Тема 7. Виконання та контроль стратегії

7.1. Розробка стратегічного плану організації

Основне призначення стратегічного плану - це чітко та системно описати сформовану стратегію, зорієнтовану на досягнення мети. Щоб надати практичної значущості стратегічному плануванню діяльності організації, останнє умовно ділять на дві стадії:

• розробка стратегії діяльності (стратегічне плану­вання);

• визначення тактики реалізації обраної стратегії.

Особливістю тактичного планування є те, що тактика являє собою набір короткотермінових стратегій, орієнто­ваних на досягнення найближчих цілей. Тому тактичні результати проявляються дуже швидко, що свідчить про те, правильно чи неправильно вибрана тактика. Правда, тактичні плани вимагають орієнтирів, якими є програми, проекти, які регламентують конкретні заходи для реаліза­ції певного процесу.

Джерелом успішного виконання планів є правила і процедури, які розробляються керівниками і спеціаліста­ми організації. Так, правила конкретно вказують, що і як потрібно робити чи діяти в конкретній ситуації. Але по­трібно нагадати, що "сліпе" дотримання правил може породити небезпеку догматизму, непорозуміння з керів­ництвом, особливо коли спеціалісти високої кваліфікації, які добре розуміють свою справу, сприймають обмеження, що викладені в правилах, у формі наказу. Тому не випадково керів­ництво своїм підлеглим повинно пояснити суть правил, а якщо потрібно - внести в них уточнення.

Далі. Набір правил, які регламентують виконання того чи іншого процесу, представляє собою процедуру.

Щоб звести вищесказане воєдино, розглянемо приклад. Землекорис­тувач або власник землі поставив перед собою стратегічну мету - забез­печити родючість грунту, захистити його від процесів ерозії і дефляції. Для цього, насамперед, він повинен виконати такі тактичні дії:

• провести ґрунтові та інші обстеження;

• розробити проект використання земель;

• забезпечити авторський нагляд за реалізацією проекту;

• знайти можливості інвестиційного забезпечення.

У свою чергу, складений проект використання земель знайде своє місце в стратегії, за умови дотримання певних правил його розробки, а саме:

• встановлення оптимального складу земельних угідь;

• обгрунтування системи сівозмін і впорядкування їх території;

• впорядкування природних кормових угідь (сіножаті, пасовища);

• передбачення заходів із охорони грантів і довкілля від антропо­генного впливу тощо.

Змістовний модуль 7. Стратегічні зміни на підприємстві та їх типи.

Наведені правила регламентують, що, як і коли робити в конкретній ситуації для досягнення поставленої мети.

Продовжуючи думку, треба відзначити, що розробка проекту здійс­нюється за певною процедурою. Наприклад, обґрунтування системи сіво­змін передбачає низку таких процедур:

• розподіл орних земель на технологічні гранти за крутизною схи­лів;

• обґрунтування структури посівних площ, що забезпечує бездефі­цитний баланс гумусу в гранті;

• виділення екологопридатних земель для вирощування сільсько­господарських культур;

• обґрунтування ефективності запроектованих сівозмін;

• розрахунок розміру податку на землю тощо.

За часовим виміром планування, яке розробляє організація, ділиться на такі види:

• основні напрямки діяльності, змістом яких є стратегія організації на 10-15 і більше років;

• план розвитку організації на період 1-5 років як продовження і уточнення основних напрямків її діяльності;

• тактичний план, що регламентує поточну діяльність організації.

За рівнем управління розрізняють стратегічні плани всієї організації

та окремих стратегічних господарських центрів (СГЦ), що входять до її складу. Сформульовані класифікації планів формують такі види страте­гічного плану: генеральний план, план розвитку організації і плани СГЦ.

Генеральний план, як відзначає Г. Кіндрацька, - основа всіх інших планів і характеризує основне призначення організації, її цілі та стратегії. Хоч і структура цього плану чітко не передбачає кількість розділів та їхнього змісту, однак генеральний план здебільшого містить таку інфор­мацію: місія та цілі організації, аналіз стану і перспектив розвитку зовні­шнього середовища організації; аналіз стану та прогноз конкурентоспро­можності кожного СГЦ; аналіз внутрішнього середовища організації; цілі окремих СГЦ; аналіз портфеля організації; плани заходів і бюджети для реалізації функціональних стратегій; ресурси, необхідні для реаліза­ції стратегії; основні етапи реалізації стратегії; оцінка обраної стратегії.

Досить привабливою структурою генерального плану є структура, яку запропонував Р. Фатхутдінов, зміст якої представлений таким чином:

1. Вступ.

2. Передмова.

3. Опис організації.

4. Стратегія маркетингу.

5. Стратегія використання конкурентних переваг організації.

6. Стратегія оновлення продукції, що випускається.

7. Стратегія розвитку виробництва.

Змістовний модуль 7. Стратегічні зміни на підприємстві та їх типи.

8. Стратегія забезпечення виробництва.

9. Стратегічний фінансовий план організації.

10. Стратегія міжнародної діяльності організації.

11. Стратегія розвитку системи менеджменту.

12. Організація реалізації стратегії фірми.

13. Додатки.

Звичайно, кожний із розділів, у свою чергу, також має відповідну структуру.

Так, у розділі "Опис організації'" розкриваються такі питання:

• цілі організації;

• організаційно-правова форма;

• особливості Статуту організації;

• зв'язки із зовнішнім середовищем, авторитетними партнерами, компаніями тощо;

• характеристика товарів, що виробляються, їх конкурентоспромо­жність на конкретних ринках;

• техніко-економічні показники діяльності організації за попере­дній період і на майбутнє, інші відомості, що не представляють комерційної таємниці.

У розділі "Стратегія маркетингу" розглядаються такі питання:

• концепція стратегічного управління;

• функції і завдання відділу маркетингу;

• технологія і результати стратегічної сегментації ринку;

• стратегія ціноутворення, прогнози цін на товари;

• стратегія охоплення ринків;

• стратегія розробки нових товарів;

• вибір ресурсної стратегії;

• а вибір методів і способів розповсюдження товарів;

• стратегія стимулювання збуту товарів;

• вибір стратегії реклами товарів;

• вибір стратегії розвитку фірми на перспективу;

• нормативи конкурентоспроможності товарів.

Аналогічно описаній структурі розділів описується структура решти

розділів відповідно до їх суті.

План розвитку організації представляє уточнення генерального пла­ну, в якому відображаються орієнтовно такі моменти: перспективи удо­сконалення виробництва; перехід на випуск нової продукції; застосуван­ня нової технології та ін.

Змістовний модуль 7. Стратегічні зміни на підприємстві та їх типи.

Тобто такий план є орієнтиром для формування диверсифікації організації, ліквідаційного плану, який визначає види діяльності, від яких доцільно відмовитися; плану НДДКР, який містить заходи з розробки нових товарів і технологічних процесів.

Стратегічний план СГЦ розглядають із таких позицій: співвідно­шення та включення стратегії СГЦ у план розвитку організації; освоєння нових видів діяльності (нових СГЦ) або нових сфер діяльності для дію­чих СГЦ; повної перебудови господарських процесів певного СГЦ. Від­мінності формування стратегічних планів СГЦ і організації полягають у тому, що існує підпорядкованість основних елементів бізнес-стратегії загальній орієнтації. Треба відзначити, що стратегічний план СГЦ може деталізуватись у формі бізнес-плану. Правда, між цими документами хоч і є спільні риси, але і є відмінності. Так, якщо стратегічний план охоплює комплекс цілей організації, то бізнес-план - тільки одну з них, пов'язану із створенням або розвитком бізнесу. Бізнес-план має чітко визначений період, по завершенні якого сформульовані в плані цілі та завдання ма­ють бути виконані. При цьому одним із основних факторів якості планів є ступінь дотримання наукових підходів до управління і принципів пла­нування. Якщо планові показники не будуть достатньо обгрунтовані, то найкраща робота на наступних етапах не дасть задовільних результатів. Часто трапляється, що легше виробити будь-який продукт, ніж спланува­ти його виробництво. Свого часу Ф. Бекон висловив думку, що "для пов­ного вдосконалення треба, щоб підготовка була важчою самої справи".

До принципів планування відносяться наступні:

1. ранжування об'єктів планування за їх важливістю;

2. варіантність планів;

3. збалансованість планів;

4. узгодженість планів з параметрами зовнішнього середовища;

5. адаптивність планування;

6. наступність стратегічних і тактичних планів;

7. соціальна орієнтація планів;

8. економічна обґрунтованість планових показників з урахуванням невизначеності майбутніх ситуацій;

9. забезпечення зворотного зв'язку системи планування в циклі управління;

10. автоматизація системи планування;

11. забезпечення в міру поміркованих планових показників.

Отже, резюмуючи вищесказане, відзначимо, що якщо керівництво організації вирішило такі питання: Що робити? Як робити? Для кого ро­бити? З якими затратами і де робити? Коли і кому робити? Що це дає? - дотримуючись принципів планування, то вони забезпечили розробку системи стратегічних планів.

Змістовний модуль 7. Стратегічні зміни на підприємстві та їх типи.