3. Електропрогрівання при бетонуванні в зимових умовах

За мінусових температур замерзання води в бетоні, який твердне, призводить до виникнення внутрішніх сил, що порушують кристалічні новоутворення. Під час відтавання і подальшого твердіння при нормальних умовах ці новоутворення повністю не відновлюються. Крім того, порушується зчеплення із зернами заповнювача і арматурою, що знижує міцність бетону, його щільність, стійкість і довговічність.

Якщо бетон до замерзання набирає потрібної початкової міцності, то зазначені вище процеси не впливають на нього негативно. Мінімальна міцність, за якої замерзання бетону не є небезпечним, називається критичною. Критична міцність залежить від класу бетону, виду конструкції та умов п експлуатації і становить 30 - 100 %: для бетонних і залізобетонних конструкцій і бетону класів В30 і В40 - 30 %, а для конструкцій, до яких ставляться спеціальні вимоги з морозостійкості, газо- та водонепроникності, - 100 %.

Для забезпечення умов, при яких бетон набуває критичної міцності, застосовують спеціальні методи приготування, подавання, укладання і витримування бетону. Г отуючи бетонну суміш у зимових умовах, температуру підвищують до 35 - 40°С підігріванням води до 90°С і заповнювачів - до 60°С. Бетонну суміш транспортують при можливості без перевантажень. Місця навантаження і розвантаження суміші захищають від вітру, а засоби подавання в конструкції утеплюють.

Бетонування слід виконувати безперервно і високими темпами, при цьому раніше укладений шар бетону слід перекрити до того, як у ньому температура стане нижчою за передбачену.

4. Історичні етапи розвитку будівельних технологій

Розвиток ремесел і торгівлі призвело до утворення міст. Перші міста виникли ще на зорі рабовласницького способу виробництва. Створення міст в Південному Дворіччі (Месопотамська долина), в Єгипті, Малій Азії, Закавказзі, Індії, Китаї відноситься до III-I тисячоліть до н. е. Зазвичай в центрі великого месопотамського міста того часу височіла споруда з високою ступінчастою пірамідою (зіккурат) (рис. 1), святилищем і царським палацом. Звідси здійснювався нагляд за роботою рабів і вільних общинників, які обробляли царську і храмову землі. Продукти, що стягуються з сільського населення у вигляді податку, зберігалися в цих пірамідах. Навколо розташовувався внутрішній місто, яке обносився високим валом або стінами, а за ними знаходилися передмістя. З метою оборони стіни міста споруджувалися дуже потужними. Древній Вавилон, наприклад, мав три оборонні стіни, товщина яких досягала 8 м. При розкопках стародавніх міст виявлені замощені вулиці, водопроводи, каналізація. Поступово пішло і розвиток жител. Природно, що їх тип в чому визначають природні умови, в яких живуть люди. Але створення того чи іншого типу жител в більшій мірі залежить від рівня продуктивних сил і стану техніки. Будівництво міст сприяло розвитку будівельної техніки. Зазвичай великі споруди споруджувалися рабами і населенням сільських громад. Досить, наприклад, вказати на будівництво піраміди Хеопса в Давньому Єгипті, яка будувалася близько 30 років. Тисячі рабів споруджували цю піраміду. Вона будувалася з кам'яних блоків вагою від 2,5 до 30 т. Висота її спочатку досягала 146,5 м. Основними будівельними матеріалами були камінь, дерево, цегла. Поширення того чи іншого матеріалу багато в чому залежало від наявності місцевих ресурсів.