Центральні органи державної влади

В сучасних державах існують такі органи державної влади.

1. Глава держави. Найчастіше це монарх (король, імператор, цар, султан тощо), влада якого успадковується, або президент, який обирається (населенням, парламентом). Типові повноваження президентів, залежно від форми правління, включають: призначення уряду, реорганізацію органів виконавчої влади; призначення суддів; здійснення внутрішньої та зовнішньої політики; право законодавчої ініціативи, підписання та оприлюднення законів; призначення виборів та розпуск парламенту; призначення референдуму; нагородження, помилування; здійснення функцій головнокомандуючого, оголошення надзвичайного стану.

В Україні Президент, за Конституцією, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, дотримання Конституції, прав та свобод громадян, Головнокомандуючим Збройними Силами, главою Ради національної безпеки та оборони. Він призначає членів уряду, голів місцевих держадміністрацій, підписує закони чи накладає на них вето, представляє Україну на міжнародній арені. Обирається він населенням на 5 років. Одна людина не може бути обраною Президентом більше ніж на 2 терміни поспіль. Діяльність глави держави забезпечує адміністрація Президента.

Існує система відповідальності Президента. Ключовий її елемент – вибори. Також вона включає інститут імпічменту – дострокового відсторонення Президента з посади з визначених законом підстав (державної зради, правопорушення тощо). Ця процедура виникла в Англії, де імпічмент здійснювався щодо осіб, недосяжних для парламенту. Часто імпічмент має складну процедуру – щоб зробити політичні відносини стійкими та не використовувати його в політичних цілях. В Україні для імпічменту необхідні кілька етапів розгляду питання у парламенті, Верховному Суді, врешті голосування за імпічмент 338 депутатів (з 450).

2. Парламент – законодавчий орган. Виник в Англії. У США називається Конгресом, Росії – Федеральними Зборами, ФРН – бундестагом, Польщі – сеймом, Україні – Верховною Радою. Крім законодавчої, до функцій парламентів належать установча (ухвалення Конституції), контрольна (утворення комісій з розслідування певних явищ) тощо.

До повноважень Верховної Ради України належать ухвалення Конституції та законів, визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, призначення виборів Президента, усунення його з посади в порядку імпічменту, ухвалення бюджету та Програми діяльності Кабінету Міністрів, надання згоди на призначення Президентом Прем’єр-міністра тощо.

Парламенти бувають однопалатними та двопалатними. Останні складаються з верхньої та нижньої палат. Верхня найчастіше віддзеркалює інтереси регіонів держави на противагу нижній, що виражає національні інтереси. Явище двопалатного парламенту отримало назву бікамералізму. Двопалатний парламент існує в США, Росії, ФРН тощо (близько 40% країн). У Великобританії він пов’язаний з традицією – до верхньої палати (палати лордів) входять власники дворянського статусу.

В Україні існує однопалатний парламент – Верховна Рада. Її конституційний склад нараховує 450 депутатів. Термін повноважень – 4 роки (за Конституцією 1996 р.; редакція 2004 р. передбачала 5-річну каденцію).

Очолює парламент (окремі палати) спікер. В західних країнах його роль переважно організаційна, а не політична. У Великобританії спікер палати громад навіть не голосує за закони (його голос враховується, коли за та проти закону висловилась однакова кількість депутатів). В Україні Голова Верховної Ради відіграє й політичні функції. Це пов’язано з його роллю при вирішенні питань, виносити чи ні закон на голосування, традицією щодо переголосування законів тощо.

В парламенті діють галузеві комітети, які готують закони та здійснюють контроль у сфері своєї компетенції. У нинішній Верховній Раді 26 комітетів – з питань держбудівництва та місцевого самоврядування, з питань бюджету, з питань економічної політики тощо. Питання будівництва належать до компетенції, зокрема, Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.

Парламент може утворювати комісії для розслідування важливих суспільних подій. В останні роки в Україні діяли комісії щодо розслідування вбивства Гонгадзе, діяльності київської влади, отруєння В. Ющенка. Результати їх роботи оприлюднюються на засіданнях парламенту або в пресі, використовуються при підготовці парламентських рішень. Водночас вони можуть використовуватися політичними силами проти опонентів. Так, розслідування витрачання кредиту МВФ було використане для дискредитації В. Ющенка, який на час отримання кредитів очолював Нацбанк.

В демократичних державах у парламенті діють фракції, які створюються на партійній та іншій основі. Згідно з Конституцією України, у складі парламенту можуть діяти партійні фракції та непартійні депутатські групи.

3. Уряд та інші центральні органи виконавчої влади. Уряд – орган (часто вищий) виконавчої влади у державі (в Україні – Кабінет Міністрів). Формується на партійній, коаліційній (кілька партій, представлених у парламенті) чи безпартійній основі. Порядок формування залежить від форми правління. У парламентських державах (монархіях, республіках) формується лідером партії, що має найбільшу фракцію (у нижній палаті при двопалатному парламенті), у президентських республіках – президентом. Очолюється Прем’єр-міністром чи Президентом. До уряду входять міністри та глави відомств. В Україні, згідно з Конституцією, члени уряду призначаються Президентом (Прем’єр – за згоди Верховної Ради).

Міністерство – назва найважливіших центральних органів виконавчої влади. В Україні є міністерства: оборони; внутрішніх справ; закордонних справ; освіти і науки, молоді та спорту тощо. Питання будівельного комплексу належать до компетенції Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Інші центральні органи виконавчої влади – комітети, служби, агентства тощо. В Україні діють Державна податкова служба, Антимонопольний комітет (нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства), Фонд державного майна (управління державною власністю та приватизація), Служба безпеки (захист державної безпеки), Національна комісія регулювання електроенергетики (зокрема, визначення тарифів) тощо. Ці органи мають особливий порядок призначення. Серед інших таких органів, зокрема, Державна архітектурно-будівельна інспекція, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

4. Існують інші центральні органи влади. В Україні – Рада національної безпеки та оборони (сфера компетенції – оборона, нацбезпека; голова РНБОУ – Президент, указами якого затверджуються рішення Ради), Національний банк (головне завдання – стабільність грошової одиниці), Рахункова Палата (контроль за держвитратами) тощо. Органами державної влади є суди, які аналізуються у наступному підрозділі.