- •Міністерство освіти і науки,
- •Упорядники: в.І. Хаханов,
- •Рецензент: є.І. Литвинова, д-р техн. Наук, проф. Каф. Апот хнуре
- •1 Основні поняття теорії множин
- •1.1 Відношення приналежності та включення
- •1.2 Способи задання множин
- •1.3 Алгебра множин Кантора
- •1.4 Закони й тотожності алгебри множин
- •1.5 Контрольні запитання
- •2 Відповідності. Функції. Відображення
- •2.1 Поняття впорядкованої пари й вектора
- •2.2 Декартів (прямий) добуток множин
- •2.4 Функції. Відображення
- •2.5 Контрольні запитання
- •3 Відношення. Алгебра відношень
- •3.1 Поняття відношення
- •3.2 Операції над відношеннями
- •3.3 Алгебра відношень
- •3.4 Контрольні запитання
- •4 Бінарні відношення
- •4.1 Способи завдання бінарних відношень
- •4.2 Властивості бінарних відношень
- •4.3 Бінарне відношення еквівалентності
- •4.4 Контрольні запитання
- •5 Бінарне відношення порядку
- •5.1 Упорядковані множини. Бінарне відношення порядку
- •5.2 Типи порядку (лінійний, частковий, передпорядок)
- •5.3 Контрольні запитання
- •6 Структури. Алгебраїчні системи. Ізоморфізм
- •6.1 Структура
- •6.2 Дедекиндові (модулярні) структури
- •6.3 Дистрибутивні структури
- •6.4 Ізоморфізм множин
- •6.5 Контрольні запитання
- •7 Висновки до розділу «Теорія множин»
- •8 Позначення до розділу «Теорія множин»
- •9 Основні поняття булевої алгебри
- •9.1 Логічні операції й логічні функції
- •9.2 Закони й тотожності булевої алгебри
- •9.3 Доведення законів булевої алгебри
- •9.4 Контрольні запитання
- •10 Диз’юнктивні та кон’юнктивні нормальні форми (днф і кнф). Досконалі днф і кнф (дднф і дкнф)
- •10.1 Днф і кнф
- •10.2 Дднф і дкнф
- •10.3 Складність зображення булевих функцій
- •10.4 Теорема Шенона про розкладання булевих функцій
- •10.5 Контрольні запитання
- •11 Елементи логічних схем. Булеві функції від двох змінних
- •11.1 Фізичний зміст логічних функцій і, або, ні та їх схемотехнічне зображення
- •11.2 Таблиця аналітичного й схемотехнічного зображення булевих функцій від двох змінних
- •11.3 Властивості й аналітичні подання елементарних булевих функцій від двох змінних
- •11.4 Приклади розв’язання практичних завдань
- •11.5 Контрольні запитання й завдання
- •12 Способи зображення булевих функцій
- •12.1 Табличний спосіб зображення булевих функцій
- •12.2 Числовий спосіб зображення булевих функцій
- •12.3 Аналітична форма запису булевих функцій
- •12.4 Геометрична інтерпретація булевих функцій
- •12.5 Кубічна форма зображення булевих функцій
- •12.6 Схемотехнічне зображення
- •12.7 Контрольні запитання й завдання
- •13 Системи функцій алгебри логіки. Функціональна повнота
- •13.1 Класи булевих функцій
- •13.2 Повнота функцій алгебри логіки
- •13.3 Контрольні запитання
- •14 Булеві похідні
- •14.1 Булеві похідні першого порядку
- •14.2 Фізичний зміст булевої похідної першого порядку
- •14.3 Змішана похідна -го порядку
- •14.4 Булеві похідні k-го порядку
- •14.5 Контрольні запитання
- •15 Мінімізація булевих функцій. Методи квайна і квайна-мак-класки
- •Булеві функції застосувуються при реалізації логічних схем. Різні вирази однієї й тієї ж функції представляють різні схеми.
- •15.1 Основні положення методу квайна
- •15.2 Мінімізація булевих функцій за методом Квайна-Мак-Класки
- •15.3 Контрольні запитання
- •16 Мінімізація булевих функцій: метод невизначених коефіцієнтів
- •16.1 Основні припущення
- •16.2 Алгоритм знаходження невизначених коефіцієнтів
- •16.3 Контрольні запитання
- •17 Мінімізація булевих функцій: метод карт карно
- •17.1 Основні положення
- •17.2 Спрощений стандарт карт Карно
- •17.3 Мінімізація за картами Карно
- •17.4 Контрольні запитання
- •18 Висновки до розділу «булева алгебра»
- •19 Позначення до розділу «булева алгебра»
- •Перелік посилань
- •Упорядники хаханов Володимир Іванович
17.2 Спрощений стандарт карт Карно
Поряд зі звичайним уводиться в розгляд спрощений стандарт карт Карно. Замість перерахування двійкових наборів поєднуються за допомогою фігурних стрілок групи, яким відповідають одиничні значення змінних (рис. 17.4).
а б в
Рисунок 17.4 – Спрощений стандарт карти Карно для функції: а – від двох змінних; б – від трьох змінних; в – від чотирьох змінних
Приклад 17.2. Навести функцію на карті й одержати СДНФ.
Розв’язок. Якщо скористатися спрощеним стандартом карт Карно, зображення функції виглядатиме так:
,
а відповідна ДДНФ при цьому:
.
Таким чином, для спрощення позначень рядки й стовпці, що містять змінну 1, позначають фігурною дужкою. При цьому значення 0 ця змінна має у невідмічених комірках.
17.3 Мінімізація за картами Карно
Комірки з одиницями на карті називаються Р-клітинками.
Дві сусідні одиниці утворюють одномірний р-підкуб або 1-куб. Одновимірний р-підкуб відповідає добутку, у якому завжди відсутній один первинний терм.
Змінна, відсутня у добутку, визначається за картою – вона має різні значення для двох одиниць відповідного підкуба.
Приклад 17.3. Зобразити функцію на карті Карно.
Розв’язок. Відзначимо одиничні значення функції на карті, помістивши їх у другу й третю комірки (рис. 17.5).
Рисунок 17.5 – Одновимірний р-подкуб або 1-куб
При цьому видно, що дві одиниці попадають у сусідні комірки й утворюють 1-куб. Вони обводяться мінімізуючим контуром. Отже, зображення функції буде таким: .
Чотири сусідні одиниці утворюють двовимірний р-підкуб (2-куб), що відповідає добутку без двох первинних термів. Ті змінні, які не зберігають постійне значення на цьому підкубі, не вказуються.
Приклад 17.4. Знайти аналітичний вираз, що відповідає 2-кубу на карті Карно (рис. 17.6).
Рисунок 17.6 – Двовимірний р-підкуб або 2-куб на карті Карно 4-х змінних
Розв’язок. Одиниці попадають у кутові комірки карти, які є сусідніми. Спільними для всіх чотирьох комірок є , чому відповідає кон’юнктивний терм , що описує 2-куб. Отже, мінімальна форма функції, отримана за картою: .
Тривимірні р-підкуби містять по 8 одиниць (3-куб).
Приклад 17.5. Блок з 8-ми одиниць підлягає склеюванню з одержанням 3-кубу (рис. 17.7).
Рисунок 17.7 – Тривимірний р-підкуб або 3-куб
При цьому мінімальна форма функції описується виразом, якому відповідає єдиний превинний терм: .
Одновимірний р-підкуб відповідає ребру, що має дві сусідні вершини. Двовимірний р-підкуб відповідає двовимірному підкубу n-вимірного куба.
Правила мінімізації:
1) Дві сусідні комірки на карті утворюють 1-куб.
2) Несуттєва координата для двох кубів позначається символом X. Наприклад: .
3) Чотири комірки поєднуються та утворюють 2-куб:
.
4) У загальному випадку можуть поєднуватися сусідні комірки, число яких дорівнює , тобто 2,4,8,16,32,..., з утворенням k-кубів, де – кількість змінних функції.
Стратегія одержання мінімальної ДНФ за картою Карно: треба мінімальною кількістю кубів покрити (склеїти) всі одиничні комірки карти, де кожна склейка повинна містити максимально можливе число одиниць.