Хрестоматія з філософії освіти
.pdfрозглядати як позитивні, а які негативні. Не все, що виробила, перйшло у позитивну рису: властивий багатьом українцям крайній індивідуалізм, про який ішла мова вище. Треба зробити мужню й тверезу оцінку й інших національних властивостей. Риси позитивні слід культивувати, а негативні – поборювати. Наявність в українського народу негативних рис не мусить зменшувати любов до нього, тим більше, що інші риси українців становлять їх високо в ряді інших народів.
Виховуючи у молоді любов до свого народу, треба разом з тим виховувати справедливе відношення до інших народів.
Є народи, що протягом довгого часу гнітили українців і не давали їм розвиватись. Є народи, що прикидались нашими друзями, а на ділі експлуатували й нищили нас. Є народи, як, напр., шведи, що допомагали нам у національній боротьбі й співчували нам. Є нарешті, народи, що терплять однакову з нами долю під гнітом якогось іншого народу.
До всіх тих народів відношення українців мусить бути різним. Треба виховувати молодь так, щоб вона могла захищати права свого народу і здатна була віддати за неї своє життя. Але, виховуючи у молоді патріотизм, здорову національну гордість, свідомість своєї національної гідності, ні в якому разі не можна виховувати в неї безглуздої національної пихи й презирства до інших народів лише на тій підставі, що вони не українці.
Через тяжкі історичні умови наш нарід відстав щодо культурного розвитку передових народів Європи. Щоб досягти їхнього рівня, нам треба багато вчитись у тих народів, а це можливо лише при пошані до них. Крім того, треба пам’ятати, що на теренах України живуть і інші народи. З ними нам доведеться співпрацювати, а це можливо лише при умові справедливого відношення до них, при якому захищаються права українського народу, але разом з тим не порушується законних прав інших народів.
Служба Батьківщині наказує підкоряти свої інтереси потребам українського народу.
Чи означає це зректися особистого щастя й радощів життя? Ні, не означає. В житті людини діє парадоксальний закон: «Хто шукає лише особистого щастя і робить основним правилом свого життя власне це шукання, той ніколи не находить щастя». Бо тоді життя людини робиться егоїстичним і дрібничковим, і це ніколи не задовольнить людського духа. Справжні радощі, що охоплюють всю істоту людини і підносять її на височінь, мають тільки ті,
271
Розділ V. ІДЕЯ ШКОЛИ ТА ЇЇ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
що служать великій ідеї. Гоголівський Тарас Бульба в той момент, коли він, прив’язаний до горючого дуба, показував козакам шлях до порятунку, – насправді щасливіший від Пацюка над мискою вареників. Підкоряючи особисті інтереси інтересам Батьківщини, будучи вірним лицарем її, українець мусить поступатися своїми особистим амбіціями, коли цього вимагають суспільні справи.
Виховання такої риси є одною із найважливіших і найтрудніших завдань української педагогіки. Особисті чвари й амбіції занадто вже багато зробили шкоди Україні. Пора покінчити з ними. Борець за благо Батьківщини має бути твердим, рішучим і настирливим. Ніякі перепони не мають спинити його. В боротьбі з ними має гартуватися воля. Борець має бути мужнім і хоробрІим, але разом
зтим розсудливим. Ще Аристотель (також часто Арістотель. — Прим. ред.) казав, що мужність є доброчинність, що посідає середнє місце між лякливістю та безрозсудною одчайдушністю.
Не треба боятись смерті за Батьківщину, але й не треба гратись
знею, не треба ризикувати своїм життям і життям своїх близьких, коли є можливість без цього досягти мети.
На виховання у нашої молоді духа єдності й братерства мусять
звернути особливу увагу школа, церква, громадські організації і преса.
ВеликурольвцьомумаєвідігратиЦерква.Найміцнішеоб’єднання, що може існувати між людьми, – це об’єднання на ґрунті релігії, себто об’єднання на ґрунті вірувань, моралі, участі в службі Божій, під час якої віруючі переживають спільне релігійне піднесення.
Молодь треба виховувати так, щоб для неї на першому місті стояли обов’язки, а потім уже права; щоб кожна молода людина в першу чергу мала задоволення не з того, що вона посідає в суспільстві те чи інше керівне становище, а з того, що вона чесно виконала свої обов’язки. Таку свідомість слід виховувати в молоді ще з дитинства. Нерозумно роблять ті батьки, що задовольняють всі вимоги і навіть вереди дітей, не накладаючи на них аж ніяких обов’язків. Уже починаючи з 4–5 років, дитина мусить по мірі своїх сил обслуговувати себе і де в чому допомагати старшим. Уже в ці роки слід боротися з дитячим егоїзмом, тактовно виховуючи у неї думку, що крім неї з її потребами існують ще інші люди, що теж мають потреби і права.
Більші вимоги треба ставити до дітей шкільного віку. Вони мусять своїми вимогами найменше обтяжувати дорослих і без шкоди для навчання чим можуть допомагати їм. Зі свого боку
272
школа мусить більше уваги звернути на громадське виховання молоді. Не досить озброїти учнів знаннями, навіть знаннями із історії нашого народу, не досить патріотичного виховання і лише через лекції. Крім слова, потрібне ще й діло. Учні мають привчатися ретельно виконувати свої громадські обов’язки й відповідати за них перед шкільною громадою і педагогами. Це є перед усім обов’язки чергового, до яких треба ставитися серйозніше, ніж до них ставиться сучасна українська школа на еміграції. А головне те, що треба так перебудувати навчально-виховний процес, щоб учні не були пасивним об’єктом його; щоб вони активну участь в ньому брали під керівництвом педагогів. Школа мусить стати для них маленькою батьківщиною, яку вони люблять і честю якої вони дорожать, яку вони разом з педагогами розбудовують. В першу чергу вони беруть активну участь в навчальному процесі, не тільки тим, що кожний учень, зокрема, ретельно слухає виклади педагогів і виконує їхні завдання, а і в тому, що кожний учень дбає, щоб уся кляса вчилася добре. Крім того, учні, допомагаючи педагогові, мають дбати про обладнання і добрий стан шкільних кабінетів і лабораторій.
Крім того, учні мусять брати активну участь в організації шкільних екскурсій, літературно-мистецьких ранків і вечірок та культурних розваг.
Життя учнів у школі мусить бути найповнішим, задовольняючи, по змозі, всі здорові потреби їх, при чому учні мусять бути не лише споживачами, а й продуцентами.
Але помимо цього, школа мусить застосовувати і спеціальні заходи громадського виховання учнів.
Школу слід розглядати не лише як установу, куди діти приходять на 4–6 годин, щоб тільки чогось навчитись, а як дитячу громаду, що має свої спільні інтереси, своє громадське життя. Вона мусить мати свої органи, що керують цим життям, мусить мати свої збори, загальні і групові. Шкільні громадські організації мусять працювати під тактовним і досвідченим керівництвом педагогів. Керівництво останніх мусить бути спрямоване на те, щоб активну участь в громадському житті школи брали всі учні, щоб у керівних органах школи не було засилля честолюбних учнів, щоби в учнів виховувалася думка, що нема прав без обов’язків і що на першому місці мають стояти обов’язки, а потім уже права. Так в учнів крок за кроком виховуються навички до громадської роботи і риси свідомого громадянина.
273
Розділ V. ІДЕЯ ШКОЛИ ТА ЇЇ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
Василь Сухомлинський
ЯК ВИХОВАТИ СПРАВЖНЮ ЛЮДИНУ 91
Багаторічний досвід виховної роботи переконав мене, що повага до старших тим сильніша, чим глибше осмислюється і переживається недопустимість вчинків, корені яких ідуть в низьку культуру, вневихованістьпочуттів.Внашомуетичномувихованнівиробилося Десять Не можна. Додержання цих заборон вважається в колективі справою честі й гідності, порушення – ганьбою і моральним невіглаством. Ось ці Десять Не можна:
Не можна ледарювати, коли всі працюють; ганебно байдикувати, розважатися, коли ти добре знаєш про це – старші покоління працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.
Не можна сміятися над старістю і старими людьми – це величезне блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою; у світі є три речі, з яких ніколи не можна сміятися, – патріотизм, справжня любов до жінки і старість.
Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо із стариками; не гідно людської мудрості й розсудливості поспішно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші; якщо в тебе просяться на язик якісь сумніви, придержи їх у голові, подумай, розміркуй, а потім спитай у старшого ще раз – спитай так, щоб не образити.
Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі... у товариша твого є, а про тебе батьки не подбали: від своїх батьків ти не маєш права вимагати нічого.
Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, – кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Умій відмовитися від подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі; думка про право на якусь свою винятковість – це отрута твоєї душі; велике щастя відчувати нетерпимість до цієї отрути.
Не можна робити того, що осуджують старші, – ні на очах у них, ні десь на стороні; кожний свій вчинок розглядай з погляду старших: що подумають вони; особливо неприпустимі настирливість,
91 Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину / В.О. Сухомлинський // Історія української школи і педагогіки : хрестоматія / упоряд. О.О. Любар ; за ред. В.Г. Кременя. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2003. – 766 с. – (Вища освіта ХХІ століття). – С. 546–547.
274
намагання без потреби нагадувати про себе, виставляти на показ свої домагання: мати і батько ніколи не забувають про тебе; якщо ти не на очах у них, вони думають про тебе більше ніж тоді, коли ти крутишся поруч; пам’ятай, що в матері і батька є свій духовний світ, вони іноді хотять залишитися наодинці з собою.
Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам – твоє слово, твоя посмішка, твоя присутність – буває, єдина радість її буття; чим ближчий кінець людського життя, тим гостріше переживає людина горе своєї самотності; залишати одиноким дідуся, старого батька, навіть і тоді, коли ти сам уже став старим, – нелюдяно, дико; пам’ятай, що в житті людини настає такий період, коли ніякої іншої радості, крім радості людського спілкування, в неї вже не може бути.
Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших, особливо в діда, не попрощавшись з ними, не дочекавшись від них побажання щасливої дороги і не побажавши їм щасливо залишатися.
Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; тільки моральний невіглас уподібнюється тварині, що вгамовує свою жадобу сама і боїться, щоб її родич, присутній при цьому, не урвав шматка собі; людська трапеза – це не вгамовування голоду, не фізіо логічний акт в ланцюгу обміну речовин; люди придумали стіл не тільки для того, щоб ставити під нього ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому велику приємність.
Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров’я; у цих правилах етикету закладено глибоку внутрішню суть – повагу до людської гідності; не вміючи поважати її, ти уподібнюєшся невігласу, який плює в прекрасні хвилі моря; море величезне в своїй величі і красі, і цим ти його не зневажиш, не принизиш, а тільки зганьбиш: себе.
Здійснення Десяти Не можна вимагає великого піклування про гармонію всього виховного процесу. Поважати можна того, хто заслуговує на повагу; провідним вогником може стати лише той, хто осяває шлях.
275
Розділ V. ІДЕЯ ШКОЛИ ТА ЇЇ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
Ґордон Драйден, Джаннетт Вос
ПЛАНУВАННЯ ШКІЛ МАЙБУТНЬОГО 92
1. Школа як ресурсний інформаційний центр, що працює увесь рік і навчає впродовж життя
Як могло статися так, що більшість шкіл працює з дев’ятої до третьої години впродовж п’яти днів на тиждень і двохсот днів на рік? Це, мабуть, найменше використовуваний ресурс у будь-якій країні.
У багатьох державах світу уряд, як і бізнес, – децентралізований, нарешті настала черга визнати самоврядні функції й за школою. Сьогодні на порядку денному мусить стояти одне питання: реформування традиційної школи у ресурсний інформаційний центр, що працює увесь рік і навчає впродовж життя.
В епоху швидкісної комунікації всяка спільнота потребуватиме інформаційного ресурсного центру. Саме добре організована школа може заповнити цю нішу. І навіть якщо припустимо, що активно функціонуватимуть індивідуально зорієнтовані інтерактивні електронні навчальні методи, які не потребуватимуть виходу із дому, то все ж таки – ми переконані – громадські ресурсні центри матимуть ще більший попит.
Моделлю створення такого центру стала школа Кімі-Ора у Вест-Флексміер (район Говкіс-Бей, Нова Зеландія). Вона розташована в самому серці колись потужного, а нині занепалого індустріального регіону. Саме тому ця установа демонструє типові соціальні проблеми, які постають через швидкі зміни у світі. І якщо людність багатьох поселень зосереджується навколо заводів чи торгових центрів, то у Вест-Флексміер центром суспільного життя стала школа. Вона відіграє значно більшу роль, ніж інші навчальні заклади. «Мовою народності маорі кімі-ора означає у пошуках добробуту, – пояснює нам перший директор школи Лестер Фінч. – Люди нашої громади під час закладин споруди назвали її так, бо діяльність школи мала б відповідати саме цій засаді – це мав би бути осередок, який піднімав би життєвий рівень і акцентував би увагу не стільки на особі учня, скільки на його родині. Кімі-Ора стала узагальненим прикладом сподівання громади щодо школи – це цілісний підхід, що базується на потребі вчитися впродовж життя й залучає до цього родину».
92 Драйден Ґ., Вос Дж. Революція в навчанні / Ґ. Драйден, Дж. Вос ; перекл. з англ. М. Олійник. – Львів : Літопис, 2005. – 542 с.
276
За останні роки адміністративну систему новозеландського шкільництва поставили з голови на ноги. А центральний департамент освіти перетворився на міністерство освіти, зосереджуючись головно на освітній політиці уряду й опрацьовуючи загальні вказівки до навчальної програми. Зліквідовано освітню раду шкільного округу – і тепер самі школи перейняли владу у свої руки. Кожну адмініструє Опікунська рада школи, яку обирають із місцевих батьків, до неї також входить директор, представники від учительського колективу та учнів.
Ідея нової школи у Флексміер народилася значно раніше, ніж з’явилася нова система державного керування освітою. А тому вона стала прикладом для багатьох новозеландських шкіл.
Кімі-Ора почала свою діяльність із дошкільного закладу, який відвідують діти від двох років. Вибір – головна засада садочку. Приблизно шістдесят-сімдесят відсотків учнів – маорійського походження, тому діти і їхні родини можуть вибирати, чи перебувати їм у цілковито маорійському мовному довкіллі (так званому «коганґарео»,тобтомаорійськіймовнійгрупі),чипочинатинавчання в англомовному чи двомовному класі. Садочок – добре оснащений, що сприяє розвитку дитини відповідно до її віку. Тут і бібліотечка барвисто ілюстрованих книжечок, і складанки, і навчальні ігри. Дітям прищеплюють навички гігієни – мити руки щоразу після відвідин лазнички чи перед перекускою або обідом. Їх навчають правильно харчуватись і залучають до миття й різання овочів та фруктів на бездоганно чистій кухні.
У садочку максимально задіяний найменш використовуваний ресурс кожної громади – старше покоління. Майже щодня хтось із бабусь чи дідусів веде заняття співу, танців тощо.
Так само радо вітають батьків, а навіть молодших братиків чи сестричок. І не тільки на ігровому майданчику. При школі є медичний центр, тому в садочку завжди поряд медсестра, щодня почергово в центрі працюють місцеві лікарі, на повну ставку – помічник стоматолога.
Упочатковій школі діти мають право вибору – навчатися у класі
занглійською та маорійською мовами або ж в одномовному, де панує тільки англійська. Школа володіє добрим комп’ютерним обладнанням.
До послуг учнів – родинна медсестра, фізіотерапевт і натуропат. Школа Кімі-Ора видає місцеву газету, керує системою обміну товарів,провадитьвласнуспортивнукоманду,акрімцього,пропонує
277
Розділ V. ІДЕЯ ШКОЛИ ТА ЇЇ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
заняття фітнесу, навчальні курси для дорослих, комп’ютерні класи. У школі діє кафетерій, який відвідують батьки, вчителі, старші учні.
2. Довідайтеся, чого хочуть клієнти
Ще недавно новозеландська освітня влада критикувала школу Кімі-Ора за надто низькі показники навчальних результатів, які не відповідають державним академічним стандартам. Можна погодитися з цими висновками, однак важко переоцінити значення цієї школи у формуванні взірця співпраці між школою та громадою. Школи, приклади яких ми наводимо в цій книжці, часто зазнають змін, міняються і їхні директори, однак концепції, що їх успішно втілили в життя, слугують гідними взірцями до наслідування.
Стикнувшись із проблемою вуличної злочинності серед маорій- ськоїмолодіустоличномумістіВеллінгтоні,колишнійпрем’єр-міністр Нової Зеландії Роб Малдун мав розмови з представниками злочинних угруповань, які просили про одне: «Дайте нам шанс виявити себе».
Атому, коли Р. Малдун дізнався про будівництво нової школи
уФлексміер, він запросив до себе керівників шкільного округу і поставив їм поважне завдання – виявити думку громади про проектування школи від самих її підвалин.
Якщо ж такі наслідки дало опитування громади, то що ж трапиться, коли запитати головних клієнтів школи – учнів? Саме це зробили у школі Еджк’юмб на Алясці, і результати перевершили всі сподівання.
3. Гарантуйте клієнтам бажані результати
Усякий успішний бізнес ґрунтується на задоволенні клієнтів. Майже кожен якісний товар супроводжується письмовою гарантією. Однак чому тільки кілька шкіл дає таку гарантію дітям?
«Якщо публічні школи хочуть вижити, вони мусять відповідати за свій кінцевий продукт», – переконаний новатор освітньої галузі Філ Ґріґнон, колишній директор початкової школи шкільного округу Савт-Бей (Сан-Дієго, Каліфорнія), де вісімдесят чотири відсотки людей живе за офіційною межею бідності. «Тому округ запропонував письмову гарантію 10 500 учням, запевнивши, що перед закінченням другого класу вони вмітимуть читати за середніми національними показниками. Якщо учень не досягне цих результатів, округ створить можливість відвідувати індивідуальні заняття з учителем, які допоможуть одержати мінімальні позитивні результати».
Користуючись перевагами цієї гарантії, батьки чи опікуни дитини, зі свого боку, зобов’язані щоденно читати з дитиною щонайменше двадцять хвилин, перевіряти й підписувати домашнє
278
завдання, відвідувати спеціальні «батьківські курси», які проходять раз на три місяці. Такі ж гарантії одержало тридцять п’ять відсотків школярів, у яких рідна мова – іспанська.
Програма письмових гарантій була не єдиною інновацією, яку впровадив цей округ. Серед інших – Програма ранньої грамотності та програма індивідуального навчання Індивідуальна допомога учневі. Обидві стосуються дошкільного віку дитини, їхні результати – це здобутки учня, що рівнозначні одному-трьом рокам навчання, про що свідчать контрольні тестування з читання Джеррі Джонса.
Ще певніші гарантії дає канадська Академія майстерності та коледж у Калґарі (Канада, штат Альберта). Вони обіцяють, що до дванадцяти-тринадцяти років учні стануть «майстрами навчання». «З погляду знань це означає, що дев’яносто п’ять відсотків наших учнів матимуть оцінки «А», – розповідає керівник навчального закладу Том Радмік, який реалізував своє бачення школи. Роками він досліджував різні моделі навчання, відвідав одну з десятиденних навчальних лабораторій Джаннетт Вос Революція в навчанні. Т. Радмік чітко формулює свою мету: «Успішне майбутнє Академії майстерності та коледжу було закладене в захопливому й сміливому баченні. Наше завдання-підготувати майстрів навчання, які працюватимуть у сфері знань XXI сторіччя, людей із глибокими академічними знаннями й справжніми чеснотами».
У канадській системі шкільництва шістдесят п’ять відсотків (балів) на іспиті вважають середнім показником, вісімдесят відсотків – відмінним, а дев’яносто відсотків трапляється дуже рідко. Радмік бачить своїм завданням домогтися того, щоби дев’яносто п’ять відсотків учнів досягло рівня вісімдесяти відсотків і більше. Навчання в коледжі ґрунтується на формуванні моральних цінностей, розвиткові характеру, використанні високих технологій, позитивному ставленні та сміливому творчому мисленні. Академія майстерності прагне популяризувати продуктивні навчальні методики й поширювати їх у різних куточках світу.
4. Пристосуйтеся до всіх стилів навчання й активізуйте всі
центри компетентності
Загалом це найважливіший інноваційний метод, що покликаний зменшити великий відсоток учнів, які кидають школу.
На наш погляд, дослідження Говарда Ґарднера, подружжя Даннів, Барбари Прешінґ виявили, що більшість слабких учнів відстає в навчанні через те, що школа спирається всього на два із щонайменше семи стилів навчання. І що більше, причина невиправданої
279
Розділ V. ІДЕЯ ШКОЛИ ТА ЇЇ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
неповноцінності учнів криється в тому, що школа знеохочує учнівкінестетиків. Приклади Кі-школи в Індіанаполісі та школи Нью-сіті в Сент-Луїсі (Міссурі) показали, яких результатів можна досягти, коли вся школа зорієнтована на заохочення кожного учня, розвиток усіх центрів компетентності та пристосування до них.
Схожі приклади знаходимо і в початковій школі Кескейд, що в шкільному окрузі Мерісвілл, штат Вашингтон. Учитель Брюс Кемп-белл, який уже тривалий час належить до прихильників теорії Ґарднера, опрацював комплекс класних занять для розвитку семи типів компетентності: руховий і будівельний осередок для учнівкінестетиків, читальний осередок, осередок математики та інших точних наук, осередок співпраці (для розвитку міжособистісного типу компетентності), осередок індивідуальної роботи (для розвитку внутрішньо особистісного типу компетентності), музичний і мистецький осередок.
Кемпбелл – «тематичний» учитель. Звичайно він поділяє учнів на сім різних груп, які займаються дослідженням теми дня, переходячи від осередку до осередку що двадцять хвилин. Його досвід засвідчив, що «підхід семи осередків» сприяє розвиткові дитячого таланту. На початку навчального року школярі зізнаються, що віддають перевагу тільки одному осередкові. У середині року більшість схиляється до трьох-чотирьох осередків, наприкінці року це число збільшується до шести.
З огляду на останнє твердження Ґарднера про існування восьмого типу компетентності – природничого – учителі мають можливість створити осередок вивчення природи, як уже зроблено в багатьох школах.
5. Використовуйте найефективніші у світі методики викла-
дання
Жодній школі, жодному ресурсному центрові навчання впродовж життя чи курсові поглиблення кваліфікації або перекваліфікації не обійтися без здібного вчителя-наставника. Будь-які зміни в освіті приречені на невдачу без особливого наголошення на кваліфікації вчителя і його постійній роботі над собою.
Початкова школа Джона Еліота в Нідгемі (Массачусетс) демонструє задоволення цих потреб на практиці. Ця багатоетнічна школа розташована в регіоні з низькими прибутками його мешканців. Серед її учнів – афроамериканці, гаїтяни, іспанці, в’єтнамці, представники інших азійських народів. На відміну від Кімі-Ора, яка була створена під новий проект, у цій ситуації зміни відбулися
280