- •1. Первіснообщинний лад - доба кам'яного віку, епоха міді-бронзи
- •2. Формування цивілізованого суспільства - доба раннього залізного віку на території України
- •3. Східні слов’яни в іу -на поч. Іх ст.: доба воєнно-політичних союзів і племінних княжінь. Полянська земля та заснування старокиївської династії.
- •4. Русь на початковому етапі державотворення: історіографія проблеми, фактори та причини консолідації, просторові координати. Діяльність київських князів у 60-х рр. Іх - першій половині х ст.
- •5. Держава та суспільство Київської Русі у середині х – першій чверті хі ст. Русь у системі міжнародних стосунків.
- •6. Християнізація Русі: літописні сюжети та їх науковий аналіз. Церковна організація. Цивілізаційне значення охрещення Давньоруської держави.
- •7. Внутрішня та зовнішня політика великокнязівської влади у період стабілізації та полі центризму Київської Русі (30-ті рр. Хі - перша третина хіі ст.).
- •8. Південно-Західна Русь у період феодальної роздробленості (40-і рр.XII – середина XIV ст.). Велике Галицько-Волинське князівство: етапи суспільно-політичного розвитку.
- •9. Монгольський фактор в руській історії: історіографія проблеми, сутність золотоординського іга та специфіка панування Золотої Орди на північно-західних і північно-східних руських землях.
- •10. Інкорпорація українських земель до складу Литви, Польщі та інших держав (сер. Хіу - сер. Хуі ст.)
- •11. Українські землі в складі Речі Посполитої: політичний та соціально-економічний розвиток ( сер. XVI - сер. XVII ст.)
- •12. Виникнення українського козацтва та його роль в історії українського народу (XV - сер. XVII ст.)
- •13. Українська національна революція (1648-1676рр.) та створення козацько-гетьманської держави.
- •14. Україна за часів гетьманування і. Мазепи. Посилення інкорпораційних процесів у складі Російської імперії (кінець XVII- 20-рр. XVIII ст.).
- •15. Спроби збереження та причини і фактори втрати української козацької державності у XVIII ст.
- •16. Культура україни в XIV – XVIII ст.
- •17. Політичний переустрій східної європи
- •18. Імперська національно-регіональна політика урядів росії та австрії на українських землях у пер. Пол. Х1х ст..
- •19. Австрійська революція 1848-49 рр. Та західна україна.
- •20. Генезис українського національного руху в першій половині х1х ст. “руська трійця”. Кирило-мефодіївське товариство.
- •21. Реформи в російській та австро-угорській імперіях
- •22. Структурно-економічні, соціально-класові та етнічні зміни в українському суспільстві доби капіталістичної модернізації (др.Половина х1х – поч. Хх ст.).
- •23. “Політизація” українського національного руху в російській імперії в останній чверті х1х – на поч. Хх ст.. Револю ційна українська партія.
- •24. Москвофільство, народовство та радикалізм у суспільному русі західної україни (50-80-і рр. Х1х ст.).
- •25. Українська центральна рада : ідеологія і тактика.
- •26. Утвердження радянсько-комуністичного режиму
- •27. Українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у 1920-30-ті роки.
- •28. Етапи входження України до складу срср і втрата незалежності (1919-1925 рр.)
- •2 Етап (грудень 1920 - грудень 1922) – формування договірної федерації.
- •3 Етап (грудень 1922 – травень 1925 р.) – утворення срср.
- •29. Неп в Україні: причини, появи, особливості, досягнення і прорахунки.
- •30. Соціально-економічні перетворення в Україні у 1920-х-30-х рр.: індустріалізація, колективізація та їх наслідки.
- •2. Зросла обороноздатність держави за рахунок галузей військово-промислового комплексу.
- •3. Ліквідовано безробіття.
- •4. Знизився життєвий рівень населення.
- •1 Період: 1929 – 1932 рр.
- •2 Період: 1933 – 1937 рр.
- •31. Політика коренізації в 20-30-ті рр.: суть, зміст, значення.
- •32.Формування тоталітаризму. Сталінізм і політико-ідеологічні процеси в усрр у 1930-х.
- •33. „Українське питання” напередодні та початковому етапі другої світової війни.
- •34. Україна в роки другої світової війни. Рух опору.
- •35. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х років: основні тенденції та особливості.
- •36. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного і економічного життя в срср (сер 50-сер 60-их рр)
- •37. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ в 60-х – середині 80-х років.
- •38. Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та специфіка.
- •39.Перебудова в Україні: сутність, періоди, особливості.
- •40. Проголошення суверенітету і незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента.
- •41.Гетьманат і Директорія як історичні форми українського державотворення.
- •42. Державотворчі процеси в Україні в першій половині 90-х рр. Хх ст. Соціально-економічні та політичні проблеми на шляху розбудови української держави.
- •43. Формування та функціонування багатопартійності у сучасній Україні: основні етапи, характерні риси особливості.
- •2. Етап позапарламентського розвитку багатопартійності (1991-1998 рр.)
- •3. Етап формування парламентської багатопартійності (з 1998 р.)
- •44. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції. Головні положення Конституції України ат зміни до неї.
- •46. Україна в світовому співтоваристві. Зовнішня політика держави основні тенденції розвитку.
- •45. Україна на сучасному етапі: тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку (1994-2006).
- •47. Давні держави у західних і південних слов’ян (іх-хіі ст.): суспільний устрій, християнізація, типологія державотворення та історичне значення.
- •48.Гуситська національно-релігійна війна: причини, періодизація, соціальний характер, програма, історичне значення. Сучасні наукові оцінки гуситського руху.
- •49. Формування станово-представницької монархії у Польщі (хіу-хуі ст.). Специфіка політичної та соціально-економічної моделі Речі Посполитої.
- •5.0.Московська держава у хуі – на початку хуіі ст.: концепція політичної влади, дві кризи державності, соціальні наслідки опричнини та смутного часу.
38. Дисидентський рух в Україні: загальні тенденції, особливості та специфіка.
Виразні ознаки кризи радянської тоталітарної системи виявились у сфері взаємовідносин суспільства і влади. Це знайшло своє відображення в поширенні нової форми суспільної опозиції — дисиденства. Дисидентський рух об’єднував в собі громадян незгодних з тими чи іншими вадами радянської системи, або з всією системою радянської влади вцілому.
В Україні дисидентський рух зародився раніше ніж у інших республіках Союзу. Перші дисидентські гуртки (Українська робітничо-селянська спілка, Об'єднана партія визволення України, Український національний комітет, Український національний фронт) були ще спадкоємцями упівського націоналістичного руху. Поширення дисиденство набуває в 60-х – 70 роках.
За ідеологічними поглядами українське дисиденство було досить строкатим явищем. В нього входили як прихильники марксизму-ленінінзму (П. Григоренко), так і близькі до інтегрального націоналізму та ідеології ОУН (В. Мороз)
За соціальним складом дисидентський рух включав в себе переважно інтелігенцію (80%), однак активними його учасниками були представники робітників (В. Макуха, І. Гель та ін.), військовослужбовці (Г. Куценко, С. Корнієнко та ін.), священики (Й. Тереля, В. Романюк та ін.)
За поглядами і змістом роботи українське дисиденство можна розділити на три умовні течії:
1) Правозахисне, або демократичне дисиденство.
Представлене у Росії А. Сахаровим та О. Солженіциним, а в Україні – П. Григоренком, М. Руденком, В. Чорноволом)
Вимоги: дотримання в СРСР основних прав і свобод людини.
Організаційні форми - Українською Гельсінською спілка (утворена у листопаді 1976 р. у Києві.; члени - М. Руденко (голова), О. Бердник, Л.Лук'яненко, І. Кандиба та ін. - всього 37 чоловік)
2) Релігійне дисиденство.
Представники - Й. Тереля, І.Гель, В.Романюк, Г.Вінс.
Вимоги: дотримання свободи віросповідання, відновлення української греко-католицької та автокефальної православних церков, свобода діяльності протестантських сект.
3)Націонал-орієнтоване дисиденство.
Представники: І. Дзюба, В.Мороз, Л. Лук’яненко.
Вимоги: відновлення незалежності України; вільний розвиток української мови та культури, засудження великодержавного шовінізму, русифікації.
Форми та методи боротьби українських дисидентів:
1. Написання листів-протестів до керівних органів УРСР та СРСР.
2. Написання протесів, відкритих листів на адресу міжнародних організацій та урядів демократичних країн.
3. Створення і поширення самвидаву – книг, збірників статей, журналів вручну переписаних та передрукованих.
4. Створення правозахисних організацій.
Влада всіляко намагається боротися проти будь-яких форм активності дисидентів, використовуючи при цьому широкий спектр засобів:
- Позасудові переслідування. Звільнення з роботи, перешкоди при вступі на нове місце роботи, заборона друкувати твори і т.п.
- Арешти і репресії. В Україні в 1960-70-их рр. прокотилось дві хвилі репресій: перша - 1965 р. – заарештовано 25 осіб, справи 18 з них розглядалися закритими судами (І.Гель, брати Горині, Є.Кузнєцова, В.Мороз М.Осадчий ін.); друга - 1970-72 рр. захопила широкі кола української інтелігенції (І.Світличний, В.Стус, М.Плахотюк, Є.Сверстюк ін.) Головне звинувачення – антирадянська діяльність. Строки ув’язнення від 1 до 15 років. По відношенню до дисидентів, що відбули строки покарання застосовувались повторні арешти і повторні судимості.
Хоча дисидентський рух так і не став масовим явищем, однак він свідчив про те, що система втратила контроль над суспільством. Дисиденство стає не лише політичною опозицією влади, але поступово перетворюється на моральну і ідеологічну альтернативу системі.