Стаття 1. Підприємництво в Україні

Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.  Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

61 Продуктивні сили і виробничі відносини. До загальної для всіх суспільно-економічних формацій структури продуктивних сил належать засоби виробництва (засоби праці і предмети праці) і люди, які мають виробничий досвід і приводять у рух ці засоби.

Головною продуктивною силою є людина

без праці людини вони не перетворюються на фактори виробництва

Предмети праці належать для продуктивних сил

Натепер до продуктивних сил відносять також науку

,

форми і методи організації виробництва. Окремим елементом продуктивних сил стає інформація. Отже, сучасні продуктивні сили — це складна система, що містить матеріальні й духовні (за складом), об'єктивні і суб'єктивні (за характером відтворення і специфікою функцій), суспільні й природні елементи.

Внаслідок процесу постійно поновлюваної взаємодії всіх елементів продуктивних сил вони перебувають між собою у діалектичній єдності, кількісній та якісній функціональній залежності. При цьому виникають такі суспільні продуктивні сили, як кооперація, поділ праці тощо.

Кооперація праці — форма організації праці, виконання робіт, за якої значна кількість людей планомірно і спільно бере участь в одному або різних пов'язаних між собою трудових процесах.

Поділ праці — процес відокремлення різних видів людської діяльності, що виявляється у спеціалізації працівника на виготовленні одного продукту, окремих його деталей або на виконанні певної трудової операції.

Продуктивні сили — фактори (передусім людина), які забезпечують

перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці.

Виробничі відносини — суспільна форма розвитку продуктивних сил, змістом якої є відносини (зв'язки,) між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.

Відповідно до трьох етапів розвитку техніки розрізняють, як правило, три технологічні способи виробництва: заснований на ручній праці, на машинній праці, на автоматизованій праці.

6.Сутність податків та їх роль у макроекономіці. Податки-обовязкові платежі в бюджет, які здійснюють фізичні та юридичні особи. Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов"язкових платежів і внесків до бюджету держави. Податкова політика включає в себе обов"язкові платежі, які стягуються державою з юридичних та фізичних осіб, на яких, згідно з законодавчими актами, покладено обов"язок платити податки та здійснювати інші обов"язкові платежі. Виникла податкова політика у період розпаду суспільства на класи і появою держави. Використовуються податки для фінансування витрат держави.Сутність податків, їх структура та роль визначаються економічним та політичним устроєм суспільства, природою та функціями держави.За способом стягнення податки поділяються на прямі та непрямі. Прямі податки стягуються з доходів або майна юридичних та фізичних осіб. Розрізняють реальні прямі податки, якими оподатковуються земельні ділянки, тварини, нерухоме майно, та особисті прямі податки з доходів або майна фізичних осіб. Непрямі податки (або акцизи) стягуються через ціни товарів, в основному предметів широкого споживання. Це створює значні привілеї для господарюючих класів, тому що майже повністю тяжкість цих податків перекладається на незаможні верстви населення, які споживають більшу частину цих продуктів (товарів). Непрямі податки, підвищуючи ціни товарів, обмежують можливості розширення внутрішнього ринку та експорту товарів. Актуальні проблеми в галузі економіки не можна вирішувати без удосконалення побудови податкової системи, яка є одним з найважливіших важелів державного регулювання господарства країни. Ефективність цього регулювання залежить від визначення складу податкової системи, висоти податкових ставок, видів і розмірів бюджетних пільг.Реформування податкової системи в Україні, порядок сплати податків і обов"язкових платежів юридичних і фізичних осіб, відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства є складовою частиною заходів, орієнтованих на введення економічних відносин ринкового спрямування.

7.Монополія і конкуренція. Соціально- економічні наслідки монополізму.Монополія – ринкова структура, коли на ринку одна юридична чи фізична особа стає єдиним виробником продукту, що не має близьких замінників, захоплює частину або весь ринковий простір. Види: природна;адміністративна;економічнаКонкуре́нція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Протилежність властивостей конкур і моноп. криється в абсолютно різних параметрах стану ринку.( Число продавців – Багато/ Один ;Бар’єри входу і виходу з ринку - Є /Немає (немає входження);Участь товаровиробників у контролі над цінами -Немає /Повний контроль) .Процес монополізації має позитивні та негативні наслідки. Позитивним є :1) у гігантських підприємств та їх об'єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінансувати крупні науково-дослідні лабораторії… 2)Гігантські підприємства завдяки масовому виробництву мають змогу економити на витратах виробництва, забезпечувати споживачів дешевшими якісними товарами. Негативною 1) практика встановлення монопольних цін. 2)Монополія гальмує науково-технічний прогрес. 3)монополії придушують конкуренцію — важливу рушійну силу економічною прогресу.

37. Причини виникнення і сутність монополій монополістичні ознаки існували протягом кількох тисячоліть (з IV тис -XIX ст.), але монополістичні тенденції в економіці стають панівними лише наприкінці XIX ст. Причини виникнення пов'язані передусім зі змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою їх була промислова революція кінця XVIII — початку XIX ст.Узагальнене вираження ці зміни знаходили в концентрації виробництва, тобто зосередженні засобів виробництва, працівників і обсягів виробництва на крупних підприємствах. Монополії виникають не лише внаслідок концентрації виробництва і капіталу, а й на основі централізації виробництва і капіталу.Централізація виробництва — збільшення масштабів виробництва продукції внаслідок об'єднання декількох окремих підприємств в одне із загальним управлінням. централізація капіталу — збільшення розмірів капіталу внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів.Монополія – ринкова структура, коли на ринку одна юридична чи фізична особа стає єдиним виробником продукту, що не має близьких замінників, захоплює частину або весь ринковий простір. Метою монополізму є максимізація прибутку, фірма –монополіст прагне зберегти панівне становище на ринку,щоб максимально використати монопольну владу.Основні показники моноп влади 1)відсутність досконалих товарів-замінників;2)різноманітні вхідні і вихідні бар’єри; 3)моноп диктує ціну,відповідно і обсяг виробництва. Види: природна;адміністративна;економічна.Олігополія належить до ринкових структур, які є найбільш поширеними в сучасній економіці.Олігополія – це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями. Олігополія існує, коли число фірм в галузі настільки мале, що кожна з них у визначенні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів. Зазвичай на олігополістичних ринках панує від двох до десяти фірм, на які припадає половина і більше загальних продажів продукту.