- •5. Модернізм як літературознавча категорія і тип художнього світосприйняття: періодизація, проблема визначення, основні напрямки й течії
- •6. Епіфанія як естетична категорія та сюжетотворчий засіб в новеллах д.Джойса ("Дублінці").
- •7. Експресіонізм як "плакатне мистецтво" та культура бунту: філософські засади, естетичні принципи, своєрідність поетики.
- •8. Майстерність новелістичного циклу е.Хемінгуея ("Кішка під дощем", "Трьохденна непогода").
- •17. Концепція мистецтва й митця у критичному доробку д. Джойса. Джойсівське розуміння драми, літератури, мистецтва.
- •18. Стилістичні засоби відбиття абсурдної повсякденності в творчості Кафки. Специфіка авторської символіки.
- •19. Екзистенціалізм у світовій літературі: філософські засади, естетичні принципи, основні представники.
- •20. Жанрова природа малої прози Кафки. Специфіка кафкіанської притчі. ("Перетворення", "Замок", "Процес").
- •21. В.Вулф як теоретик літератури "потоку свідомості". Концепція митця та мистецтва у критичних працях в. Вулф.
- •22. Концепція людини і світу у драмі а.Камю „Калігула”.
- •23. "Людина абсурдна" та "Людина бунтівна": дві концепції особистості в літературі екзистенціалізму.
- •24. Метафізичний та соціальний зміст роману а.Камю "Сторонній". Образ Мерсо та принципи його створення.
- •30.Роль звуку, кольору, національного колориту в поезії та драматургії ф. Гарсіа Лорки ("Поема про канте-хондо", "Дім Бернарди Альби").
- •31.Література "загубленного покоління": типологічні збіги й розбіжності між національними інваріантами.
- •32.Своєрідність антивоєнної сатири у романі я. Гашека «Походенькі бравого вояка Швейка».
- •33.Тема і Світової війни в творчості письменників і пол. Хх ст.
- •34. Роль міфу у розкритті етико-філософської проблематики роману т.Манна „Доктор Фаустус”. Специфіка інтерпретації класичного сюжету.
- •35. Діалектика взаємовідносин реалізму й модернізму в літературі I пол. Хх ст
- •36. Враження як критерій істини в епопеї м.Пруста "в пошуках втраченого часу". Особливості імпресіоністичної поетики у романі „у напрямку до Свану”.
- •42. Своєрідність антивоєнної проблематики у романі е.М.Ремарка „На західному фронті без змін”.
- •43. Жанр інтелектуального роману у літературі I пол. Хх ст.
- •44. Своєрідність відображення кризового світовідчуття у поемі т.С.Еліота „Безплідна земля”
- •49. Міфологізм як одна з провідних ознак модернізму.
- •50. Дегероїзація війни у романі р. Олдінгтона „Смерть героя” (англ.), а.Барбюса „Вогонь” (ром.), е.М.Ремарка „Тріумфальна арка” (нім). Ричард Олдингтон «Смерть героя»
- •«Триумфальная арка», Ремарк
- •Барбюс «Огонь»
- •51. Концепція світу у літературі модернізму: загальна характеристика.
- •53. Синкретизм жанру канте-хондо й основні міфологеми у «Поемі про канте-хондо» ф. Гарсіа Лорки (ром.).
53. Синкретизм жанру канте-хондо й основні міфологеми у «Поемі про канте-хондо» ф. Гарсіа Лорки (ром.).
Канте хондо» значит «глубинное пение». Это одна из самых интересныхразновидностей андалузского фольклора, возникшая в результате сложного взаимодействия старинного искусства коренных народов юга Пиренейского полуострова с искусством Востока - арабским и цыганским - и уходящая в глубокую древность. Об этом древнем происхождении канте хондо свидетельствует, в частности, синкретизм жанра: органическое слияние в нем музыки, пения и поэзии. Музыка и певческое исполнение канте хондо обычно носят характер импровизации на известные мотивы, и гитарист («токаор») и певец («кантаор») ценятся в народе именно за оригинальность импровизаций. Тексты же этих произведении, так называемые сиги-рийя, солеа, петенеры и близкие к ним, но исполняемые только во время религиозных процессий саэты, более или менее устойчивы и, отшлифованные в веках, переходят изустно от одного поколения «кантаоров» к последующим. Лорка с детства был хорошо знаком с искусством народных мастеров канте хондо, а в 1922 году, когда под напором джаза и других модных нововведений это искусство переживало кризис, он вместе с Мануэлем де Фальей и другими любителями народной музыки организовал в родной Гранаде фестиваль канте хондо и конкурс «кантаоров».
Мифологе́ма (от др.-греч. μῦθος — сказание, предание и др.-греч. λόγος — мысль, причина) — термин, используемый для обозначения мифологических сюжетов, сцен, образов, характеризующихся глобальностью, универсальностью и имеющих широкое распространение в культурах народов мира. (Я НЕ НАШЛА МИФОЛОГЕМЫ, УВЫ)