43. Комплексний процес улаштування монолітних залізобетонних конструкцій

При зведенні монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій слід керуватися будівельними нормативними документами і вимогами проекту проведення робіт. Надійність і довговічність конструкцій обумовлюється якістю виконання опалубних, арматурних і бетонних робіт. Застосування прогресивної технології та організації праці, засобів комплексної механізації відповідають підвищенню якості робіт і скороченню термінів зведення конструкцій. Масивні й протяжні бетонні й залізобетонні конструкції бетонують окремими ділянками, що сполучаються між собою. Така ділянка називається блоком або картою бетонування. Конструкцію розділяють на ділянки за конструктивними або технологічними ознаками. Простір між окремими ділянками утворюють деформаційні шви, які розділяють на осадові, температурні й усадочні. Осадові шви призначені для відокремлення одних конструкцій від інших. Наприклад, фундамент під устаткування відокремлюють від бетонної підлоги швом товщиною 1...10 мм, щоб навантаження від устаткування не передавалося елементам підлоги. Температурні шви призначені для компенсації розширення або стиску споруд і конструкцій при підвищенні або зниженні температури (наприклад, при влаштуванні дорожніх і аеродромних покрить і т.п.). Відстань між температурними швами і ширину швів визначають шляхом розрахунку. Усадочні шви влаштовують при зведенні масивних і протяжних конструкцій для запобігання тріщиноутворенню при усадці бетону, що твердіє. Деформаційні шви заповнюють матеріалами, які легко деформуються (гумовобітумними, бітумно-полімерними мастиками, тіоколовими герметиками). При бетонуванні конструкцій неминучі технологічні перерви (закінчення зміни, перерви в доставці бетону, установка арматури та ін.). У цих випадках улаштовують робочі шви. Робочим швом називається площина, по якій до раніше покладеного бетону прилягає свіжоукладений. На відміну від деформаційних, робочі шви виключають переміщення поверхонь, які стикуються, відносно одна одної і не повинні знижувати несучу здатність конструкції. Розташування робочих швів визначається проектом провадження робіт і вказується в робочих кресленнях. Місце розташування робочого шва призначається таким чином, щоб у найменшій мірі зменшилася несуча здатність конструкції.

44. Технологія влаштування рядових перемичок

Рядові перемички являють собою звичайну кладку на розчинах підвищеної міцності (марки 25 і вище) і є продовженням кладки стіни. Розтягують зусилля, що виникають в кладці перемички, сприймає арматура (як правило, круглі сталеві прутки діаметром 6 мм). Висота рядової перемички може становити 5-6 рядів, але не менше чверті ширини отвору. При влаштуванні рядових перемичок на рівні верху отвору встановлюють опалубку з дощок товщиною 40- 50 мм. Для її обпирання з кладки випускають цеглу, срубивая їх після зняття опалубки. Як варіант, кінці опалубки вставляють у борозни на укосах прорізів, а після зняття опалубки борозни закладають. При ширині отвору більше 1,5 м опалубка спирається на дерев'яні стійки з брусів (по 2 стійки з кожного боку прорізу).

На підготовлену опалубку розстеляють розчин шаром 2-3 см і укладають в нього арматуру. Арматурністрижні, втоплені в шар розчину, повинні заходити в кладку прорізу на глибину 25 см, при цьому кінці стрижнів загинають навколо цегли. На кожні півцеглини товщини стіни укладають по одному арматурному стрижню. Якщо використовуються арматурністрижні з періодичним профілем, їх загинати не потрібно. Терміни витримування рядових перемичок на опалубці при температурі зовнішнього повітря вище 10 ° С - не менше 12 діб, а при більш холодному повітрі -. До 24 сут.