- •Міністерство освіти і науки,
- •Упорядники: в.І. Хаханов,
- •Рецензент: є.І. Литвинова, д-р техн. Наук, проф. Каф. Апот хнуре
- •1 Основні поняття теорії множин
- •1.1 Відношення приналежності та включення
- •1.2 Способи задання множин
- •1.3 Алгебра множин Кантора
- •1.4 Закони й тотожності алгебри множин
- •1.5 Контрольні запитання
- •2 Відповідності. Функції. Відображення
- •2.1 Поняття впорядкованої пари й вектора
- •2.2 Декартів (прямий) добуток множин
- •2.4 Функції. Відображення
- •2.5 Контрольні запитання
- •3 Відношення. Алгебра відношень
- •3.1 Поняття відношення
- •3.2 Операції над відношеннями
- •3.3 Алгебра відношень
- •3.4 Контрольні запитання
- •4 Бінарні відношення
- •4.1 Способи завдання бінарних відношень
- •4.2 Властивості бінарних відношень
- •4.3 Бінарне відношення еквівалентності
- •4.4 Контрольні запитання
- •5 Бінарне відношення порядку
- •5.1 Упорядковані множини. Бінарне відношення порядку
- •5.2 Типи порядку (лінійний, частковий, передпорядок)
- •5.3 Контрольні запитання
- •6 Структури. Алгебраїчні системи. Ізоморфізм
- •6.1 Структура
- •6.2 Дедекиндові (модулярні) структури
- •6.3 Дистрибутивні структури
- •6.4 Ізоморфізм множин
- •6.5 Контрольні запитання
- •7 Висновки до розділу «Теорія множин»
- •8 Позначення до розділу «Теорія множин»
- •9 Основні поняття булевої алгебри
- •9.1 Логічні операції й логічні функції
- •9.2 Закони й тотожності булевої алгебри
- •9.3 Доведення законів булевої алгебри
- •9.4 Контрольні запитання
- •10 Диз’юнктивні та кон’юнктивні нормальні форми (днф і кнф). Досконалі днф і кнф (дднф і дкнф)
- •10.1 Днф і кнф
- •10.2 Дднф і дкнф
- •10.3 Складність зображення булевих функцій
- •10.4 Теорема Шенона про розкладання булевих функцій
- •10.5 Контрольні запитання
- •11 Елементи логічних схем. Булеві функції від двох змінних
- •11.1 Фізичний зміст логічних функцій і, або, ні та їх схемотехнічне зображення
- •11.2 Таблиця аналітичного й схемотехнічного зображення булевих функцій від двох змінних
- •11.3 Властивості й аналітичні подання елементарних булевих функцій від двох змінних
- •11.4 Приклади розв’язання практичних завдань
- •11.5 Контрольні запитання й завдання
- •12 Способи зображення булевих функцій
- •12.1 Табличний спосіб зображення булевих функцій
- •12.2 Числовий спосіб зображення булевих функцій
- •12.3 Аналітична форма запису булевих функцій
- •12.4 Геометрична інтерпретація булевих функцій
- •12.5 Кубічна форма зображення булевих функцій
- •12.6 Схемотехнічне зображення
- •12.7 Контрольні запитання й завдання
- •13 Системи функцій алгебри логіки. Функціональна повнота
- •13.1 Класи булевих функцій
- •13.2 Повнота функцій алгебри логіки
- •13.3 Контрольні запитання
- •14 Булеві похідні
- •14.1 Булеві похідні першого порядку
- •14.2 Фізичний зміст булевої похідної першого порядку
- •14.3 Змішана похідна -го порядку
- •14.4 Булеві похідні k-го порядку
- •14.5 Контрольні запитання
- •15 Мінімізація булевих функцій. Методи квайна і квайна-мак-класки
- •Булеві функції застосувуються при реалізації логічних схем. Різні вирази однієї й тієї ж функції представляють різні схеми.
- •15.1 Основні положення методу квайна
- •15.2 Мінімізація булевих функцій за методом Квайна-Мак-Класки
- •15.3 Контрольні запитання
- •16 Мінімізація булевих функцій: метод невизначених коефіцієнтів
- •16.1 Основні припущення
- •16.2 Алгоритм знаходження невизначених коефіцієнтів
- •16.3 Контрольні запитання
- •17 Мінімізація булевих функцій: метод карт карно
- •17.1 Основні положення
- •17.2 Спрощений стандарт карт Карно
- •17.3 Мінімізація за картами Карно
- •17.4 Контрольні запитання
- •18 Висновки до розділу «булева алгебра»
- •19 Позначення до розділу «булева алгебра»
- •Перелік посилань
- •Упорядники хаханов Володимир Іванович
14.5 Контрольні запитання
1. Як визначаються нульова й одинична залишкові функції?
2. Як визначається похідна 1-го порядку булевої функції?
3. Який фізичний зміст має булева похідна 1-го порядку?
4. Як обчислюється змішана похідна булевої функції?
5. Як визначається булева похідна k-го порядку?
6. Яка фізична інтерпретація булевої похідної k-го порядку?
7. Які похідні слід обчислити, щоб визначити булеву похідну 2-го порядку функції ?
8. Яка аналогія й у чому розходження диференціального числення з булевим диференціальним численням?
15 Мінімізація булевих функцій. Методи квайна і квайна-мак-класки
Булеві функції застосувуються при реалізації логічних схем. Різні вирази однієї й тієї ж функції представляють різні схеми.
Приклад 15.1. Нехай булева функція від трьох змінних подана таблицею істинності:
№ |
х1 |
х2 |
х3 |
f(x1,x2,x3) |
№ |
х1 |
х2 |
х3 |
f(x1,x2,x3) |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
4 |
1 |
0 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
1 |
0 |
5 |
1 |
0 |
1 |
1 |
2 |
0 |
1 |
0 |
0 |
6 |
1 |
1 |
0 |
1 |
3 |
0 |
1 |
1 |
1 |
7 |
1 |
1 |
1 |
0 |
За таблицею істинності можна відновити аналітичне зображення функції у вигляді ДДНФ:
. (15.1)
Отриману ДДНФ можна перетворити до вигляду:
. (15.2)
Схемотехнічне зображення формул (15.1) і (15.2) дає схеми з 12 і 10 контактів відповідно. Таким чином, різні форми функції описують різні схеми. Метою є зменшення кількості елементів у схемі.
Існують спеціальні методи, орієнтовані на одержання мінімальних форм функції. Серед них: Квайна, Квайна-Мак-Класки, невизначених коефіцієнтів, карт Карно, істотних змінних, граф-схем.
15.1 Основні положення методу квайна
Нехай вихідна функція зображена у ДДНФ.
Визначення 15.1. Імпліканта функції – це деяка логічна функція, що обертається на нуль на тому же наборі змінних, на якому дорівнює нулю сама функція.
Будь-який кон’юнктивний терм або група термів, з’єднаних знаками диз’юнкції, що входять у ДДНФ, є імплікантами вихідної функції.
Визначення 15.2. Первинна імпліканта функції – це імпліканта типу елементарної кон’юнкції, ніяка частина якої вже не є імплікантою.
Завдання мінімізації за методом Квайна полягає у попарному порівнянні всіх імплікант, що входять у ДДНФ, з метою виявлення можливості поглинання якоїсь змінної на основі закону склеювання . При цьому вдається понизити ранг термів. Процедура проводиться доти, поки не залишиться жодного члена, що допускає поглинання з іншим термом. Терми, що піддалися поглинанню, відзначаються. Невідмічені терми є первинними імплікантами.
Якщо отриманий логічний вираз не виявився мінімальним, то досліджується можливість подальшого спрощення. Для цього складається таблиця, у рядках якої вказуються знайдені первинні імпліканти, а в стовпцях – терми вихідного виразу. Комірки таблиці відзначаються, якщо первинна імпліканта входить до складу якого-небудь терму. Таким чином, завдання спрощення зводиться до того, щоб знайти таку мінімальну кількість первинних імплікант, які покривають всі стовпці.
Метод Квайна включає такі етапи:
– визначення первинних імплікант;
– розміщення міток;
– знаходження істотних імплікант;
– визначення й видалення зайвих стовпців;
– визначення й видалення зайвих первинних імплікант;
– вибір мінімального покриття;
– складання мінімальної форми вихідної функції.