Хрестоматія з філософії освіти

цьому уникаймо виснажливої фізичної праці. А ще не бажано поєднувати одночасно фізичну й інтелектуальну діяльність, оскільки вони природно заважають одна одній (тобто фізична – інтелектуальній, і навпаки).

–  Після цього, коли тіло набуде міцності, слід братися за виконання роботи в більшому обсязі.

–  Музика, власне, може поліпшувати стан здоров’я людини, розважати її та діяти заспокійливо. Зрештою, розваги існують заради спочинку.

–  Вивчення музики дарує радість і підносить настрій. Адже будь-що, пов’язане з розвагами, не завдає шкоди, а заспокоює.

–  Буває так, що люди вбачають у розвагах мету свого життя, оскільки вона, на їхню думку, полягає в радості. Тому вони не домагаються тієї мети, яка міститься у щасті, вважаючи його за певні розваги.

–  Вивчати музику необхідно ще й тому, що вона впливає на вдосконалення нашої моралі: вона-бо притягує до себе струни душі й захоплює. Захоплення ж і відволікання душі збуджує любов до моральних засад. А ще очевидно, що в мелодіях, віршах і ритмах існує схожість почуттів у переданні настрою: скажімо, смутку, задоволення, мужності, поміркованості, ненависті, любові. Внаслідок схожості змінюється душевний настрій слухачів. Тож буває так, що людина схиляється до чеснот, мов до свого образу. А тому схиляймося до різних виявів моралі, оскільки її різноманітність виявляється у таких нахилах.

–  Такий предмет найбільшою мірою годиться для хлопчиків,

зогляду на їхній вік, оскільки вони нічого не хочуть вивчати, коли це не дає радості. Музика ж саме з тих предметів, що за своєю природою здатні дарувати радість.

–  Вивчати музику корисно не тільки для співу, а й для поліпшення стану здоров’я. Адже неможливо, не опановуючи самого предмета, судити про нього поглядом знавця. А ще необхідно давати дітям якісь іграшки на кшталт «архітки»: її дають, щоб вони, бавлячись, не ламали чогось удома. Адже дитинство завжди пов’язане

зпустощами. Отож така забавка годиться саме для дітей.

–  У старшому віці люди повинні полишити вправляння; натомість вони мають судити з погляду, відносного (для їхнього віку), про предмет і правильно веселитися.

–  Вивчати музику необхідно до такої міри, аби це не завдавало шкоди юнакам і не перешкоджало їм у решті видів діяльності, адже

91

92

«Тож ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина,

іСвятого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19–20).

Ліпше стало Благодаті на нових людей возсіяти. «Не вли­ вають­-бо, – згідно зі словами Господа, – вина нового учення благодатного у бурдюки ветхі, застарілі, в іудействі, а то прорвуться бурдюки і вино проллється» (Матвія 9:17, Карка 2:22). Не змогли-бо (іудеї, тінь Закону утримати, щораз ідолам поклоняючись, то як же їм істинної Благодаті науку зберегти? На нове вчення – нові бурдюки, нові народи, і обоє (Закон і Благодать) збережуться.

Так воно і є, бо віра благодатна по всій землі поширилась і до нашого народу руського дійшла, і озеро Закону пересохло, а євангельське джерело наповнилося і всю землю покрило і до нас розлилося. Це ж бо і ми зі всіма християнами славимо Святу Трійцю, а Іудея мовчить. Христос – прославляється, а іудеї – проклинаються. Народи – прилучаються, а іудеї – одвергаються. Так і пророк Малахія сказав: «Нема Мого благовоління на синах Ізраїлевих

іжертви із рук їхніх не прийму, бо від сходу до заходу ймення Моє звеличиться між народами і на всякому місці курять фіміам імені Моєму, бо ім’я Моє славне в усіх країнах» (Малахія 1:10–11).

ІДавид сказав: «Вся земля хай поклониться Тобі і співає Тобі» (Псалтир 66:2). «О Господи, Господь наш! Яке чудесне ім’я Твоє по всій землі» (Псалтир 8:2).

(Похвала християнізації Русі)

І ми вже не ідолослужителями звемося, а християнами; не позбавленими надії, а з надією на життя вічне. І вже не капища сатанинські городимо, а церкви Христові ставимо, уже не приносимо в жертву бісам один другого, а сам Христос за нас приноситься в жертву Богу й Отцю і множиться. І вже не жертовної крові вкушаючи погибаємо, а, причащаючись Христової пречистої крові, – спасаємося. Всі країни благі Бог нам помилував і нас не забув, захотів – спас нас і до розуму істинного привів. Опустошеною і пересохлою була земля наша, ідольський жар висушував її, та несподівано забило Джерело євангельське і напоїло всю землю нашу, як сказав Ісайя: «Розступиться вода перед тими, що ходять по безодні, і стане земля обезводнена – болотом, і з землі спраглої джерело проб’ється» (Ісаї 35:6–7).

І були ми сліпими, і світла правоти не бачили, а в омані ідольській блукали і до того ж глухими були до спасенного учення.

93

94

ІІсаїне: «Нехай кожен байрак наповниться, і кожна гора і пагорбок знизиться, і будуть криві прямими, і шпичаки на шляху гладенькими, і з’явиться слава Господня, і все тілесне узрить спасіння від Бога нашого» (Ісаї 40:4; Луки 3:4–5).

ІДаниїлове: «Всі народи, племена та язики будуть служити Йому» (Даниїла 7:14).

ІДавидове: «Нехай визнають Тебе люди, Боже! Хай прославлять Тебе всі люди» (Псалом 66:4–6). «Хай возвеселяться і возрадуються народи, і всі народи, заплескайте в долоні і заволайте до Бога голосом радості, бо Господь Всевишній і грізний, цар великий всієї землі» (Псалом 46:2). І згодом: «Співайте Богу нашому, співайте, Цареві нашому, співайте, бо Цар всієї землі – Бог. Співайте розумно. Воцарився Бог над народами» (Псалом 46:7–9). «Вся земля нехай поклониться Тобі і співає Тобі, хай співає ж імені Твоєму, Вишній» (Псалом 65:4). «Хваліть Господа всі народи і похваляйте всі люди» (Псалом 116:1). І ще: «Від сходу і до заходу прославляється ім’я Господнє! Вищий над усі народи Господь. Над небесами слава Його» (Псалом 112:4; 148:11–13). «Як ім’я Твоє, Боже, так і слава Твоя – аж по кінці землі» (Псалом 47:11). «Вислухай нас, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі та сущих на морях далеких» (Псалом 65:6). «Нехай пізнаємо на землі доброту Твою, і в усіх народах спасіння Твоє». «Царі земні і всі люди, князі і всі судді земні, юнаки

ідіви, старі з отроками нехай славлять ім’я Господнє!» (Псалом 148:11–13).

ІІсаїне: «Послухайте мене, люди Мої, – каже Господь, – і царі прислухайтеся до Мене, бо вийде від Мене закон і суд Мій – світло народам. Наближається скоро правда Моя і вийде, як світло, спасіння Моє. Острови очікують на Мене і на силу Мою країни сподівання свої кладуть» (Ісаї 51:4–5).

(Похвала Володимирові)

Хвалить же похвальними голосами Римська земля Петра й Павла, від яких увірували в Ісуса Христа, сина Божого; Азія і Ефес

іПатм – Івана Богослова; Індія – Фому; Єгипет – Марка. Всі землі,

іміста, і люди шанують і прославляють свого вчителя, що навчив їх православної віри.

Похвалімо ж і ми, по силі нашій, учителя нашого і наставника, що сотворив великі і дивні діла, великого кагана землі нашої – Володимира, внука старого Ігоря, сина ж славного Святослава, що в часи, коли владарювали, мужністю і хоробрістю прославилися в багатьох країнах, а перемоги їхні і силу згадують донині

95

96

І в один час вся земля наша возславила Христа з Отцем і Святим Духом.

Тоді почав туман ідольський від нас відходити, а зорі благовір’я з’явилися, тоді пітьма бісослуження щезла, і слово євангельське землю нашу осіяло. Капища – руйнувалися, а церкви – ставилися. Ідоли – крушилися, а ікони святих – з’являлися, біси порозбігалися, і хрест освячував міста.

Пастори словесних овець Христових, єпископи перед святим вівтарем стали, жертву безкровну попи і диякони приносять, і ввесь клір прикрасив і в красу зодягнув святі церкви, апостольська труба і євангельський грім всі міста огласили, фіміам, Богу воскурений, повітря освятив, монастирі на горах постали, чорноризці появилися. Мужі і жони і малі й великі – всі люди святії церкви наповнюють, возславляють Бога і говорять: «Єдин Свят, Єдин Господь Ісус Христос на славу Богу Отцю. Амінь. Христос переміг, Христос здолав, Христос воцарився, Христос прославився. Великий єси, Господи, І дивні діла Твої. Боже наш, слава Тобі!» <…>

(Похвала Ярославу Мудрому і Києву)

Вельмидобрийівірний,покірнийсинтвійГеоргій30,якогоГосподь настановив наступником після тебе, наслідником твоєї влади.

Не порушує він твоїх уставів, а утверджує їх, не поменшує набутків твого благовір’я, а примножає їх, не говорить, а діє, і що недокінчене тобою – докінчує, як Соломон31 після Давида. А ще дім Божий святої премудрості32 поставив на святість і посвячення міста твого, яке прикрасив всілякою красою – золотом і сріблом, і камінням коштовним, і посудом священним, якими церква величається і славиться по всіх околичних країнах, бо ж іншої такої не знайдеться на всій півночі земній від сходу до заходу. І славний город твій Київ величчю як вінцем увінчав, а людей твоїх і город святий всеславний доручив скорій на поміч християнам Святій Богородиці, їй же і церкву33 на великих воротах спорудив на честь першого Господнього празника – Святого Благовіщення, аби благословення, яке архангел дав дівиці, було і городу сьому. До неї-бо (сказав архангел Гавриїл): «Радій, благодатная, Господь із тобою!» (Луки 1:28).

30  Георгій – християнське ім’я Ярослава Мудрого, сина Володимира.

31  Соломон – іудейський князь, що довершував забудову Єрусалимського храму, який почав будувати його батько Давид.

32  Йдеться про будівництво Софійського собору в Києві.

33  Йдеться про церкву Благовіщення на Золотих воротах у Києві.

97

98

обличчя Його насолоджуючись, помолись за землю свою, і за людей, над якими так благовірно владарював: хай береже Він їх у мирі і благовір’ї, заповіданих тобою. І нехай славиться у Ньому правовір’я і хай буде проклята всіляка єресь. І нехай збереже їх Господь Бог від всілякої війни і полону, від голоду і всілякої скорботи та образи. А ще помолися за сина свого – благовірного кагана нашого Георгія, щоб він у мирі й здоров’ї міг житейське море переплисти і до пристані небесного затишку пристати, неушкодженим корабель душі і віру зберігши, і з багатством добрих діл, несхибно даних Богом, людей управивши, стати з тобою, не соромлячись, перед престолом Вседержителя Бога і за труд догляду людей Його прийняти від Нього вінець слави нетлінної спільно з праведними, які трудилися задля Нього.

МОЛИТВА ДО БОГА УСІЄЇ ЗЕМЛІ НАШОЇ

Молю Тебе, о Владико, Царю і Боже наш, високий і славний Чоловіколюбче, нагороджуючи за труд, славу і честь, і навертаючи в прихильників Царства свого, благим будучи, пом’яни і нас, убогих твоїх, бо ім’я Твоє – Чоловіколюбець!

Хоча й справ добрих не маємо, та, заради милості Твоєї великої, спаси нас, бо ми люди Твої, вівці пастви Твоєї і отара, яку віднедавна почав Ти пасти, вирвав із згуби ідолослужіння. Пастирю добрий, що поклав душу за овець своїх, не залишай нас, оскільки і досі блукаємо, не отвергай нас, оскільки і досі согрішаємо перед Тобою, подібно новопридбаним рабам, які ні в чому не здатні догодити своєму панові. Не погнушайся стада малого, а скажи до нас: «Не лякайтеся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам царство» (Луки 12:32).

Багатий милістю і благий щедротами обіцявся приймати тих, що розкаються, і, очікуючи навернення грішних, не пом’яни многих гріхів наших, прийми нас, звертаємося до Тебе, загладь записані гріхи наші, потамуй гнів, яким Тебе розгнівили, Чоловіколюбче! Тибо єси, Господь, Владика і Творець, у владі Твоїй – жити нам чи умерти. Упокорь милостиво гнів, який заслужили ми ділами нашими, відведи від нас спокуси, бо ми земля лише і порох, і не чини суд над рабами своїми. Ми люди Твої, Тебе шукаємо, до Тебе припадаємо, Тебе молимо: нагрішили і зла накоїли, не дотрималися і не зробили, як Ти нам заповідав. Земними будучи, до земних прихилилися і лукавство чинили перед лицем слави Твоєї. Похотям тілесним

99

100