Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Хрестоматія з філософії освіти

.pdf
Скачиваний:
422
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
3.02 Mб
Скачать

 Розділ ІV

ІНДИВІДУАЛЬНА ТА СУСПІЛЬНА ОСВІТНІ КОНЦЕПЦІЇ НОВОГО ЧАСУ

Ян Амос Коменський

ПАМПЕДІЯ 66

Пампедія є універсальне виховання всього людського роду. У греків «педія» означає навчання і виховання, за допомогою яких люди стають культурними, а «пам» означає загальність. Отже, мова йде про те, щоб навчалися всі, всьому, всебічно. <…>

Перше наше бажання в тому, щоб до повноти людяності були розвинені не окремі, або всі, або багато людей, а всі і кожен, молоді й старі, багаті і бідні, знатні і незнатні, чоловіки і жінки, – словом, кожен, кому судилося народитися людиною, щоб врешті-решт весь рід людський прийшов до культури незалежно від віку, прошарку, статі і народності.

По-друге, ми бажаємо, щоб кожна людина, яка отримала правильну освіту, досягла повноти культури і не тільки в одному, або деяких, або навіть багатьох напрямах, але у всіх, що сприяють досконалості людської природи; щоб вона уміла знаходити істину і бачити брехню; любила добро і не дозволяла схилити себе до зла; здійснювала те, що повинна робити, і не робила того, чого повинна уникати; розумно говорила при необхідності про все із усіма, ніколи не залишаючись німою, коли треба говорити, і, нарешті, щоб у своєму ставленні до речей, людей і Бога вона чинила розсудливо, неупереджено і відтак ніколи не відхилялася від мети, свого щастя.

Причому саме всебічно, не на показ і для обману, але заради істини. <…>

Три незвичайні речі хочемо ми порадити (повторюємо це для того, щоб нас зрозуміли): привести до всебічної культури (1) всіх, (2) у всьому, (3) в ім’я загальної просвіти.

66  Коменский Я.А. Пампедия / Я.А. Коменский // Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / сост. : В.М. Кларин, А.Н. Джуринский. – М. : Педагогика, 1988 – 416 с. – (Б-ка учителя). – С. 107–137.

151

Всіх: то є народи, стани, сім’ї, кожну людину без жодного виключення. <…>

У всьому: тобто у всьому тому, що може зробити людину мудрою і щасливою. <…> Всебічна культура духу вимагає, щоб всі люди

(I) мали знання про майбутнє життя, запалювались мрією про нього і щоб їх вели прямими шляхами до нього; (II) були навчені мудро вирішувати справи земного життя так, щоб і в ньому за можливістю все було надійно; (III) вчились так йти шляхом одностайності, щоб не могли розходитися один з одним на шкоду собі ні на земних, ні на вічних шляхах і вміли приводити до згоди інших, розбіжних; (IV) і, нарешті, були сповнені старанності в прагненні до того, щоб слова і вчинки перебували між собою у найбільшій можливій злагоді. <…>

В ім’я всезагальної просвіти: тобто просвіти істиною, щоб кожен, ґрунтовно пройшовши її школу, протистояв блуду й азарту, ходячи

 

 

шляхами праведності. <…>

ЧАСУ

Чи не буде мені дозволено і в третій раз повторити, чого я бажаю?

Прошу дозволити заради досконалого прояснення наших цілей!

 

 

НОВОГО

Ми хочемо навчити всіх людей пансофії, тобто зробити так, щоб

міти цілі, засоби і способи здійснення всіх дій (своїх і чужих);

 

 

вони вміли (I) розуміти будову речей, помислів і промов; (II) розу-

КОНЦЕПЦІЇ

(III) відрізняти у складних і заплутаних діях, так само як і в помис-

лах, і в промовах, істотне від випадкового, байдуже від шкідливого

 

 

 

 

і тим самим розпізнавати всілякі спотворення думок, слів і вчинків,

ОСВІТНІ

чужих і своїх, щоб завжди і скрізь повертатися на правильний шлях.

Якби всього цього навчилися всі і всебічно, всі стали б мудрими,

а світ наповнився б порядком, світлом і спокоєм.

СУСПІЛЬНА

З урахуванням всього цього можна дати пампедії вже інше

і більш точне визначення: вона – просторий шлях до осяяння світ-

 

 

 

 

лом пансофії людських розумів, слів і дій, або мистецтво вселяти

ТА

розсудливість в розуми, мови, серця і руки всіх людей. <…>

І якщо вже всі ми народжуємося, то треба зробити так, щоб ніхто

ІНДИВІДУАЛЬНА

не шкодував про свою появу на світ. Але як досягти цього?

 

 

 

 

По-перше, домігшись, щоб кожна людина жила не як безсло-

 

 

весна тварина, а за велінням розуму. Світлом його наділені всі, та не

 

 

всі вміють користуватися тим, що у кожного є, якщо не навчені.

ІV.

Значить, їх треба навчити! <…>

По-друге, треба прагнути не тільки до того, щоб люди не уподі-

Розділ

бнювалися безсловесним тваринам, але і до того, щоб вони досягали

 

 

вищої мудрості. <…>

 

 

 

 

 

152

По-третє, не можна бажати виродження жодної людини в нелюдину, і тому не можна не бажати, щоб всі отримали освіту. <…>

Оскільки ж єдина причина стількох падінь – сліпота розуму, через яку люди не знають ні свого призначення, ні призначення речей, ні коштів для досягнення цілей, ні правильних способів застосування цих коштів, то абсолютно необхідно правильно наставити у всьому цьому всіх людей. <…> Отже, неможливо собі уявити більш дієвого засобу від непомірностей людського роду, як те, щоб усі люди почали замислюватися, а потім і розуміти, навіщо вони живуть і для чого існує в їхньому світі кожна річ, згідно цього розуміння керуючи своїми діями.

Бажати, щоб і найварварські народи теж просвітились і позбулися темряви свого варварства, треба тому, що й вони – частина людського роду, яка повинна уподібнитися цілому, а також тому, що ціле не є ціле, поки позбавлене якоїсь своєї частини, і, нарешті, тому, що перевага частини над цілим, коли йде мова про володіння будь-яким благом, є явна ознака нестачі або здорового глузду, або доброї волі.

Хто б ти не був, якщо ти не хочеш показати свою обмеженість або зловмисність, ти повинен більше бажати блага для всіх, ніж свого блага, або блага кількох твоїх близьких, або одного твого народу. <…> [Здатністю до культури] наділені не тільки всі народи, а й кожне

окреме плем’я в силу скрізь однакової природи всіх людей. <…> Нарешті, чому не навчити людей вживати речі, а не зловживати

ними, показавши, що для кожної речі добре знаходитися і підтримуватися у відповідному їй стані, коли вона дозволяє легко застосувати себе за призначенням? <…>

Отже, ми явно не радимо нічого неможливого, пропонуючи всіх людей, без винятку, привести до світла і культури. Але, оскільки мало однієї можливості виконання (адже люди шукають ще й легкої доступності виконання, вважаючи важке неможливим і не розуміючи, що означають слова про прагнення чеснот до труднощів), потрібно, поза сумнівами, довести, що все пропоноване тут, в силу самого устрою людської природи, не тільки бажано і можливо, але доступно і легко, аби ми навчилися і захотіли правильно застосувати дані нам від Бога засоби. Висловимо це твердження у вигляді декількох задач якоїсь механіки. <…>

Задача перша. Кожну річ, в тому числі людину, направити до відповідної мети. Для цього не потрібно особливого вміння, варто тільки усунути те, що перегороджує шлях природним нахилам.

153

<…> Отже, звільни людський розум від притупляючої його темряви, і він відразу зрозуміє свою велич. <…> Так що для вдосконалення кожної людини тільки й треба, що вміле керівництво. <…>

Задача третя. Легким шляхом навчити розумну істоту користуватися розумом. <…> Не порожнє заняття закликати всіх людей до знаходження того, що вони й можуть, і хочуть знайти, аби всі про це знали. Так, вчи їх, щоб дізналися, – і вони зуміють, захочуть, зможуть!

Задача четверта. Навчити людей правильному застосуванню речей. <…>

Отже, нехай всі люди будуть навчені правильно пізнавати речі і правильно їх розуміти – і вони легко навчаться також і правильному застосуванню речей. <…>

Задача шоста. Знищити будь-яке варварство.

Для цього не потрібно особливого мистецтва; тільки виведи

 

 

людину з дикості, тобто з дурманних випадковостей, і перенеси

ЧАСУ

туди, де їй відкриється багате розмаїття речей, які можна сприй-

мати почуттями, зважувати розумом і коли мова йде про залишені

 

 

НОВОГО

поза межею її досяжності звершення і події – пізнавати в історич-

ному дослідженні. <…>

Питання. Чи треба долучати до освіти сліпих, глухих, тупоум-

КОНЦЕПЦІЇ

них – тих, хто через неповноту тілесного органу не цілком може

щось засвоїти?

 

 

 

 

Відповідаю: (1) Людська культура не виключає нікого, якщо

ОСВІТНІ

вона людина; наскільки такі люди причетні до людської природи,

вим старанням через їх більші потреби в допомозі ззовні, так як їх

 

 

настільки їх треба долучити й до культури, – і навіть з особли-

СУСПІЛЬНА

природа через внутрішні недолікіи менше здатна допомогти собі.

(2) Тим більше природа, коли їй щось завадило розвинути свою

 

 

 

 

силу в одному, може особливо яскраво проявити її в іншому, варто

ТА

їй тільки допомогти. <…>

Про необхідність виховання всіх людей сказано достатньо. Тепер

ІНДИВІДУАЛЬНА

треба показати (I), що не тільки одну сторону людини, але всю

 

 

 

 

людину необхідно розвивати у всьому, що служить для доскона-

 

 

лості людської природи; (II) що це можливо в силу самої природи;

 

 

(III) і, нарешті, що цього можна досягти легкими шляхами. <…>

ІV.

Але ми бажаємо, щоб енциклопедичною вченістю володіли

не одинаки, а всі, і щоб їх наставляли не тільки в тому, що можна

Розділ

знати, але і в усьому тому, що необхідно робити і викладати в мові;

 

 

щоб відмінність людей від безсловесних тварин – їх дар розуму,

 

 

 

 

 

154

мови і свободи різноманітної діяльності з речами – стало максимальним. <…>

Але якщо брати до уваги вроджені прагнення людини в їх сукупності, то людська культура складається з 12 частин. Справді, кожен, хто народився людиною, за спонуканням своєї внутрішньої природи прагне (I) існувати, тобто жити; (II) існувати впевнено, тобто володіти перевагою; (III) існувати осмислено, тобто пізнавати навколишнє; (IV) існувати просвітлено, тобто розуміти пізнане; (V) існувати вільно, тобто бажати і обирати те, що зрозуміле як добре, не бажати і відкидати погане і, якщо можна, все розташовувати на свій розсуд; (VI) існувати активно, тобто прагнути не даремно розуміти і обирати те, що він розуміє і обирає; (VII) володіти, або розташовувати, багато чим; (VIII) користуватися всім, що у нього є, при чому впевнено; (IX) при цьому виділятися і бути в пошані; (X) бути як можна більш красномовним, щоб винахідливо й виразно передавати свої знання і тривоги іншим; (XI) користуватися становищем і вдячністю людей, які б їй не заздрили, а вітали її з можливістю вести більш спокійне, приємне і забезпечене життя; (XII) нарешті, користуватися божою прихильністю заради внутрішнього задоволення і заради міцності свого щастя в Бозі. <…>

Людей треба навчити так любити земне життя, щоб вони захотіли жити вічно. Не кажу, що їх треба вчити любові до життя (ця любов настільки властива всьому живому, що немає ніякої необхідності переконувати людей любити життя <…>), але вони повинні любити насущне життя так, щоб все наступне за ним теж було для них життям, а не смертю. Інакше, якщо на зміну життю приходить смерть, краще було б не народитися.

В інтересах кожної людини постійно піклуватися про своє здоров’я. Адже якщо тендітна хатина людського тіла, в якій мешкає небесний гість, буде в якихось частинах збиткова, або розхитана, або ослаблена, то що залишиться гостю, як не захворіти самому і тим самим обмежити свою діяльність? <…>

Дуже важливо вести людей до пізнання багатьох речей, щоб вони вбирали все, що тільки можна увібрати почуттями, розумом і вірою; для запобігання в розумі, а потім і у волі, і в діях тих прогалин, які виникають від незнання необхідних речей. Всі речі створені для людини, щоб приносити їй яку-небудь користь, але вони не можуть її принести, якщо їх не застосувати, а застосувати їх не можна без знання. <…>

155

Розділ ІV. ІНДИВІДУАЛЬНА ТА СУСПІЛЬНА ОСВІТНІ КОНЦЕПЦІЇ НОВОГО ЧАСУ

Але мало пізнати речі ззовні; людей треба привести до розуміння суті, попереджаючи помилки, що виникають при поверховому спостереженні незрозумілих речей. <…>

Дуже важливо, щоб люди навчилися і вміли вільно, за власним рішенням обирати правильно зрозумілі речі і так само користуватися ними; <…> А хто примушує інших прийняти свої власні погляди, вимагаючи сліпої згоди і покори, ті ґвалтують людську природу. <…>

Дуже важливо для людства і те, щоб люди стали старанними і працьовитими. <…> Отже, і з цього боку світ міг би бути в блаженному стані, якби всі люди були привчені до постійної старанності.

Бажано, щоб люди жили в достатку (кожен за своїми потребами), тому всіх треба навчити мистецтву багатіти, тобто всі повинні вміти забезпечити себе, не знати потреби і тому не бажати чужого і не обурювати світ своєю жадібністю. <…>

Бажано, щоб усі люди жили в забезпеченості; всіх треба навчити досягати цього. Під забезпеченістю я розумію чесний спокій розуму, що виникає від мирного і безтурботного володіння і користування своїм надбанням. <…>

Бажано, щоб всі люди були шановані і ніхто не відчував ганьби – як тому, що людина з усіх створінь найдосконаліше і у Бога найшанованіша, так і тому, що вона не переносить ганьби і за приниження готова мстити. <…>

У всіх людей треба виховати мирні звичаї, щоб не спокушались ті, у кого від природи добрий характер, і повернулися до праведності ті, у кого злий. <…>

Але найважливіше для всіх людей, щоб перш за все, у всьому, на завершення всього душі повнилися любов’ю, заради милості Божої, без чиєї волі немає нічого в людині. Не буде любові – при всіх наших інших працях ми залишимося просто гризунами, які залізли у нори своєї суєти. <…>

Завдання VII. Зробити людей діяльними, винахідливими, старанними. Людина від природи сповнена життя, любить рух і діяльність і потребує тільки розсудливого керівництва. Як розум постійно зайнятий якимись роздумами, а воля – обранням чогонебудь, так виконавчі здібності невпинно зайняті здійсненням задуманого та обраного. Зовнішніх спонукань при цьому зовсім не треба, кожен їх носить в собі; треба тільки направити людину так, щоб безладні інстинкти не вивели її за межі належного. <…> Три речі найкраще допоможуть досягти цього. (I) Треба раніше

156

почати вправи в русі та діяльності для придбання рухливості, яка не так легко втрачається, якщо укріплена звичкою. Значить, треба дозволяти дітям грати, бігати і завжди щось робити, за винятком недозволеного. (II) Нехай вчаться все, що роблять, робити по-справжньому, тобто із завзяттям і натхненням. (III) І нехай вчаться все робити з певною метою, серйозною або грайливою, заради похвали або перемоги. <…>

Я вже говорив про те, що початком виховання людського роду має бути облагороджування не тільки всіх і в усьому, але й всебічне. Що таке це всебічне облагороджування? Воно означає придбання благородства не заради зовнішнього враження, але істинного, з вагомою користю для життя теперішнього та майбутнього: так, щоб кожен, хто вихований в мудрості, красномовстві, науках, громадянськості і благочесті, став не напівзнавцем, а знавцем, не балагуром,

акрасномовним, не хвалькуватим початківцем справи, але здатним його завершити, не маскою чесноти, але самою чеснотою. <…>

Якщо цей світовий театр повинен змінитися до основи, то необхідно, щоб до найглибших основ змінилися всі людські заняття, і саме так, як зазначає Пансофія, тобто щоб все, чому людину вчать і чому вона навчається, було (I) не розрізненим і частковим, але єдиним і цілісним; (II) не поверхневим і таким, що здається, але міцним і реальним; (III) не тяжким і примусовим, але м’яким і приємним, тому міцним. <…>

Що все треба брати в сукупності, а не розрізнено і частково, доводить те підтверджене досвідом міркування, що, коли вся сила людської природи прив’язана тільки до чогось одного і не звернена до загального театру світу, вона не може зберегти свою гармонійність, але згубно звертає з прямого шляху з неминучою шкодою для себе, для речей і для інших людей. <…>

Знов-таки треба бажати, щоб усі люди були виховані ґрунтовно,

ане поверхово; щоб були підведені до істини, а не до думок або видимості, бо видимість без підстави у речах ні до чого не веде, крім обману. <…>

Бажано також, щоб освіта м’яко і приємно вела людину до невимушеної витонченості і до завзятості в добрі, аж до надійних досягнень. <…>

Визнаємо, що всебічна освіта (formatura) людей не позбавлена труднощів, що випливають з чотирьох причин. По-перше, людина найскладніша істота, яка потребує сама по собі стількох старань і турбот, щоб уникнути свого псування, скільки всі інші разом узяті. <…>

157

Розділ ІV. ІНДИВІДУАЛЬНА ТА СУСПІЛЬНА ОСВІТНІ КОНЦЕПЦІЇ НОВОГО ЧАСУ

По-друге, характер людської природи такий, що саме завдяки своєму провідному становищу людина тяжко піддається управлінню. <…>

На шляху правильної освіти людини є ще одна могутня перешкода: приклади згубних думок і звичаїв, які проникають також (і головним чином) в середовище молоді та приводять її на неправедний шлях. <…>

Правильно, що всі ці обставини ускладнюють виховання. Але правильно і те, що, усунувши причини, можна усунути або зменшити і труднощі. <…>

Треба, крім того, приборкати розбещеність необмеженої свободи, поставивши перепони розуму для пристрасних поривів волі, щоб вона ясно бачила, що не можна сліпо вимагати виконання своїх бажань без шкоди для себе і тому повинна сама себе приборкувати. Волі буде легше переносити кермо чужого правління, якщо вона сама звикне приборкувати себе у всьому, у чому побачить протиріччя розуму, тим більше якщо б вдалося все влаштувати так, щоб кожну справу людина робила не з примусу, але ніби мимоволі (з власної волі і потягу).

Адже в самій людській природі уже закладені розумність, воля

іздатність виконання, їжею яким служить істина, благо і Єдине або об’єднуюче (тобто Можливе). Природі людини властиво настільки поважати істину, що людина повірить і в брехню, якщо вона прийде під виглядом істини, все добре людина так любить, що може побажати і зла, якщо воно приходить під виглядом добра. І до всякого можливого блага її так тягне, що вона спробує зробити і не можливе, якщо воно постане в забарвленні можливого. <…>

Справді, люди повинні бути освічені: (I) все – отже, знадобляться майстерні культури (officinis Culturae), універсальні школи для виховання всіх; назвемо це ПАНСХОЛІЄЮ; (II) у всьому – і, отже, будуть потрібні універсальні знаряддя виховання, тобто книги, які будуть містити все; назвемо це ПАНБІБЛІЄЮ; (III) всебічно – і, отже, будуть потрібні універсальні вчителі, які зуміли б наставляти всіх, всьому і всебічно; назвемо це ПАНДІДАСКАЛІЄЮ.

До цих пір ні того, ні іншого, ні третього по-справжньому не було,

ітому світ пребував в убозтві. <…> Отже, треба подбати, щоб школи були створені скрізь, для користі всього людського роду, причому відповідно до задуму божого, для відновлення, а не просто латання образу божого в людях, вони повинні стати прекрасним садом, де все служило б приємній користі. <…>

158

Знову-таки у одних народів немає ніяких книг, а в інших вони

внадлишку і не допомагають умам, а захаращують їх. <…> Треба вдосконалити це знаряддя людської культури – книги, так щоб не було народу, позбавленого їх, і щоб нескінченна їх безліч була приведена до порядку: надлишок перетворений на достаток, примхливе свавілля вчень – у затвердженність істини, суперечливість –

вчудову зв’язаність.

Щось подібне буде і з вихователями людського роду: вони повинні бути скрізь, вони повинні бути тільки хорошими, повинні бути навчені і здатні навчати, тобто і розуміти все, що робить людину людиною, і бути в змозі передавати це іншим. <…>

Чудово було б дотримуватися й здійснити також, (I) щоб кожен, хто народився людиною і навчений користуватися розумом, сам для себе став школою, книгою і вчителем; (II) щоб кожен в бесідах з іншими був школою, книгою і наставником також і для свого ближнього (III) і, нарешті, щоб ніде не було нестачі в народних школах (collegiate scholae), загальнодоступних книгах (publici libri) і вчителях. <…>

Як для всього роду людського весь світ – це школа, від початку

ідо кінця століть, так для кожної людини її життя – школа, від колиски до труни. <…>

Дуже легко досягти, щоб всяке життя стало школою. Тільки б дати кожному віку робити те, до чого він здатний, і все життя людина буде мати, чому вчитися, що робити, в чому процвітати

ізвідки збирати плоди життя. <…>

Джон Локк

ДУМКИ ПРО ВИХОВАННЯ 67

Здоровий дух у здоровому тілі – ось короткий, але повний опис щасливого стану в цьому світі. Хто володіє і тим і іншим, тому залишається бажати мало чого. <…> Щастя або нещастя людини в основному є справою її власних рук. Той, чий дух – безрозсудний керівник, ніколи не знайде правильної дороги; а той, у кого тіло хворе і слабке, ніколи не буде в змозі просуватися вперед по цій дорозі. Правда, є люди, що володіють настільки міцною і настільки добре

67  Локк Дж. Мысли о воспитании / Дж. Локк // Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / сост. : В.М. Кларин, А.Н. Джуринский. – М. : Педагогика, 1988 – 416 с. – (Б-ка учителя). – С. 145–178.

159

Розділ ІV. ІНДИВІДУАЛЬНА ТА СУСПІЛЬНА ОСВІТНІ КОНЦЕПЦІЇ НОВОГО ЧАСУ

від природи злагодженою конституцією – як фізичною, так і духовною, що вони потребують лише невеликої допомоги з боку інших, що одна лише сила їх природної обдарованості від самої колиски тягне їх до прекрасного, і завдяки перевазі їх щасливої природної організації вони здатні робити дива. Але такі приклади небагаточисельні, і можна, мені думається, сказати, що дев’ять десятих тих людей, з якими ми зустрічаємося, є тим, що вони є – добрими або злими, корисними або порожніми – завдяки своєму вихованню. Саме воно і створює великі відмінності між людьми. Незначні або майже непомітні впливи, що здійснюються на нашу ніжну організацію в дитинстві, мають дуже важливі і тривалі наслідки: тут має місце те ж саме, що і у витоків деяких річок, де невелике зусилля може відвести податливі води в русла, які змусять їх текти майже в протилежних напрямках; завдяки цій слабкій дії, яка здійснена на них у самих витоків, рух вод отримує різні напрямки, і вони врешті-решт досягають вельми відлеглих і далеко віддалених один від одного місць. <…>

Я думаю, що дитячу душу так само легко направити по тій або іншій дорозі, як і річкову воду; але хоча у цьому і полягає основне завдання виховання, яке повинно піклуватися головним чином про внутрішню сторону людини, проте не слід залишати без уваги і тлінну оболонку. <…>

Наскільки здоров’я необхідне нам для професійної діяльності

іщастя, і наскільки кожному, хто бажає грати яку-небудь роль у світі, потрібна міцна конституція, здатна переносити позбавлення

івтому, – це настільки ясно, що не потребує яких-небудь доказів. <…>

Велика помилка, яку я спостерігав у справі виховання дітей, полягає в тому, що батьки рідко приділяють достатню увагу тому, щоб зробити душу дитини слухняною до дисципліни та розуму, і якраз у той найбільш відповідний для неї період, коли юна душа найбільш ніжна і найлегше схильна до дії. Батьки, яким природа мудро вселила любов до дітей, дуже схильні, якщо розум не контролює цієї природної прихильності зі всією пильністю, дуже схильні – скажу я – дозволяти їй переходити в сліпу закоханість. <…> Солон дуже добре відповів одному такому ніжному батьку, який не хотів покарати дитину за одну погану витівку, виправдовуючи їй тим, що то неважлива річ: так, сказав Солон, але звичка – важлива річ. <…>

Як правило, ми володіємо достатньою розсудливістю, щоб починати догляд <…> з дуже ранніх років і щоб своєчасно їх [дітей]

160

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.