Лабораторна робота № 3 Форматування документів теоретичні відомості та рекомендації для студентів
Форматування документа – це процес оформлення його загального вигляду та підготовки до друку. Іншими словами форматування – це робота над формою (зовнішнім виглядом) документу. Форматування можна виконувати одночасно з набором тексту, або провести його потім, коли документ вже набраний. Відокремлюють три основних види форматування відповідно до рівня елементів, що підпадають змінам: форматування символів, форматування абзаців і форматування сторінок документу.
Форматування символів
Під форматом символу розуміють параметри його зображення –малюнок (гарнітура), накреслення (звичайний, курсив, напівжирний, і т.д.), розмір, колір та інші.
Форматування символів виконується за допомогою команди “Формат Шрифт”. За цією командою відкривається діалогове вікно “Шрифт”, на однойменній вкладці якого можна встановити всі параметри шрифту (мал. 3.1).
Мал. 3.1. Вікно шрифтів
Використання цього вікна зручне тим, що в ньому виводяться всі стандартні параметри форматування, які можна змінювати одночасно, контролюючи результат внесення змін у полі “Образец”. Крім того, натиснувши кнопку “По умолчанию…”, можна зберегти вибрані параметри в шаблоні поточного документу.
Діалогове вікно “Шрифт” має три вкладки: “Шрифт”, “Интервал” та “Анимация”. На вкладці “Шрифт” задаються такі параметри:
Тип шрифту (гарнітура), наприклад, Times New Roman, Arial i т.д.;
Стиль накреслення (список “Начертание”) – звичайний, курсив, напівжирний, напівжирний курсив;
Розмір шрифту (кегль) – розмір символу в пунктах (от 8 до 72). Пункт (пт) – традиційна друкарська одиниця виміру (0,35 мм = 1/72 дюйму);
Стиль підкреслення (список “Подчеркивание”) - одинарне, подвійне, пунктирне і т.п.;
Колір символів (поле “Цвет”);
Текстові ефекти (зона “Эффекты”) – ряд додаткових параметрів, призначених для створення таких ефектів, як закреслення, тінь, перетворення символів у верхні або нижні індекси та інші.
Вкладка “Интервал” містить такі параметри:
Масштаб – коефіцієнт масштабування шрифту по горизонталі (%);
Інтервал – величина розрідження або ущільнення шрифту (в пунктах);
Зміщення слова вгору або донизу по відношенню до базової лінії;
Кернінг – цей прапорець вказує найменший розмір шрифту, починаючи з якого для шрифтів більшого розміру застосовуватиметься кернінг, тобто свій зменшений міжсимвольний інтервал для окремих пар символів, що покращує сприйняття тексту.
На вкладці “Анимация” можна вибрати один з ефектів анімації (мерехтіння тексту, блимаюче тло та інші). Ці ефекти мають значення для електронних документів, тому що відображаються лише на екрані, в надрукованому документі вони відсутні.
Форматування абзаців
Абзац – це фрагмент тексту, можливо порожній, що закінчується символом (маркером) кінця абзацу (¶).
Символ кінця абзацу вводиться при натисненні на клавішу <Enter>, але не відображається в звичайному режимі. Його можна побачити тільки в режимі відображення недрукованих символів, який вмикається за допомогою кнопки “Непечатаемые символы” на панелі інструментів “Стандартная” або за допомогою комбінації клавіш <Ctrl+Shift+8>.
Якщо скасувати символ кінця абзацу, то наступний абзац стає частиною попереднього, при цьому новий утворений абзац приймає форматування першого з об’єднаних абзаців.
Абзац є однією із головних одиниць форматування і характеризується своїми параметрами. Основні з них є:
Вирівнювання – спосіб вирівнювання тексту в абзаці – вліво, вправо, відносно центру, за шириною;
Відступи абзацу – лівий відступ – це відстань від лівого поля сторінки до лівого краю абзацу; аналогічно для правого відступу;
Відступ першого рядка абзацу – відступ або виступ першого рядка відносно лівого краю абзацу;
Міжрядковий інтервал – інтервал між рядками абзацу (одинарний, полуторний, подвійний і т.д.);
Інтервал перед та після абзацу – додатковий інтервал, що відділяє поточний абзац від попереднього та наступного абзаців.
Форматування поточного абзацу (абзац в якому знаходиться текстовий курсор) або декількох абзаців (наперед виділених) виконується за допомогою команди Формат Абзац. Після цього відкриється діалогове вікно “Абзац” (мал. 3.2).
Мал. 3.2. Вікно абзацу
Це вікно містить дві вкладки: “Отступы и интервалы” та “Положение на странице”. Вкладка “Отступы и интервалы” містить такі параметри:
“Выравнивание” – в цьому списку вибирається спосіб вирівнювання абзацу (по лівому, правому краю, відносно центру, за шириною);
“Уровень” – список визначає рівень тексту абзацу в загальній структурі документу, який використовується, наприклад, при створенні змісту документу;
“Отступ слева (справа)” – в цих полях зазначається відстань між краєм друкованої області та лівим (правим) краєм абзацу;
“Первая строка” – список дозволяє обрати напрям і значення (в полі “на”) зміщення першого рядка абзацу по відношенню до його лівого краю;
“Интервал перед (после)” – в цих полях визначається інтервал (в пунктах), на який абзац буде додатково віддалений від попереднього (наступного) абзацу;
“Межстрочный” – міжрядковий інтервал: одинарний, подвійний і т.д. Якщо виникає необхідність визначити інші множники або встановити точне значення інтервалу, слід вибрати значення параметру “Множитель” або “Точно”, відповідно, та встановити відповідне значення параметра в полі “Значение”.
На вкладці “Положение на странице” можна визначити обмеження на розрив абзацу при його переносі на наступну сторінку:
“Запрет висячих строк” – заборона розриву абзацу після першого або перед останнім рядком;
“Не разрывать абзац” – заборона розриву абзацу між сторінками. Якщо абзац не вміщається на поточній сторінці, то він цілком буде перенесений на наступну сторінку, а на поточній сторінці залишиться порожнє місце;
“Не отрывать от следующего” – заборона розриву двох сусідніх абзаців між сторінками (використовується для заголовків та наступного за ним тексту);
“С новой страницы” – вставка розриву сторінки перед абзацом, тобто поточний абзац завжди буде починатися з нової сторінки;
В нижній частині вікна “Абзац” знаходиться кнопка “Табуляция”, за допомогою якої відкривається однойменне діалогове вікно для встановлення позицій табуляції. Ці позиції використовуються для розміщення на одному рядку декількох фрагментів тексту, які необхідно вирівняти у різний спосіб відносно різних позицій. Позиції табуляції проявляються лише при натисненні клавіші <Tab>, після чого курсор переміщається до наступної позиції табуляції. Розрізняють позиції табуляції, встановлені за замовчуванням (їх можна побачити у вигляді сірих рисочок в нижній частині горизонтальної лінійки, що розташовані через пів дюйму), та осібні позиції табуляції, встановлені примусово. Останні ще й мають різні типи вирівнювання. При встановленні осібної позиції табуляції всі позиції за замовчуванням, що розташовані зліва від осібної, відміняються. Щоб задати осібні позиції табуляції, треба у вікні “Табуляция” ввести в поле “Позиции табуляции” чисельне значення позиції, вибрати в області “Выравнивание” необхідний стиль табуляції та при необхідності символ для заповнення порожнин між фрагментами тексту в позиціях табуляції та натиснути кнопку “Установить”. Для видалення позиції табуляції її можна виділити і натиснути кнопку “Удалить”. Видалити всі позиції табуляції у поточному абзаці, або в декількох виділених абзацах дозволяє кнопка “Удалить все”.
Для форматування документу зручно скористатись панеллю інструментів “Форматирование” (мал. 1.4). В ній поєднані кнопки для виконання найчастіше вживаних операцій з форматування як символів, так і абзаців. Наприклад, кнопки “Ж”, “К” і “Ч” дозволяють вибрати будь-який тип накреслення символів і скомбінувати його з підкресленням.