50. Технологія монтажу залізобетонних колон

При надходженні залізобетонних колон на будівельний майданчик треба перевірити відповідність розмірів їх проектним і точність положення закладних деталей. Колони одноповерхових промислових будівель монтують найчастіше цілком; довгі колони на спеціальному стенді укрупнюють. Для підготовки колон під монтаж слід нанести з чотирьох боків зверху колони і на рівні верху фундаментів осьові риски. Якщо на колони будуть монтуватися підкранові балки, то з двох боків консолей або траверс колон, що складаються з двох віток, наносять риски осей балок.

Перед монтажем у разі потреби колони оснащують хомутами або струбцинами з розчалками, драбинами і монтажними столами, начеплю-ють монтажне обладнання. Подають колони під монтаж у певній послідовності й монтують «з колес», в окремих випадках з розкладанням біля місць установлення. Процес монтажу колон включає такі операції: стропування, піднімання, переміщення, орієнтування на місце встановлення, встановлення, вивірення, тимчасове і постійне закріплення. Для піднімання колони без консолей масою до 10 т застосовують фрикційні захоплювачі, більш важких — штирові з дистанційним роз-стропуванням. Для стропування колон з консолями використовують рамкові захоплювачі, а для монтажу з транспортних засобів — балансирні траверси, які складаються з двох віток. Для того щоб зменшити довжину стріли крана, що використовують для піднімання колон, її оснащують вилкуватим оголовком; це дає змогу використовувати більш легкі крани, а також обмежувати розгойдування колон у процесі установлення. При підніманні важких колон для кращого орієнтування на опору і попередження розгойдування рекомендується застосовувати жорсткі маніпулятори, які закріплюють біля основи стріли крана.

51. Правила розрізки камяної кладки

Щоб забезпечити міцність і монолітність будівлі, що зводиться з штучних будівельних матеріалів, необхідно дотримуватися правила розрізання кладки. Оскільки неправильна (безладна) укладання будівельних матеріалів може привести до його руйнування. На картинці видно як лежачий зверху камінь, який спирається тільки в двох точках, під впливом навантаження, ламається. І в теж час, якщо порожнечу заповнити розчином, камінь матиме спирання по всій площині і зможе витримувати набагато більше навантаження. На цьому прикладі стає зрозуміло, що для забезпечення міцності будинку, камені в кладці необхідно розташовувати відповідно до правил.

Існують три основні правила розрізання кладки:

Перше правило розрізання кладки: Ліжку каменів необхідно розташовувати перпендикулярно силі, що впливає на кладку, а камені повинні укладатися горизонтальними рядами. Передача тиску в кладці від одного каменя на інший повинна відбуватися по всій площині дотичних граней, званих постелями каменів; цим же досягається велика стійкість кам'яної кладки. Якщо камені будуть покладені під кутом до ліжка каменю, виникне горизонтальне зусилля, яке буде прагнути зрушити камінь, де цьому зрушенню перешкоджає тільки сила тертя.

Друге правило розрізання кладки: Вертикальні шви розмежовують одні камені від інших, повинні бути перпендикулярні ліжках. У кожному ряду кладки камені укладають так, щоб не стався їх зрушення. Якщо бічні поверхні каменів матимуть нахил, то каміння в кладці являють собою клини, де під впливом діючих навантажень, клиноподібні камені будуть прагнути розсунути камені.

Третє правило розрізання кладки: Поперечні і поздовжні шви в горизонтальних рядах перев'язують камінням вищого ряду, зрушуючи їх на половину або на чверть довжини щодо каменів нижчого ряду. Якщо зробити поздовжні і поперечні вертикальні шви наскрізними, то вийде кладка, розділена на окремі стовпчики, які під впливом вертикального навантаження будуть розширюватися, що і може призвести до деформації і руйнування кладки. Отже, площини вертикальної розрізання кожного ряду повинні бути зрушені щодо площин, що межують з ними рядів.