Політологія як наука та навчальна дисципліна

1. Політика як соціальне явище.

2. Предмет, методологія, категорії та функції політології.

3. Історія політичної думки.

Політика як соціальне явище

Об’єктом політології у найширшому смислі є сфера політики. Але що є сутністю політики? Сам термін походить від давньогрецького polis (місто-держава). Спочатку під політикою розуміли мистецтво управління полісом. Згодом з’явились інші визначення. К. Маркс розумів під політикою боротьбу суспільних класів, М. Вебер – управління різними сферами життя та керівництво політичною організацією, передусім державою.

Згідно з Оксфордським словником, політика виникає там, де люди не задоволені розподілом прав і де існують процедури для врегулювання розбіжностей. Відсутня політика там, де є одностайна згода щодо прав і обов‘язків. Отже, передумовою політики є дефіцит ресурсів, внаслідок чого виникають групи людей, які борються за їх перерозподіл. Інструментом перерозподілу є влада, в першу чергу державна.

Тому тривалий час політику визначали як сферу державного управління. Але етатистський (фр. etate – держава) підхід мав недоліки. Він другорядну роль відводив недержавним суб’єктам (наприклад, партіям), які впливають на перерозподіл ресурсів. Цей недолік долається у визначенні політики як сфери влади (кратологічний / грец. «кратос» – влада/ підхід), хоча держава лишається найпотужнішим її суб’єктом.

В англійській мові є терміни, які відповідають вітчизняному поняттю «політика». В. Горбатенко зазначає, що термін politics означає взаємодію індивідів, груп, організацій у сфері влади; polity – організаційно-інституційну форму політики; policy – зміст політичної діяльності, тобто цілі, механізми їх реалізації тощо.

Отже, політика є сферою діяльності, предмет якої – завоювання, утримання і використання державної влади, та самою цією діяльністю.

Таблиця 1

Структура політики

Політичний інтерес	- першопричина, усвідомлене джерело політичної поведінки
Політичні відносини	- взаємодія суб’єктів політики та влади
Політична організація	- визначає роль інститутів, публічної влади як центрів управління, регулювання суспільних процесів
Політична свідомість	- сукупність поглядів, знань, оцінок, орієнтації на збереження даної політичної системи, влади
Політична діяльність	- активність, спрямована на зміну або збереження існуючих політичних відносин.
Політичний процес	- форма функціонування політичної системи суспільства у просторі та часі

Оскільки рішення, які виробляє влада, є обов’язковими, політика пов’язана з правом, мораллю, які нормативно регулюють суспільні відносини. Політики немає у суспільстві, де люди поборюють одне одного, швидше керуючись принципом «Я буду мати», аніж «Я маю на це право».

Суб’єкти політики – індивіди, групи, установи (організації), які беруть участь в політиці. Розрізняють «суб’єктів політики» та «носіїв влади». Останні – це індивіди, організації, які наділені владними повноваженнями.

Об’єкти політики – явища суспільного життя, на які спрямована діяльність суб’єктів політики. Ними є політична, економічна, правова, духовна підсистеми суспільства, окремі соціуми та індивіди.

Виокремлюють види політики залежно від:

- її суб’єктів та носіїв влади – державну, партійну тощо;

- сфери – зовнішню, економічну, соціальну, військову тощо;

- рівня діяльності – локальну, регіональну, національну, міжнародну.

Функції політики. Першою часто називають інтеграцію суспільства, забезпечення його стабільності. Дійсно, завдяки владі регулюють сфери суспільного життя, встановлюють норми, забезпечується порядок. Але деякі дослідники вважають, що політика – передусім боротьба, конфлікт. К. Шмітт взагалі визначав її через поняття «ворога» і «друга». Отже, думка про інтеграцію суспільства як функцію політики має прихильників та опонентів. Але вони доповнюють одні інших. В політиці неминучі конфлікти, але її ціль – створення інститутів, що забезпечують їх розв’язання. За словами О. Богданова, гармонією є подолання, а не відсутність, протиріч.

Серед інших функцій політики виокремлюють: вираження інтересів соціальних груп, індивідів, управління політичними процесами, виявлення та вирішення конфліктів, соціалізацію індивідів. Але усі ці функції розкриваються через функцію інтеграції.