..35
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...37
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...39
ВСТУП
Опанування знання бухгалтерського обліку та економічного аналізу з метою досягнення комерційного успіху є головною метою керівника підприємства, бухгалтера, економіста. Виявлення слабких аспектів у діяльності підприємства і знаходження шляхів для покращення їх роботи є гарантією успішного функціонування підприємства.
В умовах ринкового господарювання та приведення національної економічної системи у відповідність з міжнародними стандартами виникає необхідність обґрунтованого розгляду, розв'язання та удосконалення розрахунків з покупцями і замовниками.
Актуальність теми дослідження полягає у вдосконаленні організації розрахунків в Україні, розв’язанні ряду економічних проблем пов’язаних із розрахунками, в тому числі безготівковими, та внесенні змін необхідних у правовому забезпеченні розрахунків. Але існує проблема в недосконалості законодавства і прорахунками в його практичному застосуванні. Так, невизначений правовий статус боргів, зводить нанівець будь-які гарантії для виробника вчасно отримати гроші за відвантажену продукцію. Через це з’являється дефіцит грошей, оскільки величезна їх кількість виводиться з обороту, а це у свою чергу паралізує господарську активність підприємств. Таким чином, підприємства не здійснюють платежі одне одному за товари, роботи і послуги, чим визивають зростання дебіторсько-кредиторської заборгованості при розрахунках між суб'єктами підприємницької діяльності.
Підприємства-виробники в розвинутих країнах не мають такої залежності від своєчасного перерахування коштів від покупців продукції. Для них можливим є перетворення грошових вимог на гроші, тобто вони мають змогу під заставу грошових вимог (векселів) одержувати кредит, здійснювати їх дисконт, або продати борги комерційним банкам. Такі дії банків як посередників, значно пришвидшують та спрощують розрахунки.
В Україні банками не практикуються такі посередницькі функції. Для вітчизняних підприємств залишається незмінною відсутність безперешкодного користування кредитними ресурсами. Банки мають переорієнтовуватись на роботу з платіжними вимогами і зобов'язаннями, необхідним є надання боргам майнового статусу та створення умов для безперешкодного перетворення грошових вимог і зобов'язань на гроші, як це відбуваються в розвинутих країнах.
Організація і методика розрахунків повинні сприяти:
прискоренню обороту оборотних коштів;
зміцненню договірної дисципліни, яка у свою чергу забезпечить підвищення відповідальності підприємств за своєчасні і в повному обсязі здійсненні платежі за всіма зобов'язаннями;
ефективному використанню тимчасово вільних коштів.
Метою роботи є обґрунтування теоретичних і дослідження методологічних положень з організації та методики аналізу розрахунків з покупцями і замовниками, а також розробка практичних рекомендацій по удосконаленню організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ
1.1. Розрахунки з покупцями і замовниками як об’єкт економічного аналізу
Потреба в проведенні розрахунків зі своїми покупцями і замовниками у підприємства виникає завжди в процесі фінансово-господарської діяльності. Як правило, відвантаживши продукцію, підприємство, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу, грошові засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) являє собою заборгованість покупців та замовників за надану їм продукцію (товари, роботи, послуги). Вона визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг та оцінюється за первісною вартістю. У випадку відстрочення платежу з виникненням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) в період її нарахування. [1]
Для обліку поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, призначено рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Його використовують для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, окрім заборгованості, забезпеченої векселем, а також для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп (ПФГ). За дебетом рахунку 36 відображають продажну вартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає ПДВ, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації; за кредитом – суму платежів, яка надійшла на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків.
До рахунку 36 передбачено такі субрахунки:
361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;
362 «Розрахунки з іноземними покупцями»;
363 «Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп (ПФГ)». [13]
Загалом для обліку поточної дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачені рахунки: 34 «Короткострокові векселі одержані»; 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»; 37 «Розрахунки з різними дебіторами».
Методологію обліку, основні поняття та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
Згідно П(С)БО 10 «дебіторська заборгованість» визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена.
Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. В бухгалтерському обліку дебіторська заборгованість класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі.
Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на:
1) заборгованість покупців і замовників;
2) іншу поточну дебіторську заборгованість [11, 224].
Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу [11, 219].
Залежно від виникнення дебіторська заборгованість може поділятися на:
дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
векселі отримані;
дебіторську заборгованість за розрахунками;
іншу поточну дебіторську заборгованість.
Порядок оцінки дебіторської заборгованості наведено на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Оцінка дебіторської заборгованості
Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (окрім заборгованості, призначеної для продажу) включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.
Поточна дебіторська заборгованість буває товарна і нетоварна (неопераційна).
Поточна дебіторська заборгованість класифікується за трьома напрямками:
дебіторська заборгованість, за якою існує впевненість у погашенні її боржником;
дебіторська заборгованість, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником;
дебіторська заборгованість, за якою немає впевненості у погашенні її боржником або закінчився строк позовної давності.
П(С)БО 10 передбачені два варіанти визначення величини сумнівних боргів:
перший — виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
другий — на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення з врахуванням досвіду минулих років щодо платоспроможності дебіторів.
За двома способами величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію та коефіцієнта сумнівності. Різниця у способах полягає лише в тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку, і як визначається коефіцієнт сумнівності.
У П(С)БО 10 зазначається, що коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію за попередні звітні періоди [11, 229].
Безнадійна дебіторська заборгованість – це заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності
Виключення безнадійної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати.
Поточна дебіторська заборгованість, що не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робот, послуг (дебіторська заборгованість по розрахунках та інша дебіторська заборгованість) і визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням витрат в складі інших операційних витрат. По такій заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється. [12, 93].
Отже, П(С)БО 10 визначає методи оцінки дебіторської заборгованості при зарахуванні її на баланс, на дату складання звітності та при списанні з балансу як безнадійної. Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення. [4, 281].