- •Міністерство освіти і науки,
- •Упорядники: в.І. Хаханов,
- •Рецензент: є.І. Литвинова, д-р техн. Наук, проф. Каф. Апот хнуре
- •1 Основні поняття теорії множин
- •1.1 Відношення приналежності та включення
- •1.2 Способи задання множин
- •1.3 Алгебра множин Кантора
- •1.4 Закони й тотожності алгебри множин
- •1.5 Контрольні запитання
- •2 Відповідності. Функції. Відображення
- •2.1 Поняття впорядкованої пари й вектора
- •2.2 Декартів (прямий) добуток множин
- •2.4 Функції. Відображення
- •2.5 Контрольні запитання
- •3 Відношення. Алгебра відношень
- •3.1 Поняття відношення
- •3.2 Операції над відношеннями
- •3.3 Алгебра відношень
- •3.4 Контрольні запитання
- •4 Бінарні відношення
- •4.1 Способи завдання бінарних відношень
- •4.2 Властивості бінарних відношень
- •4.3 Бінарне відношення еквівалентності
- •4.4 Контрольні запитання
- •5 Бінарне відношення порядку
- •5.1 Упорядковані множини. Бінарне відношення порядку
- •5.2 Типи порядку (лінійний, частковий, передпорядок)
- •5.3 Контрольні запитання
- •6 Структури. Алгебраїчні системи. Ізоморфізм
- •6.1 Структура
- •6.2 Дедекиндові (модулярні) структури
- •6.3 Дистрибутивні структури
- •6.4 Ізоморфізм множин
- •6.5 Контрольні запитання
- •7 Висновки до розділу «Теорія множин»
- •8 Позначення до розділу «Теорія множин»
- •9 Основні поняття булевої алгебри
- •9.1 Логічні операції й логічні функції
- •9.2 Закони й тотожності булевої алгебри
- •9.3 Доведення законів булевої алгебри
- •9.4 Контрольні запитання
- •10 Диз’юнктивні та кон’юнктивні нормальні форми (днф і кнф). Досконалі днф і кнф (дднф і дкнф)
- •10.1 Днф і кнф
- •10.2 Дднф і дкнф
- •10.3 Складність зображення булевих функцій
- •10.4 Теорема Шенона про розкладання булевих функцій
- •10.5 Контрольні запитання
- •11 Елементи логічних схем. Булеві функції від двох змінних
- •11.1 Фізичний зміст логічних функцій і, або, ні та їх схемотехнічне зображення
- •11.2 Таблиця аналітичного й схемотехнічного зображення булевих функцій від двох змінних
- •11.3 Властивості й аналітичні подання елементарних булевих функцій від двох змінних
- •11.4 Приклади розв’язання практичних завдань
- •11.5 Контрольні запитання й завдання
- •12 Способи зображення булевих функцій
- •12.1 Табличний спосіб зображення булевих функцій
- •12.2 Числовий спосіб зображення булевих функцій
- •12.3 Аналітична форма запису булевих функцій
- •12.4 Геометрична інтерпретація булевих функцій
- •12.5 Кубічна форма зображення булевих функцій
- •12.6 Схемотехнічне зображення
- •12.7 Контрольні запитання й завдання
- •13 Системи функцій алгебри логіки. Функціональна повнота
- •13.1 Класи булевих функцій
- •13.2 Повнота функцій алгебри логіки
- •13.3 Контрольні запитання
- •14 Булеві похідні
- •14.1 Булеві похідні першого порядку
- •14.2 Фізичний зміст булевої похідної першого порядку
- •14.3 Змішана похідна -го порядку
- •14.4 Булеві похідні k-го порядку
- •14.5 Контрольні запитання
- •15 Мінімізація булевих функцій. Методи квайна і квайна-мак-класки
- •Булеві функції застосувуються при реалізації логічних схем. Різні вирази однієї й тієї ж функції представляють різні схеми.
- •15.1 Основні положення методу квайна
- •15.2 Мінімізація булевих функцій за методом Квайна-Мак-Класки
- •15.3 Контрольні запитання
- •16 Мінімізація булевих функцій: метод невизначених коефіцієнтів
- •16.1 Основні припущення
- •16.2 Алгоритм знаходження невизначених коефіцієнтів
- •16.3 Контрольні запитання
- •17 Мінімізація булевих функцій: метод карт карно
- •17.1 Основні положення
- •17.2 Спрощений стандарт карт Карно
- •17.3 Мінімізація за картами Карно
- •17.4 Контрольні запитання
- •18 Висновки до розділу «булева алгебра»
- •19 Позначення до розділу «булева алгебра»
- •Перелік посилань
- •Упорядники хаханов Володимир Іванович
16.2 Алгоритм знаходження невизначених коефіцієнтів
Алгоритм включає такі етапи:
1. Цикл за рядками – перегляд нульових рядків: вибрати рядок системи (16.3), у якій функція приймає нульове значення . Дорівняти нулю всі коефіцієнти цього рядка.
2. Якщо всі нульові рядки переглянуті, то перейти до пункту 3, інакше – повернутися до пункту 1.
3. Викреслювання рівних нулю коефіцієнтів з рядків з одиницями: із всіх рядків, де , викреслити рівні нулю коефіцієнти, визначені в пункті 1.
4. Модифікована система рівнянь: переписати систему (16.3) з урахуванням виконаних перетворень.
5. Вибір мінімального покриття: у модифікованій системі вибрати й покласти рівними одиниці мінімальну кількість коефіцієнтів з мінімальним числом індексів, щоб задовольнити дану систему.
6. Визначення мінімальної форми функції: скласти мінімальну ДНФ за обраними коефіцієнтами.
Приклад 16.1.Мінімізувати функцію від трьох змінних Y=1 на наборах {1, 2, 3, 4} методом невизначених коефіцієнтів з одержанням МДНФ.
Розв’язок. Таблицю невизначених коефіцієнтів можна зобразити у спрощеному вигляді (табл. 16.2).
Таблиця 16.2 – Спрощений вигляд таблиці функції для методу невизначених коефіцієнтів
Тут у заголовок таблиці винесені з відповідних стовпців невизначені коефіцієнти із спільними нижніми індексами, верхні індекси при цьому зберігаються у відповідних комірках кожного стовпця.
Коефіцієнти рядків, де , дорівнюють нулю. З рядків, де, викреслюються коефіцієнти, що зустрічаються в рядках, де.
Виписуються коефіцієнти, що залишилися, з одержанням тим самим модифікованої системи:
(16.4)
З (16.4) мінімальний результат відповідає формі:
.
16.3 Контрольні запитання
1. На яких основних положеннях базується метод невизначених коефіцієнтів?
2. Яке узагальнене подання ДНФ функції від трьох змінних?
3. Які основні етапи алгоритму знаходження невизначених коефіцієнтів?
4. У якому базисі має бути подана функція, щоб для мінімізації можна було застосувати метод невизначених коефіцієнтів?
5. Коли диз’юнкція деякої кількості коефіцієнтів дорівнює нулю?
6. Коли диз’юнкція деякої кількості коефіцієнтів дорівнює одиниці?
7. Як вибирається розв’язок модифікованої системи рівнянь у методі невизначених коефіцієнтів?
8. Скільки рядків має вихідна система рівнянь при мінімізації функції від чотирьох змінних методом невизначених коефіцієнтів?
9. Що таке мінімальне покриття в методі невизначених коефіцієнтів?
17 Мінімізація булевих функцій: метод карт карно
Для мінімізації булевих функцій використовується метод мінімізуючих карт, які називаються картами Карно. Заснований на графічному зображенні булевих функцій від невеликого числа змінних, де коди змінних у сусідніх координатах завдання функції є сусідніми.
17.1 Основні положення
Таблиці істинності функції від двох, трьох і чотирьох змінних можуть бути перебудовані в карти Карно (рис. 17.1 – 17.3).
Рисунок 17.1 – Карта Карно для функції від двох змінних
Рисунок 17.2 – Карта Карно для функції від трьох змінних
Рисунок 17.3 – Карта Карно для функції від чотирьох змінних
Карти Карно мають такі властивості:
1. Карти організовані так, що сусідні за рядками або за стовпцями клітинки відрізняються значенням тільки однієї змінної.
2. Якщо дві комбінації значень змінних відрізняються тільки за однією координатою, то клітинки є сусідніми.
3. У карті Карно дві змінні клітинки на протилежних кінцях карти також є сусідніми. Ця властивість зберігається для карт Карно трьох і чотирьох змінних: протилежні кінці кожного рядка або стовпця є сусідніми.
Для зображення функції на карті достатньо у ті клітинки, де функція дорівнює одиниці, помістити одиниці. Вважається, що в інших клітинках розташовані нулі.
Приклад 17.1. Зобразити функцію на карті Карно.
Розв’язок. Функція від двох змінних зображена числовим способом. Щоб навести дану функцію на Карті, треба в 1-у та 2-у комірки карти Карно для двох змінних помістити одиничні значення функції, як показано нижче:
Зауваження: тут і далі номера осередків, які відповідають двійковим наборам, опускаються для спрощення запису.
За картою, як і за таблицею істинності, можна відновити аналітичну форму функції у вигляді ДДНФ:
.