Хрестоматія з філософії освіти

 Розділ ІV

ІНДИВІДУАЛЬНА ТА СУСПІЛЬНА ОСВІТНІ КОНЦЕПЦІЇ НОВОГО ЧАСУ

Ян Амос Коменський

ПАМПЕДІЯ 66

Пампедія є універсальне виховання всього людського роду. У греків «педія» означає навчання і виховання, за допомогою яких люди стають культурними, а «пам» означає загальність. Отже, мова йде про те, щоб навчалися всі, всьому, всебічно. <…>

Перше наше бажання в тому, щоб до повноти людяності були розвинені не окремі, або всі, або багато людей, а всі і кожен, молоді й старі, багаті і бідні, знатні і незнатні, чоловіки і жінки, – словом, кожен, кому судилося народитися людиною, щоб врешті-решт весь рід людський прийшов до культури незалежно від віку, прошарку, статі і народності.

По-друге, ми бажаємо, щоб кожна людина, яка отримала правильну освіту, досягла повноти культури і не тільки в одному, або деяких, або навіть багатьох напрямах, але у всіх, що сприяють досконалості людської природи; щоб вона уміла знаходити істину і бачити брехню; любила добро і не дозволяла схилити себе до зла; здійснювала те, що повинна робити, і не робила того, чого повинна уникати; розумно говорила при необхідності про все із усіма, ніколи не залишаючись німою, коли треба говорити, і, нарешті, щоб у своєму ставленні до речей, людей і Бога вона чинила розсудливо, неупереджено і відтак ніколи не відхилялася від мети, свого щастя.

Причому саме всебічно, не на показ і для обману, але заради істини. <…>

Три незвичайні речі хочемо ми порадити (повторюємо це для того, щоб нас зрозуміли): привести до всебічної культури (1) всіх, (2) у всьому, (3) в ім’я загальної просвіти.

66  Коменский Я.А. Пампедия / Я.А. Коменский // Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / сост. : В.М. Кларин, А.Н. Джуринский. – М. : Педагогика, 1988 – 416 с. – (Б-ка учителя). – С. 107–137.

151

Всіх: то є народи, стани, сім’ї, кожну людину без жодного виключення. <…>

У всьому: тобто у всьому тому, що може зробити людину мудрою і щасливою. <…> Всебічна культура духу вимагає, щоб всі люди

(I) мали знання про майбутнє життя, запалювались мрією про нього і щоб їх вели прямими шляхами до нього; (II) були навчені мудро вирішувати справи земного життя так, щоб і в ньому за можливістю все було надійно; (III) вчились так йти шляхом одностайності, щоб не могли розходитися один з одним на шкоду собі ні на земних, ні на вічних шляхах і вміли приводити до згоди інших, розбіжних; (IV) і, нарешті, були сповнені старанності в прагненні до того, щоб слова і вчинки перебували між собою у найбільшій можливій злагоді. <…>

В ім’я всезагальної просвіти: тобто просвіти істиною, щоб кожен, ґрунтовно пройшовши її школу, протистояв блуду й азарту, ходячи

152

По-третє, не можна бажати виродження жодної людини в нелюдину, і тому не можна не бажати, щоб всі отримали освіту. <…>

Оскільки ж єдина причина стількох падінь – сліпота розуму, через яку люди не знають ні свого призначення, ні призначення речей, ні коштів для досягнення цілей, ні правильних способів застосування цих коштів, то абсолютно необхідно правильно наставити у всьому цьому всіх людей. <…> Отже, неможливо собі уявити більш дієвого засобу від непомірностей людського роду, як те, щоб усі люди почали замислюватися, а потім і розуміти, навіщо вони живуть і для чого існує в їхньому світі кожна річ, згідно цього розуміння керуючи своїми діями.

Бажати, щоб і найварварські народи теж просвітились і позбулися темряви свого варварства, треба тому, що й вони – частина людського роду, яка повинна уподібнитися цілому, а також тому, що ціле не є ціле, поки позбавлене якоїсь своєї частини, і, нарешті, тому, що перевага частини над цілим, коли йде мова про володіння будь-яким благом, є явна ознака нестачі або здорового глузду, або доброї волі.

Хто б ти не був, якщо ти не хочеш показати свою обмеженість або зловмисність, ти повинен більше бажати блага для всіх, ніж свого блага, або блага кількох твоїх близьких, або одного твого народу. <…> [Здатністю до культури] наділені не тільки всі народи, а й кожне

окреме плем’я в силу скрізь однакової природи всіх людей. <…> Нарешті, чому не навчити людей вживати речі, а не зловживати

ними, показавши, що для кожної речі добре знаходитися і підтримуватися у відповідному їй стані, коли вона дозволяє легко застосувати себе за призначенням? <…>

Отже, ми явно не радимо нічого неможливого, пропонуючи всіх людей, без винятку, привести до світла і культури. Але, оскільки мало однієї можливості виконання (адже люди шукають ще й легкої доступності виконання, вважаючи важке неможливим і не розуміючи, що означають слова про прагнення чеснот до труднощів), потрібно, поза сумнівами, довести, що все пропоноване тут, в силу самого устрою людської природи, не тільки бажано і можливо, але доступно і легко, аби ми навчилися і захотіли правильно застосувати дані нам від Бога засоби. Висловимо це твердження у вигляді декількох задач якоїсь механіки. <…>

Задача перша. Кожну річ, в тому числі людину, направити до відповідної мети. Для цього не потрібно особливого вміння, варто тільки усунути те, що перегороджує шлях природним нахилам.

153

<…> Отже, звільни людський розум від притупляючої його темряви, і він відразу зрозуміє свою велич. <…> Так що для вдосконалення кожної людини тільки й треба, що вміле керівництво. <…>

Задача третя. Легким шляхом навчити розумну істоту користуватися розумом. <…> Не порожнє заняття закликати всіх людей до знаходження того, що вони й можуть, і хочуть знайти, аби всі про це знали. Так, вчи їх, щоб дізналися, – і вони зуміють, захочуть, зможуть!

Задача четверта. Навчити людей правильному застосуванню речей. <…>

Отже, нехай всі люди будуть навчені правильно пізнавати речі і правильно їх розуміти – і вони легко навчаться також і правильному застосуванню речей. <…>

Задача шоста. Знищити будь-яке варварство.

Для цього не потрібно особливого мистецтва; тільки виведи

154

мови і свободи різноманітної діяльності з речами – стало максимальним. <…>

Але якщо брати до уваги вроджені прагнення людини в їх сукупності, то людська культура складається з 12 частин. Справді, кожен, хто народився людиною, за спонуканням своєї внутрішньої природи прагне (I) існувати, тобто жити; (II) існувати впевнено, тобто володіти перевагою; (III) існувати осмислено, тобто пізнавати навколишнє; (IV) існувати просвітлено, тобто розуміти пізнане; (V) існувати вільно, тобто бажати і обирати те, що зрозуміле як добре, не бажати і відкидати погане і, якщо можна, все розташовувати на свій розсуд; (VI) існувати активно, тобто прагнути не даремно розуміти і обирати те, що він розуміє і обирає; (VII) володіти, або розташовувати, багато чим; (VIII) користуватися всім, що у нього є, при чому впевнено; (IX) при цьому виділятися і бути в пошані; (X) бути як можна більш красномовним, щоб винахідливо й виразно передавати свої знання і тривоги іншим; (XI) користуватися становищем і вдячністю людей, які б їй не заздрили, а вітали її з можливістю вести більш спокійне, приємне і забезпечене життя; (XII) нарешті, користуватися божою прихильністю заради внутрішнього задоволення і заради міцності свого щастя в Бозі. <…>

Людей треба навчити так любити земне життя, щоб вони захотіли жити вічно. Не кажу, що їх треба вчити любові до життя (ця любов настільки властива всьому живому, що немає ніякої необхідності переконувати людей любити життя <…>), але вони повинні любити насущне життя так, щоб все наступне за ним теж було для них життям, а не смертю. Інакше, якщо на зміну життю приходить смерть, краще було б не народитися.

В інтересах кожної людини постійно піклуватися про своє здоров’я. Адже якщо тендітна хатина людського тіла, в якій мешкає небесний гість, буде в якихось частинах збиткова, або розхитана, або ослаблена, то що залишиться гостю, як не захворіти самому і тим самим обмежити свою діяльність? <…>

Дуже важливо вести людей до пізнання багатьох речей, щоб вони вбирали все, що тільки можна увібрати почуттями, розумом і вірою; для запобігання в розумі, а потім і у волі, і в діях тих прогалин, які виникають від незнання необхідних речей. Всі речі створені для людини, щоб приносити їй яку-небудь користь, але вони не можуть її принести, якщо їх не застосувати, а застосувати їх не можна без знання. <…>

155

156

почати вправи в русі та діяльності для придбання рухливості, яка не так легко втрачається, якщо укріплена звичкою. Значить, треба дозволяти дітям грати, бігати і завжди щось робити, за винятком недозволеного. (II) Нехай вчаться все, що роблять, робити по-справжньому, тобто із завзяттям і натхненням. (III) І нехай вчаться все робити з певною метою, серйозною або грайливою, заради похвали або перемоги. <…>

Я вже говорив про те, що початком виховання людського роду має бути облагороджування не тільки всіх і в усьому, але й всебічне. Що таке це всебічне облагороджування? Воно означає придбання благородства не заради зовнішнього враження, але істинного, з вагомою користю для життя теперішнього та майбутнього: так, щоб кожен, хто вихований в мудрості, красномовстві, науках, громадянськості і благочесті, став не напівзнавцем, а знавцем, не балагуром,

акрасномовним, не хвалькуватим початківцем справи, але здатним його завершити, не маскою чесноти, але самою чеснотою. <…>

Якщо цей світовий театр повинен змінитися до основи, то необхідно, щоб до найглибших основ змінилися всі людські заняття, і саме так, як зазначає Пансофія, тобто щоб все, чому людину вчать і чому вона навчається, було (I) не розрізненим і частковим, але єдиним і цілісним; (II) не поверхневим і таким, що здається, але міцним і реальним; (III) не тяжким і примусовим, але м’яким і приємним, тому міцним. <…>

Що все треба брати в сукупності, а не розрізнено і частково, доводить те підтверджене досвідом міркування, що, коли вся сила людської природи прив’язана тільки до чогось одного і не звернена до загального театру світу, вона не може зберегти свою гармонійність, але згубно звертає з прямого шляху з неминучою шкодою для себе, для речей і для інших людей. <…>

Знов-таки треба бажати, щоб усі люди були виховані ґрунтовно,

ане поверхово; щоб були підведені до істини, а не до думок або видимості, бо видимість без підстави у речах ні до чого не веде, крім обману. <…>

Бажано також, щоб освіта м’яко і приємно вела людину до невимушеної витонченості і до завзятості в добрі, аж до надійних досягнень. <…>

Визнаємо, що всебічна освіта (formatura) людей не позбавлена труднощів, що випливають з чотирьох причин. По-перше, людина найскладніша істота, яка потребує сама по собі стількох старань і турбот, щоб уникнути свого псування, скільки всі інші разом узяті. <…>

157

158

Знову-таки у одних народів немає ніяких книг, а в інших вони

внадлишку і не допомагають умам, а захаращують їх. <…> Треба вдосконалити це знаряддя людської культури – книги, так щоб не було народу, позбавленого їх, і щоб нескінченна їх безліч була приведена до порядку: надлишок перетворений на достаток, примхливе свавілля вчень – у затвердженність істини, суперечливість –

вчудову зв’язаність.

Щось подібне буде і з вихователями людського роду: вони повинні бути скрізь, вони повинні бути тільки хорошими, повинні бути навчені і здатні навчати, тобто і розуміти все, що робить людину людиною, і бути в змозі передавати це іншим. <…>

Чудово було б дотримуватися й здійснити також, (I) щоб кожен, хто народився людиною і навчений користуватися розумом, сам для себе став школою, книгою і вчителем; (II) щоб кожен в бесідах з іншими був школою, книгою і наставником також і для свого ближнього (III) і, нарешті, щоб ніде не було нестачі в народних школах (collegiate scholae), загальнодоступних книгах (publici libri) і вчителях. <…>

Як для всього роду людського весь світ – це школа, від початку

ідо кінця століть, так для кожної людини її життя – школа, від колиски до труни. <…>

Дуже легко досягти, щоб всяке життя стало школою. Тільки б дати кожному віку робити те, до чого він здатний, і все життя людина буде мати, чому вчитися, що робити, в чому процвітати

ізвідки збирати плоди життя. <…>

Джон Локк

ДУМКИ ПРО ВИХОВАННЯ 67

Здоровий дух у здоровому тілі – ось короткий, але повний опис щасливого стану в цьому світі. Хто володіє і тим і іншим, тому залишається бажати мало чого. <…> Щастя або нещастя людини в основному є справою її власних рук. Той, чий дух – безрозсудний керівник, ніколи не знайде правильної дороги; а той, у кого тіло хворе і слабке, ніколи не буде в змозі просуватися вперед по цій дорозі. Правда, є люди, що володіють настільки міцною і настільки добре

67  Локк Дж. Мысли о воспитании / Дж. Локк // Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / сост. : В.М. Кларин, А.Н. Джуринский. – М. : Педагогика, 1988 – 416 с. – (Б-ка учителя). – С. 145–178.

159

160