Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
posobie_politologia.doc
Скачиваний:
89
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
1.63 Mб
Скачать

Закони Дюверже щодо кореляції виборчих та партійних систем

Виборча система

Партійна система

Пропорційна

Багатопартійна; партії мають жорстку структуру і незалежні

Мажоритарна абсолютної більшості

Багатопартійна система; партії прагнуть до об’єднання в коаліції

Мажоритарна відносної більшості

Двопартійна система

Організація виборчої кампанії. Учасниками виборчого процесу є: виборці; кандидати на посаду, на яку здійснюється обрання (в депутати, президенти); політичні сили, що висунули кандидатів; спостерігачі за організацією виборчої кампанії, ходом голосування та підрахунком голосів (вони представляють не лише політичні сили, а й громадські організації, зокрема, міжнародні); засоби масової інформації.

Може здатися, що зацікавленість у результатах виборів мають лише ці категорії. Але це не зовсім так. До кола учасників виборчої кампанії належать також особи, задіяні в її організації (насамперед члени виборчих комісій). Враховуючи, що вони часто делегуються політичними силами, ці особи як громадяни мають політичний інтерес щодо результатів виборів, а їх дії впливають на результати голосування.

Є й інші індивіди та групи, які, хоча вони не є безпосередніми учасниками виборчого процесу, здатні вплинути на хід виборів. Це органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовці. Вони надають приміщення під голосування, вирішують інші питання забезпечення роботи виборчих комісій. Вірогідно, ці громадяни теж не будуть політично нейтральними, відтак їх дії можуть впливати на голосування. Врешті-решт органи влади (парламент), ухвалюють правила виборів.

Не слід забувати про суди, повноваження яких прописані у виборчому законодавстві, але які на власний розсуд ухвалюють рішення, що впливають на голосування – щодо відповідності законодавству діяльності виборчих комісій, інших учасників (аж до їх зняття з балотування) тощо.

Кожен з суб’єктів розробляє алгоритм дій під час виборчих кампаній з метою реалізації власних інтересів. В політології це віддзеркалюється у понятті виборчої інженерії. До методів цієї інженерії в частині організації виборчої кампанії В. Бебик відносить: зміну виборчих процедур; маніпулювання кордонами виборчих округів; відбір часу для проведення виборів; добір лояльного складу виборчих комісій; практику голосування вдома.

Політичні сили та кандидати, що беруть участь у виборах (балотуються), формулюють стратегію виборчої кампанії, її тактику, здійснюють організаційну діяльність. До стратегії виборчої кампанії належать: декларування причетності до партії, блоку, лідера; створення міжособистісного контрасту кандидатів; створення ідеологічного контрасту; ставка на головну проблему; формування позитивного іміджу; створення негативного іміджу конкурентів; утворення коаліцій; ставка на владні структури, на суспільно-політичні структури, на ЗМІ; деморалізація конкурентів.

Тактика виборчої кампанії передбачає дії щодо реалізації стратегії. Розробка плану дій передбачає їх послідовність, вирішення питань ресурсного забезпечення, кореляцію цих дій з діями інших учасників виборчого процесу, зокрема, й конкурентів тощо.

Організаційний бік участі у виборах передбачає створення передвиборного штабу, розподіл обов’язків та відповідальності між його членами (до цих обов’язків належать розбудова зв’язків з іншими учасниками виборів, зокрема, органами влади, конкурентами, громадськими організаціями, ЗМІ, ресурсне забезпечення, координація дій регіональних штабів, робота з активістами тощо). Важливий напрям організації виборчої кампанії – контроль за діями низових ланок (регіональних штабів тощо).

Елементом виборчої кампанії є її моніторинг, мета якого – інформаційне забезпечення розробки та реалізації тактичних дій кандидата (політичної сили). Він включає відслідковування та аналіз наслідків дій самого кандидата (політичної сили), опонентів, інших учасників виборів. На основі інформації аналітичні служби розробляють пропозиції щодо реагування, корегування тактики передвиборчої кампанії, план дій кандидата тощо.

Контрольні запитання

Розкрийте поняття політичного процесу. З чого складається національний політичний процес?

Що таке вектор політичного процесу? Від чого він залежить?

Чим політичний конфлікт відрізняється від суперечностей?

Надайте типологію сучасних політичних конфліктів?

Що таке політична криза? Наведіть приклади та проаналізуйте їх.

В чому полягають особливості управління політичними конфліктами?

Охарактеризуйте місце виборів у функціонуванні політичних систем?

В чому полягають причини абсентеїзму та шляхи його подолання?

Наведіть типологію виборів та виборчих систем.

Які складові організації виборчої кампанії?

Приклади тестових завдань.

Розташуйте стадії політичного процесу згідно з логічною послідовністю?:

а) відтворення компонентів та ознак політичної системи; б) прийняття та виконання управлінських рішень; в) конституювання політичної системи; г) контроль за розвитком політичної системи.

Конфлікти ускладнюють процеси прийняття рішень. Про яку з функцій конфліктів йдеться:

а) комунікативну; б) дезорганізуючу; в) діагностичну.

Умови виходу з конфлікту – сильна взаємозалежність сторін та важливість конструктивного рішення для обох. Яка із стратегій доцільна?:

а) співробітництва; б) пристосування; в) компромісу.

Встановіть відповідність:

А) Активне виборче право

Б) Пасивне виборче право

1) право обирати органи влади;

2) право бути обраним до органів влади.

Як називається ухиляння від голосування на виборах?:

а) пасивність; б) абсентеїзм; в) байдужість.

Що таке пропорційна система з закритими списками?:

а) виборець голосує не лише за списки кандидатів, а й за окремих кандидатів зі списків; б) виборець може голосувати лише за списки; в) список кандидатів відсутній, виборець голосує лише за партії.

За якою системою обиралися народні депутати України у 2007 р.?:

а) мажоритарною; б) пропорційною; в) змішаною.

Становленню якої партійної системи, згідно з законами Дюверже, сприяє мажоритарна виборча система відносної більшості?:

а) двопартійної; б) з великою кількістю незалежних партій; в) з кількома партіями, що прагнуть створити коаліцію.

Література

Бевзенко Л. Хід революцій / Любов Бевзенко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://www.pravda.com.ua/news/2006/4/11/40850.htm.

Валерстайн І. Модернізація: мир праху її / Імануїл Валерстайн. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2008. – №2. – С. 21-25.

Горбатенко В.П. Прикладна політологія: навч. посіб. / Володимир Горбатенко, Світлана Денисюк, Галина Зеленько та ін. В.П. Горбатенко (ред.). – К. : Академія, 2008. – 472 с.

Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть / Володимир Павлович Горбатенко. – К.: Академія, 1999. – 240 с.

Єзеров А.А. Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні / Альберт Анатолійович Єзеров. – Одеса: Юрид. л-ра, 2008. – 236 с.

Здравомыслов А.Г. Социология конфликта / Андрій Григорович Здравомислов. – М.: Аспект-Пресс, 1996. – 317 с.

Карл Т.Л. Демократизация: концепты, постулаты, гипотезы / Террі Лінн Карл, Філіп Шміттер. // Полис. – 2004. – № 4. – С. 6-27.

Кіндратець О. Політичні зміни і політична стабільність / Олена Кіндратець. // Політичний менеджмент. – 2005. – №2. – C. 55-67.

Клюев А. Формула украинской модернизации: взяться и сделать / Андрій Петрович Клюєв. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zn.ua/articles/81765.

Ковалев В.А. Теория революции П.А. Сорокина и российский политический процесс / В.А. Ковалев. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.politex.info/content/view/571/30/.

Кочубей Л.О. Виборчі технології і політологічний аналіз: на прикладі виборів до парламенту сучасної України / Лариса Олександрівна Кочубей. – К.: Юрид. думка, 2006. – 279 с.

Курбатов С. Пал Тамаш: «Казкові образи й сьогодні діють безвідмовно, треба тільки вміло ними керувати» / С. Курбатов. //Дзеркало тижня. – 2006. – 4 лютого. – С.21.

Литвин В.М. Роль революцій в історичній долі України / Володимир Михайлович Литвин. // Історична і політична наука та суспільна практика в Україні. – К.: Парламентське видавництво, 2009. – С. 154-165.

Марцеляк О.В. Вибори народних депутатів України: Навчальний посібник / О.В. Марцеляк. – Харків: ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС», 2007. – 620 с.

Мацієвський Ю. Деякі аспекти вивчення феномена кризи у політичних дослідженнях / Юрій Мацієвський. // Політичний менеджмент. – 2008. – №6. – С.16-29.

Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – 2010. – №6(50) – 391 с.

Піча В.М. Політологія: Підручник для студентів вищих закладів освіти / Володимир Маркович Піча, Наталія Михайлівна Хома. – 5-те вид., виправ. і допов. – Львів: «Магнолія», 2009. – С. 229-245.

Політичні конфлікти в сучасній Україні: сутність, витоки, шляхи подолання : Курасівські читання – 2008 / НАН України, [редкол. : Ю.А. Левенець (голова) та ін.] – К.: ІПіЕНД, 2008. – Вип. 41. – 266 с.

Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник / Федір Михайлович Кирилюк, А.Є. Конверський, В.Ф. Білик та ін. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 459-477, 495-539.

Шляхтун П.П. Політологія (історія та теорія): підручник / Петро Панасович Шляхтун. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 472 с.

Уоллерстайн М. Избирательные системы. Партии и политическая стабильность / Мануель Уолерстайн. // Полис. – 1992. – №5-6. – С. 156-162.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]