38 Номінальна заробітна плата — грошова сума, яку отримує працівник за продаж капіталістові своєї робочої сили.

Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень працівника, рівень його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати неможливо обчислити реальну заробітну плату.

Реальна заробітна плата — кількість споживчих вартостей (това­рів і послуг), які працівник може придбати за свій грошовий заро­біток за певного рівня цін після сплати податків.

Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від: 1) номінальної заробітної плати; 2) рівня цін на предме­ти споживання та послуги (індекс вартості життя); 3) по­

датків, які сплачують працівники до бюджету держави і фондів соціального страхування. Для визначення реаль­ної заробітної плати індекс номінальної заробітної плати слід поділити на індекс вартості життя. Реальна заробіт­на плата прямо пропорційна змінам номінальної заробіт_:_ ної плати і обернено пропорційна змінам рівня цін.

44 Заробітна плата — грошове вираження вартості й ціни товару ро­боча сила та частково результативності функціонування робочої

сили.

Речовим, матеріальним змістом заробітної плати є кількість життєвих благ, необхідних для відтворення ро­бочої сили найманого робітника і членів його сім'ї. Це життєвий фонд робітника, який за товарного виробницт­ва має і вартісне, і грошове вираження.

Форми і системи заробітної плати. Заробітна плата існує у двох основних формах: почасовій і відрядній.

Почасова заробітна плата — оплата вартості _{та ЦІНИ} робочої си­ли за її функціонування впродовж певного робочого часу.

Для визначення рівня оплати робочо-^ _Сили визнача­ють погодинну ставку заробітної плати, _{яка має} назву «ціна праці».

Денна вав_ті_сть Ціна робочої сили - робочого дня '

Погодинна оплата праці як різновид почасової вико­ристовується для подовження тривалості робочого дня. Під час економічної кризи підприємці с_КОр_ОЧу_ЮТЬ робо­чий час з одночасним зниженням погод_ИНної заробітної плати нижче від вартості робочої сили.

Відрядна або поштучна заробітна плата — оі_{плата варт0}сті Й ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробі_ТКу _за одиницю часу.

Система участі у прибутках — система, згідно з якою за рахунок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміаль­ний фонд, з якого робітники одержують виплати.

Система Скенлона — система, згідно з якою представники адмі­ністрації та профспілок заздалегідь визначають норматив частки прямих витрат на робочу силу в загальній вартості умовно чистої продукції.

Преміальні системи заробітної плати — системи, які пов'язують

тарифні ставки з нормами витрат праці певною функціональною

залежністю.

Тарифна система заробітної плати — система, яка залежить від безперебійної роботи устаткування, від складності праці, вираже­ної відповідним тарифним розрядом і ставкою.

56 Заробітна плата — грошове вираження вартості й ціни товару ро­боча сила та частково результативності функціонування робочої

сили.

Система участі у прибутках — система, згідно з якою за рахунок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміаль­ний фонд, з якого робітники одержують виплати.

Система Скенлона — система, згідно з якою представники адмі­ністрації та профспілок заздалегідь визначають норматив частки прямих витрат на робочу силу в загальній вартості умовно чистої продукції.

Преміальні системи заробітної плати — системи, які пов'язують

тарифні ставки з нормами витрат праці певною функціональною

залежністю.

Тарифна система заробітної плати — система, яка залежить від безперебійної роботи устаткування, від складності праці, вираже­ної відповідним тарифним розрядом і ставкою.

39 Підприємництво - ініціативна, новаторська діяльність господарюючо- і V суб'єкта з організації, розробки, виробництва та реалізації благ, спрямована нй пошук оптимальних економічних рішень з метою отримання прибутку та вирішального ефекту. Сутність підприємництва полягає у виявленні ініціатив­ної. новаторської, самостійної, на свій страх і ризик діяльності.

Функція підприємництва полягає, головним чином, у революціонізації та реформуванні виробництва шляхом використання різноманітних можливостей для випуску нових товарів чи старих новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків реорга­нізації виробництва. Отже, змістом підприємництва є здійнення нових комбі­націй факторів виробництва та обігу чи різні нововведення.

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управлін­ня та організації виробництва.

Організаційна функція зводиться до діяльності з організації вироб­ництва, збуту, маркетингу, менеджменту та реклами.

Творча (інноваційна) функція полягає у сприянні генеруванню та реа­лізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Мотиваційна функція підприємництва зводиться до формування мотиваційного механізму ефективного використання ресурсів з урахуван­ням досягнень науки, техніки, управління та організації виробництва, а та­кож до максимального задоволення потреб споживача.

Сучасна економічна теорія визнає три основні організаційно-нраво- ві форми підприємницької діяльності:

!) одноосібне володіння;

• партнерство (товариство);

• корпорація (акціонерне товариство).

Товариством з обмеженою відповідальністю, Товариство з додатковою відповідальністю, Повним, Командитне товариство

Див б 55.

49 Конкуренція означає суперни­цтво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задо­волення інтересів, пов'язаних з купівлею-продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

Досконала (чиста) конкуренція — це така модель ринку, за якої вплив кожного учасника економічного процесу на загальну ситуацію настільки малий, що ним можна знехтувати.

Недосконала (обмежена) конкуренція репрезентується двома основ­ними формами: монополістичною конкуренцією та олігополією. Об'єднує їх и що, на відміну від чистої конкуренції, вони дають змоіу окремій фірмі мицквати на ринок, використовуючи для цього ряд важелів, насамперед, ва- І ІЛІ. ціни.

Монополістична конкуренція — це конкуренція, яка виникає між монополіями. Вона може бути

внутрішньо- та міжгалузевою, а також міжна­родною.

Олігополія — це стан економіки, за якої в галузі діє незначна кількість виробників (нерідко великих фірм), які виробляють ос­новну частину продукції даної галузі та, як правило, домовляються між собою.

46 Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стіль­ки товарів, скільки споживачі готові купити, називають ринковою рівновагою. Крива попиту П показує, яку саме кількість товару споживачі готові придбати за кожного рівня цін. Крива пропозиції Пр показує, яку кількість товару виробники хотіли б про­дати залежно від цін на ринку.

Крива пропозиції Пр піднімається вгору зліва направо, оскільки при зростанні ціни збільшується кількість компаній, які можуть і хочуть вироб­ляти та продавати даний товар.

Обидві криві перетинаються в точці рівноваги (точці кількісно-цінової рівноваги ринку). За цієї ціни Цо пропозиція дорів­нює попиту (Ко).

50 Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.

Бюджетний дефіцит (DEF) – це перевищення видатків бюджету над його доходами.

Види державного дефіциту:

Циклічний дефіцит бюджету – це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон’юнктурних коливань.

Структурний дефіцит бюджету – це дефіцит, який є результатом дискреційної політики (встановлення ставок оподаткування, виплати на соціальне забезпечення, розмір оборонних видатків).

54

Інфляція — явище досить складне за формою її прояву та за сукупністю чинників, що її спричинюють. Зовні вона виявляється в зростанні цін на товари і тарифів на послуги, у падінні валют­ного курсу національних грошей, у поглибленні товарного дефіциту.

Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвит­ку грошових систем та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли на руках у суб'єктів обігу були ще повноцінні монети,  першою ознакою інфляції став лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті мо­нети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю.

У сучасних умовах головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося й золото, тобто падіння їх купівельної спроможності. Якщо цей процес спричиняє поглиблення роз­риву між рівнями цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому, то виникає знецінення на­ціональних грошей відносно іноземної валюти, тобто зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції. Після  демонетизації золота інфляція перетворилася в хронічне, властиве, по суті, всім країнам явище. Відмінності спостерігаються лише в рівнях інфляції, її причинах та наслідках

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції змушуютьуряд різних країн проводити певну економічну політику.  Розрізняють 2 їх частини: антиінфляційну стратегію, що об'єднує цілі іметоди довгострокового характеру, і антиінфляційну тактику.

Складові антиінфляційної стратегії:

Гасіння антиінфляційних очікувань.

Уряд повинен ставити передсобою певні антиінфляційні завдання, інформувати про ценаселення, і домагатися їх виконання.

Скорочення бюджетного дефіциту.

Крім того, потрібно піти на зниженнядержавних витрат за рахунок структурної перебудови виробництва,демілітаризації і конверсії, формування нових ринків (інформації, засобівзв'язку і т. д.). У випадку, коли інфляційна обстановка нетерпимим,використовується тактичне антиінфляційні напругу.

Антиінфляційна тактика повинна бути спрямована на збільшенняпропозиція товарів без підвищення попиту або на

зниження попиту без падінняпропозиції.

55 Підприємництво передбачає функціонування різних форм господарювання. Класифікуючи підприємства з точки зору форм власності, слід мати на увазі, що в Україні виділяють державне, колективне, приватне і змішане підприємництво, а в країнах з ринковою економікою виділяють приватний і державний сектор. Сучасна економічна теорія визнає три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) одноосібне володіння; 2) партнерство (товариство); 3) корпорація (акціонерне товариство).

Одноосібне володіння - це таке підприємство, власником якого є одна особа чи сім'я, що самостійно веде справу у своїх інтересах, одержує весь дохід і повністю несе ризик від бізнесу. Власник має матеріальні ресурси та обладнання, необхідні для виробничої діяльності, або купує їх, а також особисто контролює діяльність підприємства.

Партнерство - це підприємство, організація або установа, створені на засадах угоди двох чи більше окремих осіб (у тому числі юридичних) шляхом об'єднання їхнього майна та підприємницької діяльності. Об'єднуючи свої фінансові ресурси і вміння вести справу, партнери таким чином розподіляють ризик, а також прибутки і збитки. 

Товариством з обмеженою відповідальністю 

визнається товариство, учасники якого несуть відповідальність за свою господарську діяльність у межах їх внесків (у вигляді майна, грошей, продуктів інтелектуальної власності та ін.).  Товариство з додатковою відповідальністю - це підприємство, партнери якого відповідають за його зобов'язаннями перед кредиторами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном у однаковому для всіх учасників кратному розмірі. Граничний розмір відповідальності партнерів зазначається в статутних документах. Повним визнається товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Командитне товариство - це підприємство, що поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, включає також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства. Якщо в командитному товаристві беруть участь два або більше партнерів з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність по боргах товариства.

Кооператив

В економіці України існують два основних типи кооперативів: виробничі і споживчі.