Соціальна політика – державна політика, спрямована на стабільний розвиток соціальної сфери суспільства, задоволення соціальних потреб основних суспільних груп.

Стабільність політична – динамічна рівновага політичних сил.

Сталого розвитку концепція – концепція суспільного розвитку, ухвалена міжнародною конференцією у Ріо-де-Жанейро 1992 р. Грунтується на таких принципах: людство може надати розвитку сталого і тривалого характеру; обмеження в експлуатації природних ресурсів пов`язані з сучасним рівнем техніки та соціальної організації; необхідно надати всім людям можливість реалізувати надії на добробут; одна з головних причин екологічних катастроф – злидні; темпи росту населення мають бути погоджені з виробничим потенціалом екосистеми тощо.

Стоїцизм – філософське вчення у Давній Греції.

Стратегія політична – тривалі цілі, основні напрями політичної діяльності, визначення черговості цілей.

Суб’єкт влади – суб’єкт соціальної дії, який здійснює владний вплив.

Субсидіарності концепція – концепція державного управління, за якої управлінські функції зосереджуються на найнижчому з управлінських рівнів, на якому може бути вирішена управлінська проблема.

Суверенітет державний – верховенство державної влади всередині країни та її незалежність у зовнішній сфері.

Суспільні рухи – об’єднання, які не мають чіткого організаційного оформлення, створюються навколо однієї важливої проблеми.

Тактика політична – методи, форми діяльності з реалізації політичної стратегії.

Теократія – влада конфесійної організації суспільства.

Теорія політичного реалізму – теорія міжнародної політики, згідно з якою держави борються за владу на світовій арені, а зовнішня політика держави визначається національними інтересами.

Тероризм – форма ведення політичної діяльності шляхом насильства та залякування.

Толерантність – властивість суб’єкта, що полягає у вмінні співіснувати з носіями інших культур, політичних поглядів, мови.

Тоталітаризм – політичний режим, за якого політична система здійснює тотальний контроль над усіма сферами суспільного та особис­того життя. Йому властиві однопартійність, обов’язкова для всіх ідеологія.

Традиції політичні – нормативні зразки політичної поведінки, що склались історично, передаються з покоління в покоління. Політичні традиції можуть бути динамічними і статичними, стійкими і нестійкими.

Транзитологія – сукупність концепцій переходу країн від недемократичних до демократичних політичних режимів.

Трансферт – передача коштів з місцевого до державного бюджету або навпаки.

Унітарна держава – форма державного устрою, якій властиві єдині правова система, громадянство, система вищих органів влади.

Управління конфліктом – здійснення впливу на хід конфлікту.

Уряд – орган (часто вищий) виконавчої влади у державі.

Уявлення політичні – образи політичних об’єктів, що формуються на ґрунті особистого досвіду та через соціальне спілкування. Вони можуть базуватися на об’єктивних політичних знаннях або існувати у вигляді політичних почуттів і настроїв, можуть бути істинними чи хибними.

Фашизм – політична ідеологія, яка базується на антидемократизмі, шовінізмі, расизмі, силових методах протидії опонентам.

Федерація – форма державного устрою, за якої держава склада-ється з утворень, які володіють деякими атрибутами власної державності (конституціями, законодавчими органами, вертикаллю виконавчої влади тощо), але не є державами у міжнародно-правовому відношенні.

Фемінізм – ідеологія, що обгрунтовує рівні права жінок з чоловіками, та рух, що базується на цій ідеології і вимагає рівних соціальних та політичних можливостей для жінок.

Фобія (націо-, етно-) – вороже ставлення до інших націй (етносів).

Форма державного правління – принцип організації державної влади. Основні форми державного правління – монархія та республіка.

Форма державного устрою – одна з форм держави, яка віддзеркалює спосіб територіальної організації державної влади.

Функціонування політичне – здійснення й управління діяльністю політичних інститутів, спільними справами, процесами, задоволення потреб суспільства та соціальних груп.

Харизма – (від грецьк. charisma – Божий дар, Благодать) – поняття, яке означає надзвичайні або виняткові здібності та якості, даровані окремим особистостям природою або Богом, завдяки чому вони відрізняються від інших людей.

Ценз – обмеження у використанні політичних прав, зокрема, виборчого.

Цивілізація – форма спільного життя людей, якій властиве відтворення соціальної структури відносин на основі пріоритету цінностей, ідеалів і життєвих смислів.

Цінності політичні – речі, предмети, явища політичної сфери, які оцінюються як засоби задоволення потреб, реалізації політичних інтересів індивідів та соціальних груп.