4.Система юридичних наук і місце в них теорії держави і права.

Юридична наука, до системи якої входить загальна теорія держави і права, є однією з суспільних наук. Суспільні науки вивчають відносини, які склада­ються між людьми і їх утвореннями, безпосередньо служать людині.

Юридична наука спрямована на здобування, узагальнення, систематизацію і використання знань про державно-правову дійсність, її особливістю є спільне дослідження права і держави в їх єдності, взаємозв'язку і взаємовпливі. Спільний об'єкт дослідження — право і держава — пов'язує в рамках єдиної юридичної науки спеціалізовані науки, що входять до її складу, кожна з яких водночас має свій власний предмет дослідження. Таким чином складається система юридич­них наук, кожна з яких вивчає окремі прояви права і держави.

Юридичні науки за певними ознаками можна поділити на кілька груп:

1. Історико-теоретичні науки (історія держави і права, історія політико-правових вчень, теорія держави і права юридична деонтологія) вивчають найбільш загальні закономірності виникнення держави і права; теоретичні уявлення про сутність цих явищ.

2. Галузеві юридичні науки (конституційне право, цивільне право, кримінальне право та ін.) вивчанні, норми окремих галузей права та суспільні відносини, які регулюються відповідними галузями.

3. Прикладні (спеціальні) юридичні науки (криміналістика, юридична психологія, судова медицина, судова статистика тощо) вивчають можливості використання досягнень. неюридичних наук в юридичній практиці.

4. Науки, які вивчають зарубіжні держану і право (конституційне право зарубіжних країн, історія держави і прана зарубіжних країн тощо).

5. Наука міжнародного права.

5.Поняття та ознаки держави.

Держава характеризується як особлива організація суспільства, що відрізняється від суспільства та різних форм державної організації суспільства (недержавних структур) наявністю особливих ознак. Вказані ознаки характеризують особливості держави та поділяються на дві групи:

Серед основних ознак держави називають:

1. наявність політичної публічної влади. Політичний характер влади визначає рівень обов`язковості владних рішень, а публічний характер визначає рівень поширеності державних рішень на населення;

2.наявність території, 3.суверенітет, тобто політико-правова характеристика влади, що закріплюється нормативним актом та характеризує державну владу як верховну, незалежну, неподільну та єдину. Існує три різновиди суверенітету:

a). національний суверенітет, тобто реальна можливість нації створювати незалежну державу;

б).народний суверенітет, тобто реальну участь народу у здісненні влади;

в).державний суверенітет, тобто політико-правова властивість державної влади, що виражається в її незалежності від іншої влади в середині країни та в праві держави самостійно вирішувати свої проблеми на основі принципів міжнародного права

4. наявність системи органів та організацій, що створюються державою для виконання її функцій та завдань і охоплюється понаттям механізм держави. Частина органів держави, що створюється для реалізації владних повноважень охоплюється поняттям аппарат держави;

5. наявність можливості розробляти загальнообов`язкові правила поведінки, що визначаються як правові норми. За допомогою права держава визначає зміст прав та обов`язків суб`єктів суспільних відносин, а також забезпечує обов`язковість своїх рішень;

6. можливість самостійно визначати види і розміри податків. Податки – це загальнообов`язкові платежі, що стягуються у населення у сумі чи процентному відношенні на загально-соціальні проблеми (освіта, охорона здоров`я, культура, соціальні виплати тощо).

Серед факультативних ознак держави розрізняють:

наявність конституції;

наявність державних символів;

наявність громадянства

грошової одиниці;

збройних сил;

участь держави у міжнародних органах і організаціях тощо.