Організація делоськой сіммахії (першого афінського морського союзу). Звільнення грецьких полісів малої азії і проток від перського панування

Відбиття перського нашестя стало можливим завдяки об’єднанню грецьких полісів і передусім Спарти, Коринфа і Афін. Це об’єднання сил було викликане смертельною небезпекою з боку Персії. Але після рішучих перемог греків в 480—479 рр. до н. е. і ліквідації перської загрози між союзниками почали проявлятися розбіжності з цілої низки військово-політичних питань. Спарта не була зацікавлена в далеких походах, тим більше таких, де вирішальною силою ставав військово-морський флот. Постійна соціальна небезпека з боку ілотів, відсутність флоту, орієнтація на землевласницькі аристократичні круги визначали обмежений характер зовнішньої політики Спарти. Афіни, навпаки, були енергійними прибічниками активної завойовної політики. Переважання в соціально-політичному житті демократично налагоджених торгово-ремісничих прошарків громадянства, великий флот разом із сильним ополченням гоплітів диктували іншу політику. Соціально-політичні розбіжності посилилися суперечкою про долю малоазійських і острівних міст, які звільняються від перської влади. Спарта нав’язувала політику жорстких покарань, аж до переселення жителів в інші місця, тоді як афіняни дотримувалися м’якої політики, аж до включення в загальногрецький союз в якості рівноправних членів. У обстановці цих серйозних розбіжностей Спарта ослабила свою активність, фактично вийшла із складу загальногрецького союзу, створеного в Коринфі в 481 р. до н. е. Навпаки, Афіни стали центром тяжіння для членів цього союзу, в нього прагнули увійти і нові члени, головним чином з числа острівних і малоазійських міст. Зацікавлені в подальшому розвитку військових дій і повному витісненні персів з району Егейського моря, грецькі міста на чолі з Афінами послали своїх представників на острів Делос і уклали новий союз, який дістав назву Делоського військового союзу (сіммахії). Делоська сіммахія стала міцнішим об’єднанням грецьких міст тому, що майже усі союзники розділяли головні цілі зовнішньої політики, були зацікавлені в швидкому економічному розвитку, багато хто з них мав однотипний демократичний устрій. Міцність Делоського союзу пояснюється також його продуманою організацією. Союзники мали загальну казну і об’єднані збройні сили: сухопутне військо і флот. Основні справи союзу вирішувала рада з представників усіх полісів, які входили в нього. Проте вже з моменту створення Делоського союзу у ньому позначилося сильне переважання Афін. Афіни були найбагатшим і найбільшим полісом в Греції, вони перейняли на себе основну тяжкість війни з персами, її політичні діячі мали великий авторитет в усій Греції. Недивно, що союзники дуже скоро передовірили саме афінянам усі справи, казну і збройні сили. Замість того щоб поставляти в союзну армію покладене число кораблів і гоплітів, союзники вважали за краще вносити відповідну грошову суму, дозволяючи афінянам витрачати її на утримання додаткових контингентів афінських гоплітів і флотських екіпажів. Афіни, таким чином, отримали у своє розпорядження значні фінансові кошти (460 талантів) на утримання флоту і сухопутної армії (до 200 трієр, 40 тис. екіпажа і веслярів, 10 тис. гоплітів і 1 тис. вершників). Тому Делоську сіммахію прийнято називати Першим Афінським морським союзом. Заручившись підтримкою союзників, Афіни почали енергійні військові дії проти персів, які ще залишалися у багатьох пунктах егейського узбережжя, на островах і в протоках. Спарта з тривогою стежила за зміцненням афінської військової потужності, і напруженість між Спартою і Афінами наростала. Для того, щоб убезпечити себе від загрози з суші, афіняни прийняли рішення створити нову оборонну систему навколо Афін, зробивши місто неприступною фортецею. Під керівництвом Фемістокла за декілька років навколо Афін була побудована складна система кріпосних споруд, що включала кільце міських стін, так звані довгі стіни (приблизно 5 км), які захищають дорогу з Афін в порт Пірей, і, нарешті, кріпосні споруди навколо Пірея. Таким чином, Афіни могли витримати будь-яку тривалу облогу, оскільки була передбачена можливість безпечного і безперебійного постачання міста з Пірея. Після будівництва оборонних споруд популярність Фемістокла ще більше зросла і викликала різке невдоволення серед афінської аристократії, яка групувалася навколо Ареопагу, і навіть частини демократів, яким величезний авторитет Фемістокла здавався несумісним з демократичними принципами. У 471 р. до н. е. Фемістокл був підданий остракізму і отримав притулок у перського царя Ксеркса, проти якого він так вдало боровся в недавньому минулому. У Афінах посилилося політичний вплив Кімона, сина Мільтіада — переможця персів під Марафоном. У 70-х роках V ст. до н. е. афіняни під керівництвом Кімона захопили ряд островів Егейського моря (острів Скірос та ін.), міцно закріпилися на фракійському узбережжі в гирлі річки Стрімон, де знаходилися багаті золоті розробки, у Візантії і ряді інших міст в протоках. Багато міст Іонія і Карії увійшли до складу Делоської сіммахії. Басейн Егейського моря був очищений від перських гарнізонів, піратів і став безпечним місцем торгівлі і мореплавання. Кімон і афінські союзники будували далекосяжні плани щодо завоювання міст в південній частині Малої Азії. Престарілий Ксеркс зробив спробу присікти експансію афінян. У гирлі річки Еврімедонт в Памфілії був зосереджений великий перський флот (приблизно 350 судів) і сильна сухопутна армія в декілька десятків тисяч воїнів. Перси очікували тут фінікійської ескадри до 80 судів, щоб потім почати похід проти греків в Егейське море. Це була серйозна загроза для афінського панування. Кімон розробив і здійснив несподівану для супротивника операцію зі знищення цих великих сил персів. Увесь афінський флот і сухопутне військо були зосереджені біля Кніда. Щоб розмістити на судах найбільше число гоплітів, була вдосконалена їх конструкція: побудована друга палуба, верхня палуба розширена за рахунок додаткових прибудов. З Кніда афіняни потайки переправили свій флот і піхоту до м. Фаселіди (на кордоні Лікії і Памфілії). Звідси афінські кораблі несподівано напали на основні сили персів. Захоплені зненацька, перси намагалися відхилитися від битви і відвели свій флот в гирло річки Еврімедонт, під захист своєї піхоти, але, переслідувані афінянами, були вимушені прийняти бій. У битві перський флот був розбитий, 150 судів знищені, а 200 захоплені переможцями. Потопивши кораблі супротивника, Кімон висадив гоплітів на берег, нав’язавши битву сухопутному війську персів. У багатогодинній кровопролитній битві, в якій загинуло і багато афінян, армія персів була наголову розбита. Невтомний Кімон виводить флот у відкрите море назустріч фінікійській ескадрі до 80 судів і знищує її. Ця потрійна перемога Кімона під Еврімедонтом (469—468 рр. до н. е., дата точно не встановлена) над перевершуючим супротивником — ще один блискучий зразок грецького військового мистецтва, умілого і складного маневрування, знищення армії супротивника по частинах. У руки переможців потрапила багата здобич, багато цінностей. На ці кошти Кімон збудував ряд будівель в Афінах, частково компенсував дорогі військові приготування, були продані в рабство 20 тис. полонених. Після блискучої перемоги Кімона під Еврімедонтом посилилася могутність Афін і їх домінування в Делоському союзі. Спроби двох островів — Наксоса (469 г. до н. е.) і Фасоса (465 р. до н. е.) — вийти із союзу на знак протесту проти посилення Афін були рішуче присічені. Послані афінські ескадри зірвали стіни їх міських укріплень. Міста союзників відшкодували понесені афінянами витрати, їм заборонили мати свій флот і змусили виплачувати додаткові суми в союзну казну.

 

Пит 23