- •1. Охарактеризуйте об’єкт, предмет і задачі загальної та спец. Дошкільної педагогіки.
- •2. Розкрийте поняття “виховання” і “розвиток”.
- •3. Надайте вікову періодизацію дитинства.
- •4. Дайте характеристику кожній із груп дітей із проблемами розвитку.
- •5.Охарактеризуйте систему корекційної допомоги дітям з відхиленнями в розвитку.
- •6. Розкрийте загальні принципи побудови програм. Дайте загальну характеристику програмі днз (на вибір).
- •7. Охарактеризуйте принципи корекційно - педагогічного процесу.
- •8. Розкрийте визначення, структуру Базового компоненту дошкільної освіти.
- •9. Розкрийте поняття “Концепція державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами”.
- •10.Охарактеризуйте поняття “інтегрованого навчання” та його види.
- •11. Охарактеризуйте розвиток мережі дитячих дошкільних закладів, їх типи.
- •12. Поясніть роль вихователя та його відповідальність за розвиток особистості дитини.
- •13. Охарактеризуйте поняття «педагогічна діяльність».
- •14. Охарактеризуйте професійні уміння та педагогічне спілкування у роботі вихователя.
- •16. Розкрийте мету і завдання виховання дітей дошкільного віку.
- •17. Наведіть загальну хар-ку складових частин виховання. Поясніть їх взаємозв’язок.
- •35. Розкрийте поняття “фізичний розвиток” і “фізичне виховання”.
- •37. Розкрийте завдання, зміст та засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку.
- •40. Розкрийте поняття “виховання культурно-гігієнічних навичок”.
- •41. Розкрийте поняття “загартування”, “гідрокінезотерапія” та “водолікування” у корекційно-лікувальній роботі з дітьми із дцп.
- •42.Охарактеризуйте поняття “дитячого церебрального параліча”
- •43. Надайте визначення руховим порушенням при дцп.
- •44.Розкрийте особливості порушення психіки при дцп.
- •46.Охарактеризуйте систему корекційної допомоги дітям із відхиленнями в розвитку.
- •49. Розкрийте поняття “Організація загального режиму для дітей із дцп”
- •90. Психолого-педагогічна характеристика дітей з дцп
- •89. Охарактеризуйте мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку.
- •88. Розкрийте поняття “сімейне виховання”.
- •86.Охарактеризуйте основні напрямки економічного виховання дітей дошкільного віку.
- •85.Охарактеризуйте перспективні напрями екологічного виховання дітей дошкільного віку.
- •32.Розкрийте основні напрямки роботи вихователя в групах для дітей із заїканням.
- •33.Розкрийте основні напрямки роботи вихователя в групах для дітей із знм.
- •34. Розкрийте поняття “національний дитячий садок”.
- •48. Поясніть поняття “корекційна робота при дцп”.
- •47. Розкрийте методичні рекомендації щодо годування дітей із дцп.
- •50. Поясніть розвиток та нормалізацію рухів дітей із дцп.
- •52. Охарактеризуйте методику проведення масажу з дітьми з дцп.
- •53.Охарактеризуйте методику проведення лікувальної гімнастика з дітьми з дцп.
- •57.Поясніть завдання, зміст та засоби естетичного виховання.
- •75. Наведіть класифікацію дитячих ігор.
- •76. Поясніть виховну освітню цінність іграшки.
- •77. Наведіть приклади дидактичних ігор та вправ із сенсорного виховання дошкільників.
- •70.Підберіть вправи на розвиток та нормалізацію рухів дітей із дцп.
- •78. Наведіть види іграшок.
- •27. Розкрийте поняття виховання основ гуманізму та патріотизму.
- •51.30. Розкрийте теоретичні основи трудового виховання дітей дошкільного віку.
- •29.Поясніть мету, завдання, засоби трудового виховання.
- •58. Розкрийте особливості трудової діяльності та види праці дітей дошкільного віку.
- •84. Охарактеризуйте роль гри у всебічному розвитку дитини.
- •83. Розкрийте особливості будівельно-конструктивних ігор дітей.
- •82. Розкрийте передумови розвитку сюжетно-рольової гри в ранньому віці.
- •81. Розкрийте значення театралізованих ігор дітей.
- •80. Розкрийте значення сюжетно-рольових ігор дошкільників.
- •79.Наведіть вимоги до іграшок.
- •74.Розкрийте значення ігор в сенсорному вихованні дітей дошкільного віку.
- •68. Охарактеризуйте організацію та методику харчування дітей в різних вікових групах.
- •69. Охарактеризуйте одну з сучасних методик загартування дітей дошкільного віку.
- •71. Розкрийте питання розумового розвитку дітей в грі.
- •87.Наведіть приклади використання логоритміки в роботі з дітьми з порушеннями мовлення
- •63.Проаналізуйте одну із сучасних програм для дошкільних закладів.
- •54.Охарактеризуйте особливості естетичного виховання дітей з аномаліями розвитку.
- •55.Охарактеризуйте перспективні напрями розвитку загальної та спеціальної дошкільної педагогіки.
- •61.Надайте обґрунтування необхідності і можливості реалізації інтегрованого підходу до виховання дітей із відхиленнями в розвитку
- •38.Охарактеризуйте особливості розвитку та фізичного виховання дітей із дцп.
- •28. Охарактеризуйте особливості морального виховання дітей із відхиленнями в розвитку.
- •15.Поясніть особливості взаємозв’язку в роботі вихователя, дефектолога та логопеда.
- •21.Охарактеризуйте особливості розумового розвиту та виховання дітей із вадами розвитку.
- •56.Охарактеризуйте роботу вихователя з батьками дітей з аномаліями розвитку.
21.Охарактеризуйте особливості розумового розвиту та виховання дітей із вадами розвитку.
Щодо особливостей розумового розвитку у дітей з вадами розвитку, то перш за все слід зазначити, що основними показниками розумового розвитку дошкільників є розвиток мислення, уваги, пам’яті, уяви.
Розвиток мислення дошкільника – суспільно обумовлений процес, який полягає в узагальненому й опосередкованому відображенні дійсності. У дошкільників з вадами розвитку спостерігається недорозвиток пізнавальної сфери, в першу чергу абстрактного мислення в процесі узагальнення, а також синтезу, аналізу тощо.
Основою розвитку мислення дошкільнят є формування розумових дій.
У цей період (дошкільний) – у дитини зявляється увага, в той час як у розумово відсталих вона концентрується слабо, з вираженою складністю розподілу.
Пам'ять має мимовільний характер; у дітей з вадами – порушення процесу збереження інформації, фрагментарність матеріалу.
56.Охарактеризуйте роботу вихователя з батьками дітей з аномаліями розвитку.
Встановити контакти з батьками – це важлива складова роботи вихователя. Кожен розуміє – що саме з родини починається суспільне виховання.
Співпраця з батьками необхідна для того, щоб спільними зусиллями виховати дітей у сім’ї, в дитячому садку. Батьків потрібно навчити вмінню спілкуватися з дитиною.
Роботу з батьками слід розпочати з ретельного вивчення соціально- педагогічного клімату, що склався в родині. Також необхідно ознайомитись зі складом сім’ї та соціально-професійними особливостями.
План спільної роботи з батьками:
-регулярні педагогічні бесіди по програмі, складеній на основі контингенту учнів і батьків;
-групові консультації з окремих питань навчання і виховання;
-індивідуальні консультації батькам;
-залучення батьків до педагогічної самоосвіти;
-батьківські конференції по обміну досвідом сімейного виховання.
Практика роботи з батьками показує що батьків можна об’єднати в 3 групи:
1-батьки-помічники вихователя
2-потенційні помічники
3-батьки що не розуміють і не хочуть розуміти вимоги дошкільного навчального закладу у виховній роботі.
Розкрийте зміст та завдання розумового виховання.
Розумове виховання полягає у збагаченні знань дитини, розвитку мислительних процесів, формуванні вміння знаходити, осмислювати, інтерпретувати, використовувати відповідно до потреби інформацію. Його успіх залежить від характеру засвоюваних знань, від засобів і методів, якими послуговується вихователь, його уміння налаштовувати дитину на постійний інтелектуальний розвиток і продуктивну інтелектуальну діяльність. Ці аспекти є складовими змісту розумового виховання.
Зміст розумового виховання — формування у дітей певного обсягу знань про предмети і явища (суспільне життя, природу, людину тощо), способів мислительної діяльності (вміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати).
Зміст розумового виховання реалізується через використання таких його засобів:
1.Ознайомлення з предметами і явищами навколишнього світу. Обсяг і характер знань визначає програма виховання і навчання у дошкільних закладах дітей кожної вікової групи відповідно до можливостей їхнього розумового розвитку. Усі знання об'єднані в розділи: про природу, предметний світ, працю дорослих, явища суспільного життя тощо.
2. Спілкування з дорослими. Особливу роль у розумовому вихованні відіграють відповіді дорослих на численні запитання дітей, які є одним із показників їхнього розумового розвитку. Спочатку ці питання є простими: «Яка киця?», «Що робить зайчик?». Пізніше розвивається допитливість та інтерес до предметів і явищ не лише безпосереднього оточення, а й віддалених: «Чому дме вітер?».
3. Різні види діяльності дітей. Важливим засобом виховання є організована вихователем розумова діяльність дітей. У ранньому віці розумове виховання відбувається у процесі організації предметної діяльності дітей. Це вимагає створення предметного середовища, яке б спонукало дітей до пізнавальних дій.
4. Навчання. Цей вид діяльності є найдієвішим засобом розумового виховання. Разом із збагаченням дітей новими знаннями в процесі навчання підвищується рівень їхнього розвитку, вдосконалюються всі форми мислительної діяльності. У процесі спеціального навчання діти вчаться аналізувати предмети, оволодівають стратегією пізнавальної діяльності. Провідна роль навчання у розумовому вихованні обумовлена активною позицією педагога. Вихователь добирає, структурує для повідомлення дітям інформацію, цілеспрямовано формує уміння і навички та організовує діяльність дітей, аналізує засвоєння ними знань, що є підставою для подальшої індивідуальної роботи з ними. Під час занять формуються навички навчальної діяльності дитини: слухати і чути те, що говорить педагог, діяти згідно з його вказівками, досягати потрібних результатів й оцінювати їх. Навчальна діяльність на заняттях є колективною, внаслідок чого дитина може порівнювати свої результати із результатами інших дітей, аналізувати власні помилки, усвідомлювати необхідність і напрями самовдосконалення .
Розумове виховання дітей дошкільного віку покликане забезпечити вирішення таких завдань:
1.Набуття елементарних знань про навколишнє середовище (призначення, якості та властивості предметів, природу), життя і працю людей, суспільні явища.
2. Формування умінь і навичок розумової діяльності. Передавання дітям знань передбачає формування в них певних способів сприймання (вміння спостерігати, розглядати і обстежувати предмети тощо), розвиток пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви, пам'яті, уваги).
3. Розвиток розумових здібностей, формування пізнавальних інтересів і допитливості. Різні індивіди неоднаково оволодівають знаннями, набувають навичок і вмінь, що залежить від здібностей.
Охарактеризуйте засоби розумового розвитку.
Основними показниками розумового розвитку дошкільників є розвиток мислення, уваги, пам'яті, уяви.
Розвиток мислення дошкільника, У дошкільному віці діти починають пізнавати світ за допомогою мислення - суспільно зумовленого психічного процесу, який полягає в узагальненому й опосередкованому відображенні дійсності. Його розвиток у дошкільнят залежить від розвитку уяви. Дитина механічно замінює у грі одні предмети іншими, надаючи їм невластивих, але окреслених правилами гри нових функцій. Пізніше предмети вона замінює їх образами, у зв'язку з чим відпадає необхідність практичної дії з ними.
Основними напрямами розвитку мислення в дошкільному дитинстві є вдосконалення його наочнообразності, пов'язаної з уявленням ситуацій і їх змін на основі уяви, довільної та опосередкованої пам'яті; початок активного формування словесно-логічного мислення (використання понять, логічних конструкцій) шляхом використання мови як засобу формулювання і розв'язання інтелектуальних завдань.
Якщо в ранньому дитинстві мислення здійснюється у процесі предметних дій, то у дошкільника воно починає випереджати практичні дії, оскільки він уже навчається переносити раніше засвоєний спосіб дії на іншу, ае тотожну першій, ситуацію.
У дошкільному віці дитина розв'язує життєві завдання трьома способами: наочно-дійовим (реальне випробування властивостей предметів), наочно-образним (оперування конкретними образами предметів і ситуацій) і завдяки логічним судженням з опорою на поняття. Чим вона старша, тим рідше використовує практичні спроби і частіше наочно-образні, а пізніше й логічні способи.
Основою розвитку мислення дошкільняти є формування розумових дій. Вихідним пунктом цього формування є реальна дія з матеріальними предметами. Потім дошкільник вдається до дій з реальними матеріальними предметами у внутрішньому плані, з їх образами. Наприклад, якщо дитині кажуть, що в неї є 2 яблука, і запитують, скільки в неї буде яблук, якщо їй дадуть ще одне, то їй уже не потрібно реально переставляти яблука і лічити їх, цю дію вона може здійснити в образній формі. Далі внутрішні дії стають згорнутими. Наприклад, якщо дитині кажуть, що в неї є три цукерки, і запитують, скільки в неї буде цукерок, якщо їй дадуть ще 2, вона відразу може сказати, що 5, не вдаючись до послідовного виконання в уяві дій: 3+1+1в5. І, нарешті, дитина починає виконувати цілком внутрішні дії, в яких реальні предмети замінені уявленнями та поняттями. Отже, шляхом інтеріоризації зовнішніх дій виникають наочно-образний і логічно-понятійний види мислення.
На вищих етапах розвитку мислення, зокрема, у процесі логічно-понятійного, розумові дії здійснюються за допомогою внутрішнього мовлення, використання різних знакових систем. Однак дошкільник у процесі мислення оперує не стільки знаками, скільки образами, які або відображають конкретні предмети, або є більш чи менш узагальненими і схематизованими. При цьому він уявляє собі розв'язання завдання як ряд розгорнутих дій із предметами чи їх замінниками.
Образне мислення дошкільника неточне і супроводжується помилками, воно є могутнім інструментом пізнання навколишнього світу, забезпечує створення узагальнених уявлень дитини про речі та явища. Це сповна виявляється у процесі дошкільного навчання.
Сучасні дослідження засвідчили, що багато особливостей мислення дошкільнят, які раніше вважалися невід'ємними ознаками віку, спричинені умовами їхнього життя і діяльності та можуть бути змінені внаслідок використання іншого змісту і методів дошкільного навчання. Так, конкретність (прив'язаність до конкретного випадку) дитячого мислення зникає, поступаючись місцем узагальненим формам суджень, якщо дитину ознайомлюють не з окремими предметами та їх властивостями, а із загальними зв'язками і закономірностями явищ дійсності. Діти п'яти-шести років легко засвоюють знання про деякі загальні фізичні властивості, стани тіл, про залежність будови тіла тварин від умов їх існування, про співвідношення цілого і частин тощо, використовуючи ці знання у своїй розумовій діяльності. За відповідних умов навчання (поетапного формування розумових дій) дошкільники оволодівають поняттями і способами логічного мислення.
Можливість опанувати у дошкільному віці логічні операції, здатність до засвоєння понять не означає, що це повинне бути основним завданням розумового виховання дітей. Ним є розвиток наочно-образного мислення, для якого дошкільний вік найбільш сенситивний і який має велике значення для майбутнього життя, оскільки є невід'ємною складовою будь-якої творчої діяльності.
Розвиток уваги дошкільника. У дошкільному віці дитина починає спрямовувати свою психічну діяльність на предмети і явища, які мають для неї важливе значення, цікавлять її. Це є свідченням певного рівня розвитку її* уваги - спрямованості і зосередженості свідомості на певному предметі, явищі тощо. Увага як процес і етап налаштування дитини на сприйняття значущої інформації і виконання поставлених завдань у дошкільному віці відображає її інтерес до навколишніх предметів і дій, які вона виконує. Малюк зосереджений тільки до тих пір, поки не згас його інтерес. З появою, наприклад, нового предмета увага переключається на нього. Тому діти рідко тривалий час займаються однією справою
Упродовж дошкільного віку у зв'язку з ускладненням діяльності дітей та їх поступом у загальному розвитку увага стає більш зосередженою і стійкою. Якщо молодші дошкільнята можуть грати в одну гру ЗО- 50 хв., то в 5-6 років тривалість її збільшується до 2-х год. Це зумовлене тим, що в їхній грі відтворюються складніші дії і взаємини людей, інтерес до неї підтримується постійною появою нових ситуацій.
Основна зміна у процесі розвитку уваги дошкільнят полягає в тому, що вони вперше починають керувати нею, свідомо спрямовувати її на предмети та явища. Витоки довільної уваги (уваги, яка свідомо спрямовується і підтримується) лежать поза особистістю дитини. Це означає, що сам по собі розвиток мимовільної уваги (виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів) не спричинює виникнення довільної уваги. Вона формується завдяки включенню дорослими дошкільника у нові види діяльності, спрямуванню й організовуванню його уваги, в результаті чого дитина пізнає способи, використовуючи які, вона надалі починає сама керувати своєю увагою
Формування довільної уваги у дошкільному віці пов'язане також із загальним зростанням ролі мови в регуляції поведінки малюків. Плануюча функція мови допомагає й заздалегідь зосереджувати свою увагу на потрібній діяльності, словесно формулювати завдання, на які слід орієнтуватися. Хоч у дошкільників і починає розвиватися довільна увага, мимовільна увага переважає протягом усього дошкільного дитинства.
Розвиток пам'яті дошкільника. У дошкільному віці відбувається інтенсивний розвиток здатності до запам'ятовування і відтворення. Якщо людині важко чи майже неможливо згадати що-небудь із раннього дитинства, то дошкільне дитинство, особливо старший дошкільний вік, залишає багато яскравих спогадів. Пам'ять дошкільняти, як правило, має мимовільний характер. Запам'ятовування і пригадування відбуваються незалежно від волі та свідомості, вони реалізуються у діяльності, зумовлюються нею. Довільні форми запам'ятовування і відтворення, що починають складатися у середньому дошкільному віці, суттєво вдосконалюються у старших дошкільнят. Найсприятливіші умови для опанування довільного запам'ятовування і відтворення формуються у грі, коли запам'ятовування є умовою виконання дитиною взятої на себе ролі.
У деяких дошкільників розвивається ейдетична (грец. еісіов - образ) пам'ять - особливий вид зорової пам'яті, який полягає у запам'ятовуванні, фіксуванні і збереженні у всіх деталях образів предметів і ситуацій після їх сприйняття. її образи за своєю яскравістю і чіткістю наближаються до образів сприйняття. Згадуючи раніше сприйняті предмети, дитина ніби знову бачить їх, може описати їх зі всіма деталями. Ейдетична пам'ять - явище вікове. Багато дітей у шкільному віці втрачають її.
Розвиток уяви дошкільника. Дитина дошкільного віку уже здатна уявляти, тобто створювати образи тих предметів і явищ, яких вона безпосередньо не бачила. Як психічна діяльність, що полягає у створенні уявлень, мислених ситуацій, які в дійсності не сприймалися людиною, уява пов'язана зі знаковою функцією свідомості - кодуванням візуальної інформації з допомогою схем, фігур і більш складніших умовних знаків. Розвиток знакової функції свідомості відбувається за такими лініями:
а) заміщення одних предметів іншими та їх зображеннями, а далі - використання мовних, математичних та інших знаків, оволодіння логічними формами мислення;
б) поява та розширення можливостей доповнювання і заміщування реальних речей, ситуацій, подій уявними, вибудовування з уявлень нових образів.
Уява дитини формується у грі. На перших етапах вона невіддільна від сприйняття предметів та виконання з ними ігрових дій. У грі дітей молодшого дошкільного віку суттєве значення має тотожність предмета-замін-ника з предметом, який він заміняє. Старші дошкільники можуть уявляти предмети, зовсім несхожі з предметами заміщення. Поступово потреба у зовнішніх опорах зникає. Відбувається інтеріоризація - перехід у грі до уявної дії з предметом, якого насправді немає, а також до ігрового перетворення предмета, надання йому нового змісту та уявних дій з ним. Сформувавшись у грі, уява переходить і в інпгі види діяльності дітей (малювання, створення казок, віршиків).
Перетворення дійсності в уяві дитини відбувається шляхом комбінування уявлень, надання предметам нових властивостей. Дошкільники можуть уявляти предмети, перебільшуючи або применшуючи їх. Побутує думка, що дитина має багатшу уяву, ніж дорослий, оскільки вона фантазує з найрізноманітніших причин. Однак ця думка є суперечливою. Дитина може уявити собі набагато менше, ніж дорослий, тому що має обмежений життєвий досвід, а значить, і менше матеріалу для уявлень.