44.Поняття і класифікація соціальних норм

Соціальні норми - це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.

Риси соціальних норм:

1. Мають загальний характер, тобто поширюються на невизначену кількість однотипних випадків;

2. Адресуються всім суб'єктам, що діють у сфері, яка регламентується нормою;

3. Встановлюють права та обов'язки суб'єктів, визначаючи міру можливої та необхідної поведінки;

4. Мають суспільний характер, тому що регламентують відносини між людьми;

5. Виробляються в процесі життєдіяльності суспільства та вдосконалюються в процесі вдосконалення суспільних відносин;

6. Забезпечуються суспільством шляхом створення умов щодо їх виконання, а також застосування засобів громадського впливу у випадку їх порушення.

Отже, соціальні норми - це правила поведінки, що формуються в суспільстві, реалізуються в реальній поведінці суб'єктів та забезпечуються суспільством з метою надання суспільним відносинам упорядкованості. Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями.

І. За способом виникнення:

- Стихійні, що виникають в процесі функціонування суспільства без впливу свідомої діяльності людини;

- Свідомі, поява яких в суспільстві є усвідомленою, які спеціально створюються і мають більш високий організаційний вплив.

II. За способом існування:

- Усні норми, що існують у свідомості суб'єктів і передаються з покоління в покоління;

- Письмові, що існують у формі чітко визначеного документу.

III. За способом забезпечення:

- Норми, що забезпечуються внутрішніми переконаннями суб'єктів (мораль, традиції, звичаї);

- Норми, що забезпечуються недержавними утвореннями ( корпоративні норми);

- Норми, що забезпечуються засобами громадського впливу (норми культури, етики, естетики);

- Норми, що забезпечуються примусовими засобами (політичні та правові).

IV. За особливістю сфери відносин, що регулюються:

- Норми моралі, тобто правила поведінки, що засновані на уявленнях суспільства про добро та зло, справедливість та несправедливість;

- Норми культури - правила поведінки, що відображають рівень духовного розвитку суспільства;

- Організаційні норми - правила поведінки, що регламентують порядок утворення та функціонування державних і недержавних структур;

- Традиції - правила поведінки, що виникають в результаті багаторазового їх застосування та існування у свідомості суб'єктів;

- Звичаї - правила поведінки, що передаються з покоління в покоління та мають тривале історичне функціонування;

- Політичні норми - правила поведінки, що регламентують взаємодію держави з політичними партіями, націями та громадянами в процесі здійснення політичної влади;

- Корпоративні норми - правила поведінки, що утворюються громадськими об'єднаннями та регламентують порядок їх функціонування;

- Релігійні норми - правила поведінки, що визначають порядок здійснення релігійних культів та засновуються на вірі в бога;

- Норми етики - засновуються на уявленнях про красу людських вчинків;

- Норми права - правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою державно-владного впливу на суспільство.

Право є різновидом соціальних норм. Воно характеризується певними особливостями, що надають можливість визначити право як найважливіший засіб забезпечення життєдіяльності суспільства.

Саме право:

- Встановлюється чи санкціонується державою в процесі функціонування утворених нею органів;

- Існує як письмовий документ, тобто має формально визначений характер;

- Основу права складають норми, тобто правила поведінки, що мають чітко визначений зміст;

- Право має системний характер, тобто не є простою сукупністю норм, а характеризується їх ієрархічною підпорядкованістю;

- Право має загальнообов'язковий характер - є обов'язковим для всіх суб'єктів і не надає можливості щодо невиконання правових приписів будь-ким з цих суб'єктів;

- Право має імперативний характер - встановлює чіткі межі можливої (право) та необхідної (обов'язки) поведінки суб'єктів;

- Право має загальний характер - поширюється на невизначене коло суб'єктів та кількість життєвих випадків; - Право охороняється державою за допомогою організаційних засобів – створення умов щодо реалізації правових приписів та примусового характеру застосування чітко визначених засобів впливу, у випадку невиконання суб'єктами покладених обов'язків чи порушення, наданих іншим суб'єктам, прав.

Отже, право - це система загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юридичних обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються державою.