4.3. Визначення цілей організації

Процес встановлення цілей організації складається з таких основних стадій:

• виявлення й аналіз трендів у середовищі;

• вибір цілей організації в цілому;

• побудова ієрархії цілей;

• визначення індивідуальних цілей.

Розглянемо коротко суть кожної з них.

Виявлення й аналіз трендів у середовищі залежать від стану оточення та внутрішніх можливостей організації. Гнучкість цілей передбачає їх уточнення відповідно до змін, які відбуваються у середовищі. Але було б помилкою прив'язувати цілі до середовища - керівництво повинно інтуї­тивно передбачати стан середовища і відповідно до цього формувати цілі. Тому важливо виявити тренди, характерні для процесів економіки, соціальної і політичної сфери, науки і техніки. Але дуже справедливо відзначає російський фахівець із стратегічного управління О. Віханський , що всього передбачити неможливо. Тому менеджери повинні бути готові до того, щоб дати відповідь на раптовий виклик, який може видати оточення.

Вибір цілей організації в цілому полягає у виборі певних цілей органі ­зації із широкого кола можливих цілей. Наприклад, Ф. Котлер про­понує вибір цілей розпочинати з фінансових і на їх основі сформулювати маркетингові цілі. Правда, цей підхід вимагає дуже великого інформацій­ного забезпечення (розмір виручки, необхідний для досягнення мети, виходячи із середньої ціни продажу; визначення відповідного фізичного обсягу продажу, враховуючи очікуваний рівень глобального попиту; обчис­лення необхідної частки ринку; формулювання цілей у сфері збуту тощо).

Тому більш привабливими для прибуткових організацій є фінансові цілі, які виражаються такими показниками: рентабельність акціонерного капіталу, рентабельність інвестованого капіталу, рентабельність продажу продукції тощо.

Побудова ієрархії цілей полягає у досягненні головної мети за допо­могою цілей нижчого рівня.

Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.

При цьому рангування цілей відбувається за принципом пріоритетності: забезпечення максимальної рентабельності при збереженні видів діяльності; забезпечення стійкості положення орга­нізації; розроблення нових напрямків розвитку.

На основі головних цілей розробляють специфічні цілі у такому по­рядку: цілі конкретних стратегічних господарських центрів (СГЦ); цілі

розвитку функціональних сфер (маркетинг, виробництво, фінанси, кадри тощо); цілі філіалів та дочірніх компаній тощо.

Визначення індивідуальних цілей має своїм завданням доведення ці­лей до конкретного виконавця, що надасть ієрархії цілей логічної завер­шеності.

4.4. Організація встановлення цілей

Реальний досвід виробництва свідчить, що процес встановлення ці­лей в різних організаціях відбувається по-різному. В одних організаціях встановлення цілей носить централізований характер, в інших - децент­ралізований.

Централізований підхід передбачає формулювання головних цілей вищим керівництвом організації, а на їх основі свої цілі вибирають нижчі рівні управління. Перевагами цього підходу є те, що на нижчих рівнях управління може виникнути несприйняття цих цілей і навіть опір їх до­сягненню.

Децентралізований підхід передбачає, що цілі нижчих рівнів є осно­вою для формування цілей вищого рівня. Потрібно зазначити, що не зав­жди існує можливість "знизу" визначити й оцінити глобальні цілі, що стоять перед організацією. Тому може складатися думка, що принцип встановлення цілей "знизу вгору" є ознакою відсутності стратегічного управління з боку вищого керівництва організації.

4.5. Методи прийняття рішень

Аналіз зарубіжної і вітчизняної спеціальної літератури свідчить, що існують такі методи прийняття рішень по встановленню цілей:

• авторитарний;

• колегіальний;

• партисипативний;

• "знизу вгору".

Авторитарний метод полягає у прийнятті рішення по цілях індиві­дуально керівником на підставі інформації, яку він має. Як правило, таку інформацію готують спеціалісти, запрошені керівництвом організації.

Колегіальний метод передбачає обговорення питання про цілі на засіданні колегії, яка складається із відповідальних осіб організації.

Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.

Правда, кінцеве рішення, як і в першому випадку, приймається індивіду­ально керівником.

Партисипативний метод полягає в тому, що при прийнятті рішень по цілях залучаються ті спеціалісти, яким прийдеться виконувати ці цілі. Прийняття рішень здійснює керівництво.

Метод прийняття рішень по цілях "знизу вгору" полягає в тому, що виконавець направляє прийняте рішення на узгодження у всі інші підроз­діли організації, які матимуть дотичну до виконання цього рішення. Кожна із погоджувальних сторін може висловити "за" або "проти" прий­няття такого рішення, яке повертається виконавцю. У випадку зауважень до цілей останні коригуються і повторно представляються на погоджен­ня. Кінцеве рішення схвалюється керівництвом організації.