3.2. Принципи складання стратегій

Для реалізації концепційних засад стратегічного управління важливе місце належить принципам складання стратегій. Так, А. Томпсон і А. Стрікленд пропонують враховувати 13 принципів, які вони назвали "заповідями розроблення успішних стратегій".

 Плануючи та впроваджуючи стратегії, дійте так, щоб поліпшува­ти конкурентну позицію організації на тривалий час.

 Усвідомте, що чітка і послідовна конкурентна стратегія забезпе­чує організації добру репутацію та визнання в галузі; часта зміна стратегій, спрямована на використання наявних можливостей, дає лише незначні результати.

 Намагайтесь уникати стратегій, які є компромісом між нижчими витратами та масштабнішою диференціацією, між більш і менш значною ринковою привабливістю.

 Об'єктивно оцінюйте дії конкурентів.

 Вкладайте кошти у створення тих конкурентних переваг; які є умовою отримання прибутку вище середнього рівня.

 Дотримуйтесь тактики агресивного наступу для створення конку­рентних переваг і надійної оборони для їх захисту.

 Уникайте стратегій, які є успішними лише за сприятливих умов. Сподівайтесь на краще - готуйтеся до гіршого.

 Обережно використовуйте жорсткі та негнучкі стратегії, які по­збавляють організацію можливості маневрувати. Постійні зміни на ринку можуть зробити її реалізацію неможливою.

 Не намагайтесь атакувати сильних конкурентів без істотно кон­курентної переваги й доброго фінансового забезпечення.

 Атакувати слабкого конкурента вигідніше, ніж сильного.

 Уникайте зниження цін без істотної переваги у витратах.

 Пам'ятайте, що надто агресивна політика, спрямована на захоп­лення ринкового простору, може спровокувати гідну відсіч з бо­ку конкурентів, що призведе до зниження прибутків.

Змістовний модуль 3. Цільовий підхід у стратегічному управлінні підприємством.

 Намагайтеся виявити найбільш значні відмінності в якості, мож­ливостях використання товару, його обслуговуванні при реаліза­ції стратегій диференціації. Дотримання принципів складання стратегії дозволить уникнути дріб'язковості і зосередити увагу на основних позиціях при її складанні.

3.3. Елементи стратегічного управління і їх суть

Розглядаючи складові стратегічного управління, можна сказати, що нині не існує будь-яких чітких орієнтирів їх визначення. Проте найчасті­ше стратегічний менеджмент розглядають як синтез трьох елементів:

 власне стратегія;

 організаційна структура;

 організаційна культура.

Зважаючи на це, систему стратегічного управління можна представи­ти у формі рівностороннього трикутника, на вершинах якого і стоять ці елементи (рис. 6).

Рис. 6. Система стратегічного управління підприємством

Організаційна структура багатогалузевих комплексів представляється такими рівнями:

Перший рівень - орган вищої ланки управління, який несе основну відповідальність і здійснює особисте керівництво розробленням стратегії.

Другий рівень - вище керівництво незалежних вузькоспеціалізованих організацій або самостійних господарських підрозділів, які входять до складу організації і відповідають за розробку і реалізацію стратегії.

Змістовний модуль 3. Цільовий підхід у стратегічному управлінні підприємством.

Третій рівень - керівники функціональних сфер: маркетингу, виробництва, фінансів, персоналу тощо. Як правило, ці сфери представлені функціональними підрозділами, спеціалізуються на виконанні певних функцій, забезпечуючи ефективну діяльність організації в цілому.

Четвертий рівень – менеджери підрозділів, які відповідають за окремі складові стратегічного плану та його реалізацію на найнижчому рівні.

Головне при цьому те, що зусилля всіх рівнів носять ієрархічну підпорядкованість.

Організаційна культура представляє філософію, яка виражає зміст існування організації та її ставлення до працівників і клієнтів, норми, які визначають принципи взаємовідносин в організації і т.д. Від неї у великій мірі залежать здобутки і витрати організації. Адже організаційна культура може сприяти тому, що організація може виступати сильною, здатною виживати в конкурентній боротьбі на ринку. Але може бути і так, що організаційна культура послаблює організацію, не даючи їй розвинутись при наявному технологічному і фінансовому потенціалі. Тому, якщо працівники організації з повагою відносяться до правил, ритуалів і організаційних символів, можна вважати, що організація володіє сильною культурою.

Питання до Змістовного модулю 3.

1. У чому різниця між стратегічним управлінням і довгостроковим плануванням?

2. Дайте характеристику принципів складання стратегії.

3. Визначте та проаналізуйте елементи стратегічного управління.

4. Проаналізуйте процес стратегічного планування.

5. Опишіть піраміду розроблення загальної стратегії організації.

Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.

1. Сутність та процес стратегічного планування

Реалізація стратегічного управління вимагає обов'язкової розробки стратегічного планування, яке б відрізнялось від розробки довгострокових планів, обов'язкових до виконання за будь-яких умов. Автори підручника "Основи менеджменту" (М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі) процес стратегічного планування розглядають як послі­довне виконання найбільш важливих управлінських функцій, за допомо­гою яких плани перетворюються

в реальну дійсність (рис. 7).

Рис. 7.Процес стратегічного планування

Розкриємо суть кожної з функцій.

Місія розкриває основну мету організації. Вироблені на її основі цілі служать критеріями для всього наступного процесу прийняття управлін­ських рішень. Місія є точкою відліку для вибору альтернативних управ­лінських рішень. Аналіз і оцінка зовнішнього середовища представляє процес, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролю­ють зовнішні по відношенню до організації фактори, щоб визначити можливості загрози для організації.

Управлінське обстеження сильних і слабких сторін організації здійс­нюється з метою, щоб виявити, чи організація володіє внутрішніми сила­ми, щоб скористатись зовнішніми можливостями, а також виявлення слабких сторін, які можуть ускладнити проблеми, пов'язані із зовніш­ньою небезпекою. При цьому при обстеженні в основі пропонується ви­користовувати такі функції: маркетинг, фінанси, виробництво, людські ресурси, культуру й образ організації. Після того, як керівництво органі­зації співставить інформацію про зовнішнє середовище і внутрішні силь­ні і слабкі сторони, воно може приступати до вибору альтернативи, за якою буде здійснювати свою діяльність. їх вибір, як правило, обмежуєть­ся чотирма: ріст, обмежений ріст, скорочення і поєднання.

Розглянувши стратегічні альтернативи, керівництво зупиняє свій погляд на одній із стратегій, яка дозволить підвищити довгострокову ефективність організації.

Стратегічне планування має тоді смисл, якщо воно реалізується. Ме­ханізмом такої реалізації, насамперед, служать тактика, політика, проце­дура.

Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.

Двома широковідомими інструментами реалізації стратегічного плану є бюджет, який передбачає розподіл ресурсів для досягнення ме­ти, та метод управління по цілях, суть якого полягає у виконанні зав­дань, доведених керівництвом по вертикальній ієрархії "зверху вниз".

Заключним етапом стратегічного планування є контроль і оцінка стратегії, суть якої полягає в порівнянні результатів роботи з цілями і використовується як механізм зворотного зв'язку для їх користування.