- •5. Модернізм як літературознавча категорія і тип художнього світосприйняття: періодизація, проблема визначення, основні напрямки й течії
- •6. Епіфанія як естетична категорія та сюжетотворчий засіб в новеллах д.Джойса ("Дублінці").
- •7. Експресіонізм як "плакатне мистецтво" та культура бунту: філософські засади, естетичні принципи, своєрідність поетики.
- •8. Майстерність новелістичного циклу е.Хемінгуея ("Кішка під дощем", "Трьохденна непогода").
- •17. Концепція мистецтва й митця у критичному доробку д. Джойса. Джойсівське розуміння драми, літератури, мистецтва.
- •18. Стилістичні засоби відбиття абсурдної повсякденності в творчості Кафки. Специфіка авторської символіки.
- •19. Екзистенціалізм у світовій літературі: філософські засади, естетичні принципи, основні представники.
- •20. Жанрова природа малої прози Кафки. Специфіка кафкіанської притчі. ("Перетворення", "Замок", "Процес").
- •21. В.Вулф як теоретик літератури "потоку свідомості". Концепція митця та мистецтва у критичних працях в. Вулф.
- •22. Концепція людини і світу у драмі а.Камю „Калігула”.
- •23. "Людина абсурдна" та "Людина бунтівна": дві концепції особистості в літературі екзистенціалізму.
- •24. Метафізичний та соціальний зміст роману а.Камю "Сторонній". Образ Мерсо та принципи його створення.
- •30.Роль звуку, кольору, національного колориту в поезії та драматургії ф. Гарсіа Лорки ("Поема про канте-хондо", "Дім Бернарди Альби").
- •31.Література "загубленного покоління": типологічні збіги й розбіжності між національними інваріантами.
- •32.Своєрідність антивоєнної сатири у романі я. Гашека «Походенькі бравого вояка Швейка».
- •33.Тема і Світової війни в творчості письменників і пол. Хх ст.
- •34. Роль міфу у розкритті етико-філософської проблематики роману т.Манна „Доктор Фаустус”. Специфіка інтерпретації класичного сюжету.
- •35. Діалектика взаємовідносин реалізму й модернізму в літературі I пол. Хх ст
- •36. Враження як критерій істини в епопеї м.Пруста "в пошуках втраченого часу". Особливості імпресіоністичної поетики у романі „у напрямку до Свану”.
- •42. Своєрідність антивоєнної проблематики у романі е.М.Ремарка „На західному фронті без змін”.
- •43. Жанр інтелектуального роману у літературі I пол. Хх ст.
- •44. Своєрідність відображення кризового світовідчуття у поемі т.С.Еліота „Безплідна земля”
- •49. Міфологізм як одна з провідних ознак модернізму.
- •50. Дегероїзація війни у романі р. Олдінгтона „Смерть героя” (англ.), а.Барбюса „Вогонь” (ром.), е.М.Ремарка „Тріумфальна арка” (нім). Ричард Олдингтон «Смерть героя»
- •«Триумфальная арка», Ремарк
- •Барбюс «Огонь»
- •51. Концепція світу у літературі модернізму: загальна характеристика.
- •53. Синкретизм жанру канте-хондо й основні міфологеми у «Поемі про канте-хондо» ф. Гарсіа Лорки (ром.).
30.Роль звуку, кольору, національного колориту в поезії та драматургії ф. Гарсіа Лорки ("Поема про канте-хондо", "Дім Бернарди Альби").
У цей період, що позначився розквітом модернізму, в літературу прийшло так зване «покоління 1927 року», до якого й належав Федеріко Гарсія Лорка, а також група іспанських митців - Хорхе Гільєн, Міґель Ернандес, Хуан Хіменес. Своєю творчістю ці поети намагалися привнести в національну культуру здобутки європейського авангарду, поєднати літературну і народну традиції. Повернення поезії до фольклору, до народних джерел Лорка вважав її порятунком.
Вірш «Гітара» входить до збірки «Канте хондо» (андалузькі народні пісні). Мистецтво канте хондо неможливо уявити без гітари. Для Гранади гра на гітарі – невід’ємна частина життя, а віртуозне володіння нею – національна риса іспанців. Сам Лорка був талановитим гітаристом, учасником багатьох музичних вечорів.
• Лорка писав: «Поет повинен бути знавцем 5 почуттів: зору, слуху, дотику, нюху та смаку. Тільки тоді поет оволодіє прекрасними поетичними образами»
Зорові та слухові асоціації, за допомогою яких створюються прекрасні образи: невпинної води, що рине з яру, плач вітру, хмари, піску, останньої в голому гіллі пташки. Звуки гітари порівнюються зі дзвоном розбитих кришталевих чар. Усі поетичні образи ніби демонструють кінцевість свого існування, природа підкоряється дисципліні музичного ритму. Тут важливий прийом алітерації приголосних [р], [л], збережений перекладачем: «голім гіллі», «кличе біле латаття», «плаче стріла за ціллю». Він допомагає зберігати ритмомелодику голосіння-плачу, яка наближує вірш до мелодій канте хондо
Вірш «Балада про Чорну тугу» входить до збірки «Циганський романсеро», у якій Лорка намагався відтворити циганську міфологію, поєднавши її із буденністю. Здатність циган безоглядно віддаватися пристрастям, їхня спорідненість зі стихіями природи, прагнення волі завжди вабили поета. Проте у своїй творчості Лорка ніколи не дублював циганський фольклор. Митець вважав, що поет «повинен писати натяками, повертаючи міфи профілем, а то й виділяючи лише одну їхню рису». «Балада про Чорну тугу» - яскравий зразок «профілю» одного з циганських міфів.
Чорна туга - Самотина Горова – образ жінки-циганки, яка втратила кохання. З дитячих років Лорка чув легенду про циганку Соледад Монтойю, яка померла від розлуки, як від хвороби. Однак міф під його пером набуває нового значення: Самотина Горова уособлює андалузьку тугу, біль, горе майже на космічному рівні. Вона стає другим «я» ліричного героя, його власним відчуттям самотності і безпритульності. Прагнення показати суб'єктивне "я" через призму внутрішніх переживань та емоцій ліричного героя єднає Лорку з поетами-модерністами), а фольклорні традиції допомагають зобразити індивідуальне "я" з деяким надривом і болем
Отже, парадоксальний світ Лорки не простий. У ньому органічно поєдналися традиції фольклору і новації модернізму. Синтез музики, живопису, танцю допоміг створити яскраві, неповторні образи. Після приходу до влади франкістів і трагічної загибелі Лорки модернізм в Іспанії був переможений на довгі роки.