16. Дискові файлові системи. Фс для Windows

Файловая система — порядок, определяющий способ организации, хранения и именования данных на носителях информации в компьютерах, а также в другомэлектронном оборудовании: цифровых фотоаппаратах, мобильных телефонах и т. п. Файловая система определяет формат содержимого и способ физического хранения информации, которую принято группировать в виде файлов. Конкретная файловая система определяет размер имени файла (папки), максимальный возможный размер файла и раздела, наборатрибутов файла. Некоторые файловые системы предоставляют сервисные возможности, например, разграничение доступа или шифрование файлов.

В ОС Windows наиболее распространенной на сегодняшний день является файловая система NTFS, заменившая устаревшую файловую систему FAT. Именно файловую систему NTFS лучше всего использовать на сегодняшний день. Чтобы жесткий диск можно было использовать в компьютере, его необходимо подготовить, отформатировать в выбранную файловую систему. Программа форматирования создает на жестком диске компьютера структуру в соответствии с правилами файловой системы Windows после чего диск становится виден в операционной системе и его можно использовать. Форматирование жесткого диска осуществляется силами операционной системы или сторонней программы. При этом выбирается тип файловой системы жесткого диска, размер кластера и способ форматирования.

17. Задачі файлової системи. Логічна і фізична структура жорсткого диска.

Основными задачами файловой системы являются:

• Хранение информации

• Структурирование файлов

• Обеспечение прав доступа к данным

• Защита данных

• Создание однородной среды для разных носителей информации

Фізична будова жорсткого диску Основним компонентом жорсткого диска є одна або декілька круглих пластин (їх ще називають платтери). Їх виробляють з алюмінію, рідше - з кераміки або скла, покриту тонким феромагнітним шаром. Зазвичай це шар оксиду заліза (яким покривається звичайна магнітна стрічка), але новітні моделі жорстких дисків працюють з шаром кобальту завтовшки порядку десять мікрон. Таке покриття міцніше і, крім того, дозволяє значно збільшити щільність запису. Технологія його нанесення близька до тієї, яка використовується при виробництві інтегральних мікросхем.  Саме на цих пластинах і зберігається вся інформація, розташована на жорсткому диску. Диски закріплені на загальній осі і обертаються з великою швидкістю. Крім того, в корпусі жорсткого диска є блок магнітних голівок, які здійснюють читання і запис з поверхонь дисків. Будову диска можна бачити на малюнку, що додається. Всі голівки сполучені разом і не можуть рухатися окремо, тому запис і читання відбувається відразу зі всіх поверхонь всіх дисків одночасно. 

Логічна будоважорсткого диску

Диск розбивають на сектори. Області пересічення секторів і доріжок називають блоками (block), в блоці зберігається 512 байт корисної інформації. Тоді кількість блоків на одній пластині дорівнює добутку кількості секторів на кількість доріжок. Кількість блоків на одній пластині (точніше, на одній стороні!) потрібно помножити на кількість використовуваних сторін, а якщо пригадати, що кількість використовуваних сторін дорівнює кількості магнітних голівок (head) на диску.

Звернення до кожного блоку на диску (адресація блоку), здійснюється за допомогою завдання номера циліндра, сектора і голівки для кожного блоку.Тобто, по суті на диску вводиться циліндрова система координат і кожен блок на диску має в цій системі координат свою власну унікальну адресу, по якій контролер жорсткого диска знаходить необхідний блок.