7.2. Статистичні групування. Види групування

Одним із основних і найбільш поширених методів обробки і аналізу первинної статистичної інформації, який застосовується на етапі зведення є групування.

Групування -— це розподіл одиниць суспільного явища, що вивчається, за істотними ознаками.

Статистичне групування – це один з основних методів обробки та аналізу первинної статистичної інформації, що проявляється у розподілі сукупності на групи за істотними для даного дослідження ознаками.

Основне завдання групування у тому, що на основі всебічного аналізу отриманих у результаті статистичного спостереження даних розбити їх на якісно однорідні види та типи. Дотримання принципу однорідності досліджуваних одиниць – одна з найважливіших вимог теорії статистики до науково обґрунтованого аналізу. Необхідна умова однорідності – однорідність явищ, що встановлюється вже на перших кроках статистичного дослідження. Це дуже важливо, оскільки у статистичних дослідженнях повинно бути забезпечено єдність аналізу якісної та кількісної сторін досліджуваних явищ. Забезпечення цих завдань дозволяє здійснити побудова рядів розподілу і пов’язаних з ними групувань.

Поняття статистичного групування у широкому значенні охоплює цілий комплекс статистичних операцій, що спрямовані на об’єднання зареєстрованих при спостереженні одиничних випадків у групи, категорії, що сходні у тому або іншому відношенні, оскільки єдину картину сукупності необхідно поєднувати з характеристикою основних її частин, структур. Не випадково видатний вчений Д.П.Журавський визначив статистику як науку категорійного обчислення т.б. як науку про „обчислення категорій” по групам. Статистика відображає суттєві властивості сукупності одиниць, що входять до неї, але не кожної одиниці окремо. Тому у статистиці знання про сукупність і є одночасно знання про індивідуальні явища, що входять до неї.

Метод групування визначає межі і можливості застосування інших статистичних методів аналізу основних сторін і характерних особливостей досліджуваних явищ. За своєю роллю у процесі дослідження метод групування дає можливість виявити закономірності та взаємозв'язки явищ у певних умовах.

Групування забезпечує узагальнення даних, уявлення їх у компактному вигляді; він створює основу для обчислення статистичних показників, використання інших методів статистичного аналізу одновних сторін та характерних особливостей досліджуваних правовою статистикою явищ.

За допомогою групування можна обробити зібрані данні та отримати зведені та узагальнені показники, що правильно відображають реальність і дозволяють провести поглиблений аналіз, виявити зв’язки, що характеризують сукупність фактів. Тому статистичне групування і є основою наукового зведення.

Правильне зведення та групування первинного матеріалу визначають чистоту аналізу та обґрунтованість його висновків.

Основне завдання групування у кримінально-правовій статистиці у тому, щоб дати на їх основі, з одного боку, найбільш повну та всебічну характеристику злочинності, причин та умов, що сприяють вчиненню злочину; з іншого боку, пропозиція державних заходів контролю та попередження. За допомогою групувань можливо прослідкувати взаємовідносини різноманітних факторів та визначити силу їх впливу на результативні показники.

Статистичне групування може вирішувати такі завдання:

1) виявляти соціально-економічні типи явищ;

2) вивчати структуру та структурні зрушення;

3) виявляти та досліджувати взаємозв'язок і залежності між окремими ознаками суспільних явищ.

Створення групувань обумовлено чітким формулюванням пізнавального завдання статистичного дослідження об’єкту, визначення ознак, що покладаються в основу їх класифікації, що називаються у статистиці групувальними ознаками. Інколи групувальну ознаку називають основою групувань. Від правильного вибору групувальної ознаки (основи групувань) залежать висновки, які отримують у результаті статистичного спостереження.

Одним з найважливіших методологічних принципів, що лежать в основі наукового вибору групувальних ознак та побудови групувань є положення, відповідно якому проводити їх необхідно з обов’язковим врахуванням кількісних характеристик одиниць сукупності, що групуються. Ці характеристики повинні враховувати сутнісні (найбільш важливі, необхідні, іманентні) ознаки суспільного явища, що вивчається, дозволяє поєднати в окремі (самостійні) групи однорідні по соціально-економічній та правовій природі одиниці сукупності.

В основі вибору групувальної ознаки лежить попередній аналіз якісної природи, суттєвих зв’язків досліджуваних явищ. Лише наявність таких зв’язків має сенс ілюструвати кількісно.

Статистична наука розробила наступні правила для вибору (обґрунтування) групувальних ознак:

1. в основу групування необхідно покласти найбільш суттєві ознаки, що відповідають завданням досліджуваного явища;

2. групувальні ознаки повинні відбиратися з врахуванням конкретних умов явищ, що досліджуються;

3. для всебічної характеристики складних суспільних явищ необхідно використовувати декілька (систему) ознак.

Для характеристики складних явищ, до числа яких належить і правопорушення, буває недостатньо розбити сукупність на групи за якоюсь однією ознакою. У такому випадку застосовують складне групування, де відбувається розподіл сукупності за двома і більше ознаками, їх системі, що взяті у поєднанні (комбінації). Тільки сукупність ознак дозволяє відобразити розвиток явища, всебічно виявити реальні зв’язки, взаємовідносини окремих сторін процесу.

В основу групування можуть бути покладені як кількісні так і якісні групувальні ознаки. Кількісні мають числовий вираз. У кримінально-правовій статистиці кількісні групувальні ознаки можуть мати чітко визначене значення (вік кримінальної відповідальності, неодноразовість вчинення злочину) або змінне (кількість співучасників, судимостей, розмір шкоди).

Якісні (атрибутивні) ознаки відображають стан одиниць сукупності, які не можуть бути виражені кількісно (стать злочинця, його національність, сімейний стан, галузева належність підприємства). При групуванні за атрибутивною ознакою групи відрізняються одна від одної не за розмірами, а за характером. Число груп, на які поділяється досліджувана сукупність за атрибутивною ознакою, визначається звичайним числом різновидів даної ознаки. При групуванні населення або засуджених за статтю можливі тільки дві групи; але при групуванні їх за освітою можуть бути сформовані декілька груп з урахуванням рівня освіти.

Поділ усіх групувальних ознак на якісні та кількісні має умовний характер, у зв’язку з тим, що одні ознаки можуть бути виражені числами інші ні. Всі наукові угруповання є і якісними і кількісними, оскільки на основі всебічного аналізу сутності досліджуваних процесів статистики виражає типові групи.

Здійснюючи тільки науково обґрунтоване групування кримінально-правова статистика може досліджувати злочинність у різних аспектах, визначив її структуру: в залежності від характеру та ступеня тяжкості (питома вага злочинів тяжких злочинів та ін.); за галузями господарства; за найбільшою розповсюдженістю; за формою вини (умисні та з необережності); за територіальними регіонами; за часом та місцем вчинення злочину; за мотивами вчинення злочину та ін.

За допомогою методу групування у правовій статистиці вирішуються наступні аналітичні завдання:

• виділення соціально-економічних, соціально-правових типів, груп, категорій правопорушень;

• вивчення структури правопорушень та структурних змін, що відбуваються в них;

• виявлення зв’язку та залежності між правопорушеннями та явищами, що їх детермінують.

Групування у кримінально-правовій статистиці дозволяють дати найбільш повну та всебічну кримінологічну та кримінально-правову характеристику за самими різними ознаками (за видами – статтями Кримінального кодексу, за об’єктом посягання, за територіальною ознакою – район, область, край, республіка, співвідношення корисливих та насильницьких злочинів, за часом вчинення злочину), особи злочинця (за статтю, віком, освіті, соціальному стану, місцю проживання), причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів, а також заходів соціального контролю за ними. При цьому дуже важливо спів ставляти різні групування з кримінально-правової статистики не тільки один з одним, але і з групуванням з інших галузей статистики (демографічної, соціально-економічної та ін.), що відображають взаємопов’язані явища.

Різниця у цільовому призначенні групувань, завданнях, які вони вирішують у статистичному аналізі, виражаються у існуючий класифікації: типологічні, структурні (варіаційні),аналітичні.

Важливіше завдання групувань у статистиці міститься у тому, що вивчаємо масу одиниць сукупності розподілити на характерні типи, т.б. на групи, однорідні за суттєвими ознаками. Це завдання вирішується за допомогою типологічного групування.

Типологічне групування - це групування, за допомогою якого виділяють із загального масиву інформації типові явища і процеси.

Цей вид групування дає змогу виділити найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неоднорідна сукупність, визначити істотні відмінності між окремими одиницями статистичної сукупності, а також спільні ознаки. Прикладом таких групувань у правовій статистиці можуть бути: розподіл злочинів - на однорідні категорії відповідно до глав Особливої частини Кримінального кодексу; розподіл цивільно-правових спорів - на їх види; засуджених - за соціальним станом, судимістю, видами покарання тощо. Таким чином, при типологічних групуваннях головним завданням є розчленування сукупності на однорідні в якісному відношенні групи.

Структурне (варіаційне) групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за розміром варіюючою ознаки. За допомогою структурних групувань можна вивчати віковий склад населення; віковий склад злочинців або осіб, які вчинили якийсь конкретний вид злочинів.

Аналітичним є групування, що ставить собі за мету виявлення і вивчення взаємозв'язку між окремими явищами та ознаками, які їх характеризують, називається аналітичним.

За допомогою аналітичного групування можна з'ясувати наявність чи відсутність взаємозв'язку між вчиненням різних видів злочинів залежно від перебування особи в нетверезому стані.

Прямий зв'язок - це взаємозв'язок за наявності якого, середні групові систематично збільшуються (наприклад, вчинення більшості видів злочинів через перебування в нетверезому стані)

Зворотний зв'язок - це взаємозв'язок за наявності якого, середні групові систематично зменшуються (наприклад, залежність вчинення насильницьких злочинів від рівня освіти особи).

Явища суспільного життя та їх ознаки тісно пов'язані між собою. Взаємопов'язані ознаки можна поділити на:

•факторні

•результативні.

Факторна ознака - відображає причину явища (наприклад, нетверезий стан особи).

Результативна ознака - відображає наслідок (наприклад, вчинення злочину).

За кількістю ознак покладених в основу групування розрізняють два види групування:

просте;

складне.

Просте групування — це групування за будь-якою однією ознакою (наприклад, групування населення на чоловіків та жінок, злочинів — за главами Особливої частини Кримінального кодексу).

Складне (комбінаційне) групування - це групування, здійснене за двома та більше ознаками одночасно, причому кожна група, утворена за однієюознакою, може поділятися на підгрупи за другою ознакою (наприклад, розподіл населення за статевою та віковою ознаками, злочинів - за главами та статтями Кримінального кодексу).

Комбінаційні групування можна здійснювати одночасно не тільки за двома ознаками, а і за трьома і більше ознаками. Але застосуванням комбінаційних групувань не слід зловживати, тому що із збільшенням кількості ознак групування різко збільшується кількість груп, що зменшує їх наочність. Надмірне подрібнення груп ускладнює аналіз матеріалу і знижує ефективність використання статистичної інформації.

Також, групування поділяється на:

•первинне;

•вторинне.

Первинне групування - це групування, які здійснені на основі безпосереднього узагальнення первинних даних статистичного спостереження.

Вторинне групування - це перегруповування раніше згрупованого матеріалу для забезпечення співставлення даних двох або декількох групувань, порівнянності структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою. Воно Здійснюється або об'єднанням, або розбиттям інтервалів первинного групування.

У кримінально-правовій статистиці виділяють, як правило, групування за юридичними і соціально-демографічними ознаками, по регіонах і галузях народного господарства.

Кримінально-правові ознаки:

• за видами злочинів чи статтями Кримінального кодексу, що дає змогу визначити структуру злочинності, виявити ступінь розповсюдженості окремих видів злочинів, питому вагу кожного з них у загальній злочинності;

• за главами Кримінального кодексу, що дає можливість одержати дані про кількість злочинів та засуджених за посягання проти власності, особи, порядку управління тощо;

• за ступенем тяжкості злочинів;

• за співвідношенням корисливих, корисливо-насильницьких та насильницьких злочинів.

• за формою вини (умисні або необережні); Кримінологічні ознаки:

1) за галузями господарства;

2) за окремими територіями;

3) за місцем вчинення злочину (побутова, вулична тощо);

4) за часом вчинення (день тижня і година вчинення);

5) рецидивна (повторність вчинення злочину);

6) економічна;

7) організована та ін.

Соціально-демографічні ознаки: стать, вік, рівень освіти, національність, громадянство, рід занять, родинний стан тощо.

Групування за територіальними ознаками (район, місто, область) та галузями господарства дають можливість порівнювати рівень інтенсивності і розповсюдженості злочинів по регіонах та сферах економіки.

Групування за часом вчинення злочину бажано проводити не по всіх злочинах, а тільки таких, на які має вплив "сезонність" (наприклад, зґвалтування, крадіжки, хуліганство), що дає можливість одержати необхідні дані для розробки відповідних попереджувальних заходів.

Групування злочинців за соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта, сімейний стан, соціальне походження) слід співвідносити з групуваннями населення, яке проживає на певній території, за аналогічними ознаками. Це дозволить одержати правильне уявлення про розповсюдженість злочинності в регіонах.

Наведена класифікація групуючих ознак, як і будь-яка інша, не є вичерпною, проте вона може бути використана для дослідження різних аспектів злочинності. Вибір групуючої ознаки - одне з найважливіших питань статистичного групування. Тому дослідник має покласти в основу групуючих ознак не штучно надумані факти та їх властивості, а лише ті, які існують у реальному житті.