28. Охарактеризуйте особливості морального виховання дітей із відхиленнями в розвитку.

Моральне виховання – це цілеспрямований процес формування в учнів з вадами інтелекту стійких моральних якостей, потреб і почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі. Моральне виховання здійснюється лише за умови залучення учнів до різноманітної практичної діяльності (навчально-пізнавальної, громадянської, суспільно-корисної, трудової та ін.), яка сприяє формуванню у них позитивних моральних стосунків та особистісних рис і якостей. Завдання морального виховання:

•   формування в учнів етичних поглядів, переконань і світогляду;

• формування навичок і звичок моральної поведінки;

• виховання в учнів моральних почуттів;

• виховання морально-вольових рис характеру;

• виховання єдності між свідомістю та поведінкою.

Зміст морального виховання ґрунтується на таких моральних відносинах:

-         ставлення до політики власної держави, Батьківщини, інших країн і народів (громадянськість, патріотизм, повага до інших країн і народів);

-         ставлення до праці (працелюбність, культура праці);

-         ставлення до суспільних надбань, матеріальних цінностей і природи (бережливість, турбота про збереження суспільних надбань і особистих речей, екологічна культура);

-         ставлення до людей (демократизм, колективізм, гуманізм, культура спілкування, товариськість, взаємоповага);

-         ставлення до себе (чесність, правдивість, скромність, принциповість).

Ефективність реалізації завдань морального виховання залежить від правильного вибору форм і методів. Надзвичайно вагому роль у моральному вихованні школярів відіграє читання та обговорення художньої літератури. Вчителі й вихователі мають ретельно добирати твори дитячої літератури, які були б зрозумілими дітям і відповідали поставленій виховній меті.

Найбільш дієвою формою морального виховання виступає етична бесіда, метою якої є роз’яснення та допомога дітям у засвоєнні етичних правил і норм моралі, розвиток у них критичності й самокритичності.

Корекційна спрямованість морального виховання учнів з вадами інтелекту полягає у подолання розриву в розвитку свідомості, поведінки, характеру і почуттів. Особлива увага звертається на подолання розходження між словом і ділом; намірами, бажаннями і реальними вчинками; розумом і емоційними проявами. Ці завдання можна розв’язати на основі комплексного підходу до всіх сторін особистості дитини.

Отже, виховання учнів з вадами інтелекту буде дієвим лише тоді, коли воно комплексно впливатиме на: формування знань, переконань, світогляду; формування навичок моральної поведінки; формування позитивних рис характеру і волі; виховання моральних почуттів.

15.Поясніть особливості взаємозв’язку в роботі вихователя, дефектолога та логопеда.

Специфіка перспективного планування освітньої полягає в тому, що основою корекційної роботи є тематичний підхід, що забезпечує концентроване вивчення матеріалу, а основний принцип організації роботи - принцип комплексності (взаємодія фахівців). Модель професійного взаємозв'язку всіх фахівців (педагога-дефектолога, вчителя-логопеда, вихователя) в роботі наступна:

Педагог-дефектолог:

Діагностує рівень сформованості психічних процесів, особливості пізнавальної діяльності, визначає рівень сформованості уявлень про себе і навколишній світ, елементарних математичних уявлень;

Складає індивідуальні плани розвитку, плани спеціально-організованих занять;

Розвиває психічні процеси, формує елементарні математичні уявлення, розширює уявлення про навколишній світ, збагачує словниковий запас, забезпечує сенсорний розвиток, розвиток дрібної моторики;

Проводить підгрупові та індивідуальні заняття в першій половині дня, формує рухливі групи з урахуванням актуального розвитку дітей;

Консультує педагогічних працівників та батьків про застосування спеціальних методів і технологій корекційно-розвивальної роботи, знайомить батьків з результатами діагностики, з планом індивідуального розвитку;

Організовує корекційно-розвиваюче простір з урахуванням вікових та індивідуальних можливостей.

Вчитель-логопед:

Діагностує рівень імпресивної і експресивної мови;

Складає індивідуальні плани розвитку, плани спеціально-організованих занять;

Проводить індивідуальні заняття (постановка правильного мовного дихання, корекція дефектних звуків, їх автоматизація, диференціація та введення в самостійну мова), підгрупові і фронтальні заняття (формування фонематичних процесів, підготовка до навчання грамоті);

Консультує педагогічних працівників та батьків про застосування логопедичних методів і технологій корекційно-розвивальної роботи;

Організовує корекційно-розвиваючий і мовне простір з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Вихователь:

Проводить заняття з продуктивним видам діяльності (малювання, ліплення, конструювання) по підгрупах та індивідуально. Організовує спільну і самостійну діяльність дітей;

Виховує культурно-гігієнічні навички, розвиває тонку і загальну моторику;

Організовує індивідуальну роботу з дітьми за завданнями і з урахуванням рекомендацій фахівців (педагога-дефектолога, вчителя-логопеда); Застосовує здоров'язберігаючих технології, створює сприятливий мікроклімат у групі;

Консультує батьків про формування культурно-гігієнічних навичок, про індивідуальні особливості дитини, про рівень розвитку дрібної моторики.