Особливості грецької релігії і громадські свята

Релігія була органічною частиною грецької культури і робила на неї великий вплив. Так само як і у інших народів старовини, грецька релігія визначала основи світогляду, моральності, форми і напрям художньої творчості, його різних проявів в літературі, архітектурі, скульптурі, живописі, навіть філософії і науці. Багата грецька міфологія, яка склалася ще в архаїчний період, численні оповіді про взаємовідносини богів, героїв між собою і людьми створили багатий арсенал образів, які стали відправною точкою для розробки художніх типів сильних людей, що виступали проти сліпих сил природи, проти самих могутніх богів, стали основою для створення чудової грецької літератури V—IV ст. до н. е. Греки уявляли богів і героїв в образах красивих людей, це стало початковим рубежем для розробки скульптурного образу героїзованого громадянина, повноправного члена полісного колективу. Прекрасна божественна істота живе, за уявленнями греків, в прекрасному житлі, і грецькі архітектори направили свої зусилля на розробку храмової будівлі як найбільш досконалої архітектурної споруди і зробили її однією з початкових основ для розвитку усієї грецької архітектури. Для створення системи духовних цінностей давніх греків мало первинне значення своєрідне розуміння природи божества. Греки сприймали своїх богів, навіть самих вищих, як могутніх, але не всемогутніх, таких, що підкоряються силі вищої необхідності, яка панує над богами так само, як і над людьми. Відома обмеженість всемогутності божества, деяка близькість світу богів до людини через своєрідне посередництво напівбогів-героїв, через взаємовідносини богів з людьми в принципі прославляло людину, розвивало його здібності і відкривало великі перспективи для створення художніх образів героїзованих, сильних людей, і для філософського роздуму про суть людини, могутність його сил і розуму. Неодмінною частиною релігійного культу в V—IV ст. до н. е. стали шанування головного божества цього полісу у формі урочистої ходи громадян із статуєю божества і святкових заходів після принесення жертви перед головним храмом. Серед святкових дій обов’язковими були бенкет (у жертву зазвичай приносилися лише нутрощі тварин, велика частина туші йшла на пригощання), змагання молодих атлетів, розігрування сценок із життя богів або городян. Участь в урочистій процесії, жертвопринесенні, змаганнях і театральних сценках основної маси громадян надавала святу всенародний характер, робило його важливою громадською подією. У V ст. до н. е. у більшості грецьких полісів (особливо яскраво це проявилося в Афінах) святкування на честь головного божества-покровителя полісу стало розглядатися як демонстрація сили і багатства полісу, огляд його досягнень і успіхів, як прояв єдності усього полісного колективу. Релігійні начала таких свят дещо стушовуються, а суспільно-політичні і ідеологічні сторони проявляються виразніше і повніше. Все більша увага приділяється гімнастичним змаганням і театральним виставам, підготовка до них, яку веде усе місто, стає сильним творчим імпульсом. Такі свята, як Панафінеї в Афінах на честь богині-покровительки міста Афіни, Діонісії на честь бога рослинності, виноградарства, вина і веселощів Діоніса, Олімпійські свята на честь верховного бога неба, грому і блискавки Зевса, Піфійські в Дельфах на честь бога Аполлона, Істмійські на честь бога морів Посейдона в Коринфі, перетворюються на великі громадські події не лише місцевого, але і загальногрецького значення. Найзнаменитішими з них стали Олімпійські свята, або Олімпійські ігри, які справлялися раз на чотири роки. Олімпійські ігри спочатку були традиційною частиною культу на честь Зевса, в якому, як і в інших аналогічних релігійних церемоніях, змагання атлетів і театральні розваги лише доповнювали культові дії. Проте вже в VI ст. до н. е. релігійні церемонії стали сприйматися як свого роду вступна частина до спортивних змагань, набули характеру загальногрецьких, і навіть театральні дійства були відсунуті на другий план. У інших святах, наприклад на Піфійських іграх, вийшли на перше місце не спортивні, а музичні змагання кіфаредів і авлетів (тобто виконавців, що грають на кіфарах і флейтах). У Афінах під час святкування Панафінеї і Діонісій в V ст. до н. е. поступово зростає роль театральних вистав (ставили трагедії і комедії), з яких виріс чудовий грецький театр, що зіграв величезну роль в громадському житті, вихованні і усій культурі давніх греків.