36. Україна в період тимчасової лібералізації суспільно-політичного і економічного життя в срср (сер 50-сер 60-их рр)

Смерть керівника радянської держави Й.Сталіна (1953 р.), призвела до початку деформації сталінської тоталітарної моделі суспільства. В історичній науці цей складний і багатовекторний процес отримав назву десталінізації та лібералізації. На початку він включав:

1. Перехід від одноосібного до колегіального управління партією та державою.

2. Часткову децентралізацію всієї вертикалі влади.

3. Відмову від репресій як головного методу управління.

В УРСР лібералізація розпочалась зі зміни акцентів в національній політиці партії. Зокрема:

- припиняється кампанія проти націоналізму;

- уповільнюються процеси русифікації;

- збільшується частка національних кадрів в вищих партійних та державних органах (першим секретарем ЦК КПУ призначено українця О.Кириченка)

Лібералізація найперше зачепила сферу державного управління:

1) Розширено права союзних республік (фінансово-бюджетні права, права у питаннях поточного і перспективного планування, матеріально-технічного забезпечення, будівництва, використання капіталовкладень та ін. )

2) Збільшено народне представництво в органах державної влади (в Україні у 1961 р. до місцевих Рад було обрано народних депутатів на 15 % більше, ніж у грудні 1950 р. - 390 тис.).

Зміни в політичній системі призвели до структурних змін в суспільній свідомості і настроях населення України, які посилювались з масовим поверненням політв’язнів і реабілітаційними процесами. Поступово суспільство почало звільнятися з-під ідеологічного диктату партії. Це позначилось появою опозиційних та напівопозиційних рухів, які увійшли в історію радянського періоду України як дисиденство (рух незгодних). В Україні дисидентський рух було започатковано у середині 50-х рр. Перші дисидентські організації:

1. Українська робітничо-селянська спілка (УРСС). Створена Л. Лук'яненком у 1959 р.

2. Об'єд­нана партія визволення України (1953—1959).

3. Український національний комітет (УНК).

4. Український національний фронт (УНФ) та ін.

Найбільш відомі дисиденти: В. Чорновіл, В. Мороз, М. і .Б. Горині, Ю. Бадзьо, І. Гель та ін.

Особливості дисидентського опозиційного руху:

- локальний характер;

- сектантство і законспірованість;

- відсутність взаємоконтактів.

Глибоко пов’язані з політичними процесами економічні реформи доби Хрущова. Вони були результатом:

1. зміни парадигми влади (пошук опори влади в нерепресивних методах - популізмі);

2. загострення конкуренції з економіками капіталістичного світу.

Вересневий Пленум ЦК КПРС (1953 р.) намітив заходи по піднесенню сільського господарства:

- підвищено Дер­жавні заготівельно-закупівельні ціни (вони зросли майже у 3 рази);

- зміцнено матеріально-технічна база сільського господарства ( на забезпечення МТС УРСР трактора­ми та іншими машинами держава витратила у 2,4 рази більше коштів);

- зростають капіталовкладення держави у сільське господарст­во республіки у 6 разів;

Всі ці заходи дозволили різко прискорити темпи зростання сільськогосподарського виробництва та його продуктитвність(врожайність зернових зросла за період 1950—1961 рр. вдвічі).

1) Цілинна програма (з 1954 р.) Суть проекту: освоєння для подальшої культивації незайманих земель Казахстану і Сибіру. Значну частину матеріальних і людських ресурсів для виконання програми забезпечила Україна (80 тис. спеціалістів, 90 тис. тракторів та інших сільськогосподарських машин).

2) Кукурузна програма. Суть: розширення посівів кукурудзи. В країні під кукурудзу віддаються найкращі землі, запроваджується нова система сівозміни, без парів.

3) Тваринницька програма. Суть: командно-адміністративне стимулювання підвищення продуктивності тваринництва.Для України ця «гонка» закінчилась тим, що виробництво продукції тваринницт­ва у 1964 р. впало до 9% рівня І958 р.

Починаючи з 1958 р. у сільськогосподарському виробництві по­чався спад. Причини спаду:

1) Посилення адміністративного тиску на колгоспи.

2) Надпрограми поглинали матеріальні і людські ресурси, негативно відбиваючись на розвитку сільського господарства.

3) У 1958 р. було прийнято рішення про викуп кол­госпами техніки МТС, що

З 1962 р. розпочинається нова хвиля централізації: створюються республі­канські раднаргоспи та Вища Рада народного господарства СРСР. У вересні 1965 р. відновлюються республіканські і загальносоюзні мі­ністерства, а у жовтні цього року ліквідовано раднаргоспи.

Реформування господарства сприяло зростанню добробуту радянських людей:

1. Зростають прибутки середнього робітника зросли (230%).

2. Скорочується робочий день, вводиться п'яти­денний робочий тиждень.

3. Введено пенсійне забезпечення колгоспників.

4. З 1958 р, припинено випуск облігацій державної позики, що збе­регло у бюджеті населення мли. карбованців.

4. Значних розмірів набуло житлове будівництво.