50.Поняття та види форм права

В юридичній літературі розрізняють поняття "форма права" і "джерело права". Джерело права - поняття, що визначається трьома значеннями: 1. Це джерело інформації щодо виникнення права та шляхів його розвитку. Саме таку роль відіграють літописи та інші історичні документи. 2. Це джерело формування права в державному суспільстві. Саме таку роль відіграють об'єктивні умови життєдіяльності суспільства та інтереси і потреби в правовому регулюванні. 3. Це джерело інформації населення щодо змісту прав та обов'язків, що встановлюються державою. Саме таку роль мають норми права.

Форма права - це зовнішній спосіб виразу правової норми, тобто певні правові документи, які вміщують правові приписи. В літературі розрізняють 4 основні форми права, розвиненість яких в кожній з держав визначає особливості правової системи. 1. Санкціонований звичай - звичаєве правило поведінки, якому держава шляхом санкціонування надає загальнообов'язкового характеру. Це найпростіша з форм права, що характеризує релігійно-традиційну правову систему. В Україні не визнається як форма права, оскільки санкціонування звичаю передбачає необхідність прийняття нормативно-правового акту. 2. Судовий чи адміністративний прецедент - рішення судового чи адміністративного органу по конкретній юридичній справі, що є обов'язковим в процесі розгляду схожих справ. Характерним є для англосаксонської правової системи. 3. Нормативний договір як угода між двома і більше суб'єктами, що має загальний характер та вміщає правові норми. Характерним є для міжнародного права. 4. Нормативно-правовий акт - документ, що приймається органом держави в процесі правотворчості.

51.Норматив.-прав.Акт як основна форма права.

Нормативно - правовий акт - це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави, який встановлює, змінює чи відміняє правові норми, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Нормативний акт характеризується наступними ознаками: 1. Має письмову форму; 2. Характеризується юридичною силою; 3. Приймається компетентними органами держави; 4. Встановлює, змінює чи конкретизує правові норми; 5. Має певну юридичну силу та займає відповідне місце в системі законодавства; 6. Породжує юридичні наслідки; 7. Має обов'язковий характер для суб'єктів; 8. Націлений на регулювання суспільних відносин; 9. Охороняється державою. 10. Відображає та захищає інтереси держави; 11. Приймається в порядку чітко регламентованої процедури.

52.Види нормативні-правових актів

Систему нормативних актів в Україні становлять: закони і підзаконні акти: загальні, відомчі, місцеві, локальні. Закон - нормативно - правовий акт вищої юридичної сили, який приймається вищим представницьким органом влади чи референдумом в порядку законодавчого процесу і регламентує найбільш важливі сфери життя суспільства. Підзаконний нормативний акт – це документ компетентного органу держави, що прийнятий на основі, у відповідності і на виконання закону. Підзаконні акти поділяють на: 1) Загальні - ті, що приймаються органами загальної компетенції та поширюються на територію всієї держави (Постанови ВР, Постанови ВР Республіки Крим, Укази Президента, Постанови, Рішення та Накази Уряду). 2) Відомчі акти - документи, які приймаються центральної виконавчої влади та регламентують відносини в певній сфері життєдіяльності суспільства (акти міністерств, відомств та державних комітетів). 3) Місцеві акти - документи, які приймаються місцевими органами управління та поширюються на територію адміністративної одиниці (акти державних адміністрацій). 4) Локальні акти - документи, які приймаються адміністрацією підприємств, установ та організацій і регламентують порядок діяльності цих структур (правила внутрішнього розпорядку, статути).