2.2. Наукові основи прогнозування

З часу впровадження стратегічного управління особливого значення почало набувати прогнозування як наукове обгрунтування про можливий стан об'єкта в майбутньому. Прогноз в системі управління є передплано- вою розробкою багатоваріантних моделей розвитку об'єкта управління. Він носить вірогідний, проте достатньо достовірний характер. Прогнози за часовим виміром поділяються на: 1) короткострокові (до п'яти років); 2) середньострокові (5-10 років); 3) довгострокові (10-30 років) і дуже довгострокові (перспективні). Довгострокові прогнози, в свою чергу, поділяються на три групи (залежно від часового виміру):

• перша група - прогноз на 15-20 років, який випливає з реальних

можливостей розвитку науки і техніки і є досить точним;

• друга група - прогноз на 40-50 років, який передбачає основні принципи (правила) і закономірності розвитку;

• третя група — прогноз на сто і більше років, який будується на основі інтуїції, тобто внутрішнього передчуття, або на основі професійного досвіду та ін.

Тому цілком закономірно, що чим більше віддалений часовий вимір, тим складніше і з меншою точністю можна передбачити майбутнє.

Наукове і практичне значення прогнозів заключається у варіантних проробках, які дозволяють вибрати оптимальний напрям розвитку. З по­гляду функціональної класифікації розрізняють такі види прогнозів: 1) дослідні; 2) нормативні; 3) організаційні.

Дослідний прогноз розробляється на основі ретроспективного ана­лізу та аналізу сучасного стану. Іншими словами, він грунтується на основі тенденції розвитку з врахуванням досягнутого рівня розвитку будь-якого явища, процесу тощо.

Нормативний прогноз на відміну від дослідного випливає не з до­сягнутого рівня, а з цілого комплексу заданих наперед цілей.

Змістовний модуль 2. Основи прийняття стратегічних рішень.

_______________________________________________________________________________________________________________

Організаційний прогноз передбачає розробку комплексу заходів, які б забезпечили досягнення поставленої мети.

Залежно від рівня управління розрізняють прогнози:

• народногосподарський;

• галузевий;

• прогнозування розвитку підприємств (внутрішній).

Народногосподарські прогнози охоплюють прогнози народно­господарського комплексу в цілому.

Галузеві прогнози передбачають досягнення мети в межах окремих галузей чи регіонів.

Внутрішні прогнози розробляються для конкретних суб'єктів управління з урахуванням нових тенденцій соціально-економічної дійсності та найновіших наукових досягнень в галузі техніки та тех­нології виробництва.

Залежно від того, заданий прогноз представляється одним числом чи інтервалом, розрізняють точковий (обсяг виробленої продукції станови­тиме 100 млн. грн.) та інтервальний (обсяг виробленої продукції стано­витиме 100-120 млн. грн.) прогнози.

Прогнозування управлінських рішень тісно пов'язане з плануванням, і вони являють собою, взаємодоповнюючи одне одного, стадії плануван­ня при визначальній ролі плану як провідної ланки управління.

Правда, хоча прогнозування і планування тісно взаємопов'язані між собою, проте вони і відрізняються один від одного. Якщо планування спрямоване на прийняття управлінських рішень, то прогноз, як вже зга­дувалося, - на створення наукових передумов для їх прийняття. Тому невипадково завдання прогнозування несе у собі двоїстий характер: з одного боку - воно окреслює близьке чи віддалене майбутнє; з другого - забезпечує можливість розробки оптимальних перспективних планів.

Власне, розробка прогнозів у відриві від розробки планів втрачає свій практичний зміст. Спільності і відмінності цих економічних катего­рій потрібно мати на увазі, бо прогноз лише передбачає, яким повинен бути економічний чи соціальний розвиток, а план - утверджує. Прогно­зування і планування служать досягненню мети. В цьому сенсі вони є підвалиною людського буття, оскільки безпланово, на основі природного інстинкту, можуть існувати тільки тварини.

В основі прогнозування і планування розвитку економіки України лежать такі основні принципи: науковість, системність, комплексність, безперервність, правильне визначення пріоритетів, адекватність, варіант­ність, оптимальність, постійний аналіз та контроль виконання планів.

Принцип науковості передбачає врахування об'єктивно діючих зако­нів у процесі розробки планів.

Змістовний модуль 2. Основи прийняття стратегічних рішень.

_______________________________________________________________________________________________________________

Принцип системності передбачає взаємоузгодженість і підпорядко­ваність прогнозів і планів розвитку об'єктів прогнозування і планування.

Принцип комплексності означає, що в прогнозах і планах відобража­ються всі сторони розвитку об'єктів прогнозування і планування (розвиток соціальної інфраструктури, поліпшення житлово-побутових умов, розвиток освіти, культури та ін.).

Принцип безперервності передбачає коригування прогнозів і планів у міру надходження нової інформації про об'єкт прогнозування і планування.

Принцип адекватності прогнозу або плану передбачає врахування ймовірного характеру реальних процесів і оцінку ймовірності реалізації виявленої тенденції.

Принцип правильного визначення пріоритетів передбачає встанов­лення черговості розвитку тих галузей, які ініціюватимуть розвиток інших галузей, що дозволить підвищити ефективність капіталовкладень і всього суспільного виробництва, вирішення соціальних і екологічних проблем.

Принцип оптимізації полягає в тому, що із багатьох альтернативних варіантів прогнозу і планування розвитку визначається один із ліпших.

Принцип постійного аналізу та контролю виконання планів полягає у своєчасному усуненні недоліків у господарській діяльності і здійсненні заходів для досягнення планових показників. Контроль дозволяє своєчас­но виявляти відхилення, упущення і ін. та оперативно використовувати резерви для прискорення темпів зростання в тій чи іншій галузі.