39. Структура права та характеристика його елементів

Структура права — це внутрішня побудова права, спосіб організації та взаємодії його елементів.

У структурі права розрізняють такі елементи:

1)         за субординацією у правовому регулюванні — матеріальне і процесуальне право;

2)         за функціональним призначенням — регулятивне і охоронне право;

3)         за предметом та методом правового регулювання — публічне і приватне право.

Матеріальне право — це сукупність правових норм, за допомогою яких держава безпосередньо регулює суспільні відносини. Норми матеріального права закріплюють форми власності, визначають порядок створення і структуру державних органів, встановлюють правовий статус фізичних і юридичних осіб тощо. Процесуальне право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі розслідування злочинів, розгляду та вирішення у судових засіданнях адміністративних, кримінальних, цивільних та господарських справ. Незважаючи на те, що процесуальне право характеризується відносною самостійністю, воно походить від матеріального права та обслуговує його інтереси.

Матеріальне і процесуальне право співвідносяться як зміст та форма, адже процесуальні норми відображають порядок реалізації матеріальних норм права, що є однією з передумов ефективного впливу права на суспільні відносини.

Регулятивне право — це сукупність правових норм, які регулюють поведінку суб'єктів права шляхом закріплення між ними суб'єктивних прав та юридичних обов’язків. Регулятивні норми права фіксують стан суспільних відносин у державі, що забезпечується відповідною системою гарантій.

Охоронне право — це сукупність правових норм, які охороняють суспільні відносини від різного роду посягань та поновлюють порядок їх функціонування шляхом застосування засобів державно-владного впливу. Публічне право — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні правовідносини, що забезпечують державні, міждержавні й загальні суспільні інтереси громадян. Публічне право регулює відносини фізичних осіб з державою, a також між державними органами та між державами, інші суспільні відносини публічного характеру.

Приватне право — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що забезпечують приватні інтереси індивідуальних власників та їх об'єднань в їх майновій діяльності та особистих відносинах. Приватне право регулює майнові, особисті немайнові, шлюбно-сімейні, трудові та інші відносини між фізичними та юридичними особами, які виникають, змінюються та припиняються за волею цих осіб, встановлює певні межі їх дій. Разом з тим, приватне право, забезпечуючи права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб, не може бути повністю автономним від публічного права, тому що воно охороняється і захищається ним.

40.Основні елементи системи права

Система права — це система всіх чинних юри­дичних норм певної держави.

Структура системи права — це об'єктивно зу­мовлена внутрішня організація права певної дер­жави, яка полягає в єдності і погодженості всіх юридичних норм та в їх розподілі за галузями й інститутами права.

Отже, основними структурними елементами,

«блоками» цієї системи є: 1) норма права, 2) ін­ститути права; 3) галузі права.

Правова норма — це формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загальний ха­рактер, встановлюється або санкціонується дер­жавою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.

Галузь права — це система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Критерії (підстави) розподілу норм за галузями:

-  предмет правового регулювання (сукупність суспільних відносин, які врегульовані правом);

-  метод правового регулювання (специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відно­сини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів).

Поняття предмета правового регулювання дає знання про те, що саме регулюється правом, а поняття методу правового регулювання дає від­повідь на питання, як (яким чином, засобом, спо­собом) держава вчиняє нормативний вплив на су­спільні відносини.

Основні галузі сучасного права: консти­туційне (державне), адміністративне, фінансове, земельне, цивільне, сімейне, трудове, кооператив­не, сільськогосподарське, соціально-забезпечу­вальне, цивільне-процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове.

Інститут права — це система юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Серед інститутів розрізняють галузеві та міжгалузеві (наприклад, інститут відпові­дальності за екологічні правопорушення).