26. Види органів держави

Орган держави — це структурно організований колектив державних службовців (або один держав­ний службовець), котрі наділені владними повнова­женнями та необхідними матеріальними засобами для виконання певних завдань і функцій держави.

Види органів держави розрізняються:

1) За місцем у системі державного апарату:

а)   первинні — створюються шляхом прямого во­левиявлення всього (або певної частини) населення й уособлюють суверенітет держави; б) вто­ринні — всі інші органи, які створюються первин­ними, походять від них, їм підзвітні;

2)  за змістом або напрямком державної діяльності: а) органи законодавчої влади', б) гла­ва держави; в) органи державного управління (ви­конавчої влади); г) судові органи; д) органи кон­трольно-наглядові;

3)  за способом утворення: а) виборні; б) при­значувані; в) ті, що успадковуються;

4)  за часом функціонування: а) постійні;

б)   тимчасові;

5)  за складом: а) одноособові; б) колегіальні;

6)  за територією, на яку поширюються їхні повноваження: а) загальні (центральні); б) міс­цеві (локальні).

До державних органів долучаються органи місцевого самоврядування, які на локальному рів­ні виконують переважно юридичними засобами низку владних функцій, хоча формально вони не вважаються офіційними представниками (органа­ми) держави. Це так звані муніципальні органи.

27. Поняття та ознаки правова держава

Правова держава — це така держава, в якій функціонує режим конституційного правління, існує розвинута і несуперечлива правова система й ефективна судова влада, забезпечено реальний розподіл влад з їхньою ефективною взаємодією та взаємоконтролем, з розвинутим контролем з боку суспільства державної влади. Загальний демократичний устрій системи влади і політики правової держави органічно пов'язаний з його правовими засадами. В основу правової держави покладено рівність державної влади, громадянина і суспільства, їхня правова рівність перед законом.

Правова держава передовсім є державою як соціальним інститутом, тобто їй притаманні в першу чергу риси держави взагалі.

Специфічні ознаки правової держави:

1. верховенство і панування права в широкому розумінні і закону у вузькому розумінні (держава має керуватися законом);

2. принцип розподілу влад (реалізується принцип верховенства закону, носить інструментальний характер);

3. пріоритет прав і свобод особистості. Права існують не лише у особистості, але і у колективу, у суспільства, держави (на першому місці в не правовій державі);

4. соціальна захищеність;

5. соціальна справедливість;

6. чітке розмежування функцій держави і суспільства;

7. створення антимонополістичного механізму, який унеможливлює зосередження владних повноважень в певній ланці або інституті;

8. встановлення в законі і здійснення в житті суверенності державної влади;

9. формування суспільством на основі норм виборчого права законодавчих органів і контроль за формуванням і втіленням законодавчої волі в законах;

10. відповідність внутрішнього законодавства загальноприйнятим нормам і принципам міжнародного права;

11. взаємна відповідальність держави і особи;

12. наявність громадянського суспільства.

13. Громадяни мають права та обов'язки.

Визнання держави правовою означає підкорення будь-яких форм державної діяльності праву, передовсім Конституції, головне призначення якої в демократичному суспільстві – бути основним обмежувачем державної влади заради збереження основних прав і свобод громадян, слугувати гарантом саморозвитку і самоорганізації основних інститутів демократичного суспільства. Обмежуючи державну владу правом, Конституція зберігає тим самим проголошену нею свободу, яка є основним призначенням права.