- •5. Модернізм як літературознавча категорія і тип художнього світосприйняття: періодизація, проблема визначення, основні напрямки й течії
- •6. Епіфанія як естетична категорія та сюжетотворчий засіб в новеллах д.Джойса ("Дублінці").
- •7. Експресіонізм як "плакатне мистецтво" та культура бунту: філософські засади, естетичні принципи, своєрідність поетики.
- •8. Майстерність новелістичного циклу е.Хемінгуея ("Кішка під дощем", "Трьохденна непогода").
- •17. Концепція мистецтва й митця у критичному доробку д. Джойса. Джойсівське розуміння драми, літератури, мистецтва.
- •18. Стилістичні засоби відбиття абсурдної повсякденності в творчості Кафки. Специфіка авторської символіки.
- •19. Екзистенціалізм у світовій літературі: філософські засади, естетичні принципи, основні представники.
- •20. Жанрова природа малої прози Кафки. Специфіка кафкіанської притчі. ("Перетворення", "Замок", "Процес").
- •21. В.Вулф як теоретик літератури "потоку свідомості". Концепція митця та мистецтва у критичних працях в. Вулф.
- •22. Концепція людини і світу у драмі а.Камю „Калігула”.
- •23. "Людина абсурдна" та "Людина бунтівна": дві концепції особистості в літературі екзистенціалізму.
- •24. Метафізичний та соціальний зміст роману а.Камю "Сторонній". Образ Мерсо та принципи його створення.
- •30.Роль звуку, кольору, національного колориту в поезії та драматургії ф. Гарсіа Лорки ("Поема про канте-хондо", "Дім Бернарди Альби").
- •31.Література "загубленного покоління": типологічні збіги й розбіжності між національними інваріантами.
- •32.Своєрідність антивоєнної сатири у романі я. Гашека «Походенькі бравого вояка Швейка».
- •33.Тема і Світової війни в творчості письменників і пол. Хх ст.
- •34. Роль міфу у розкритті етико-філософської проблематики роману т.Манна „Доктор Фаустус”. Специфіка інтерпретації класичного сюжету.
- •35. Діалектика взаємовідносин реалізму й модернізму в літературі I пол. Хх ст
- •36. Враження як критерій істини в епопеї м.Пруста "в пошуках втраченого часу". Особливості імпресіоністичної поетики у романі „у напрямку до Свану”.
- •42. Своєрідність антивоєнної проблематики у романі е.М.Ремарка „На західному фронті без змін”.
- •43. Жанр інтелектуального роману у літературі I пол. Хх ст.
- •44. Своєрідність відображення кризового світовідчуття у поемі т.С.Еліота „Безплідна земля”
- •49. Міфологізм як одна з провідних ознак модернізму.
- •50. Дегероїзація війни у романі р. Олдінгтона „Смерть героя” (англ.), а.Барбюса „Вогонь” (ром.), е.М.Ремарка „Тріумфальна арка” (нім). Ричард Олдингтон «Смерть героя»
- •«Триумфальная арка», Ремарк
- •Барбюс «Огонь»
- •51. Концепція світу у літературі модернізму: загальна характеристика.
- •53. Синкретизм жанру канте-хондо й основні міфологеми у «Поемі про канте-хондо» ф. Гарсіа Лорки (ром.).
19. Екзистенціалізм у світовій літературі: філософські засади, естетичні принципи, основні представники.
Экзистенциализм (лыт. Existentia – внутреннее бытие человека) направление (течение модернизма) пер.пол. ХХ в. Различают: - экзистенциализм религиозный (относится философия Кьеркегора, Габриэль Марсель); - экзистенциализм атеистический (Альбер Камю, Сальтер). Истоки философии экзистенциализма берут начало у Серена Кьеркегора (1813-1855) «Или, или», «Страх и трепет», «Философские крохи», «В стадии …». Серен Кьеркегор утверждал, что на пути к Богу человек проходит 3 стадии: - эстетическую; - этическую; - религиозную. Человек проходит страх, заботу, тревогу, беспокойство и отчаяние на протяжении жизненного пути.
Категории экзистенциализма:
- Existentia – это то центральное ядро чел. личности, которое делает эту личность не похожей на других, чловек обязан жить ради спасения своей existentia. Когда человек погружен в мир повседневных забот и беспокойств, его подлинное «я» не выявлено, он подчинен среде , утрачивает индивидуальность, самостоятельность, поступает как другие, делает как другие, думает как другие, лишь страх перед «ничто», заставляет обратить свой взор на existentia в подлинное бытие.
- Человек погружен в мир безликого «dasMan». Термин «dasMan» употребил Мартин Хайдеггер «существует такая озабоченность настоящая, которая превращает все в прозевание повседневности. Вмире никто ничего не решает ии не несет ответственности. Главноя идея dasMan удержаться в повседневности и не вырваться из повседневности».
- Карл Ясперс утверждал, что любая картина мира может рассматриваться как нечто иносказательное, она является шифром бытия (пограничная ситуация).
- Свободный выбор (Жан Поль Сартр) «Бытие и ничто», человек обречен на свободу, он всегда делает выбор.
- категория стаицизма.
- экзистенциальная тема смерти (раз человек родился, значит он должен умереть).
Существование по теории экзистенциализма делится на две категории:
- должное – мир личности действующей на перекор общим стандартам;
- недолжное.
Мигель де Унамуно (1864-1936) «Во глубине души» «… из сознания собственного глубинного ничто, человек черпает силы, чтоб стремиться быть всем. Он противопоставляет реальную личность которая стремится быть всем (неподлинное состояние) подверженному социальному конформизму.»
Первым представителем является Луи Селин «Путешествие на край ночи» (1932), первое произведение экзистенциализма. Жан Поль Сартр «Бытие и ничто» (1943) философский труд излогается в соотношении бытия и небытия, свобода трактуется как неотъемлимое человеческое начало, «бегство от свободы» как «нечистая совесть», состояние нечистой совечти «это конформизм клешированность поведения», подлинное бытие находится в бунте сознания против общественных явлений. Свобода тотальна и бесконечна, человек осужден к свободе. Экзистенциальная личность одинока и поэтому вынуждена заняться поисками в себе прежде всего. «Тошнота», «Стена» сборник новелл, «Мухи» драма.